УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 року Справа № 141859/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Багрія В.М., Старунського Д.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області на постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 26.04.2011р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області про зобов»язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

12.03.2011р. позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив, з урахуванням уточнень, зобов'язати здійснити перерахунок та виплату доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру за проживання у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в межах позовної давності до зміни такої виплати.

Постановою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 26.04.2011р. заявлений позов задоволено. Визнано протиправними дії відповідача. Зобов'язано пенсійний орган здійснити перерахунок і виплату доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, передбачених ч.1 та 2 ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 12.09.2010р. до настання обставин, з якими закон пов'язує припинення такої виплати з урахуванням виплачених сум.

Не погодившись із постановою суду, її в апеляційному порядку оскаржив відповідач, який покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивачу, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, було призначено підвищення. Розмір даного підвищення передбачений Постановою КабМіну України №836 від 26.07.1996р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в сумі 10,50грн. і дійсне по даний час.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції і з таким погоджується колегія суддів, позивач є особою потерпілою від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеним до категорії 3, непрацюючим пенсіонером та проживає в зоні гарантованого добровільного відселення.

Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати - ст.39 згаданого вище Закону

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами суд першої правильно дійшов висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягає ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.160, 195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ч.1 ст.205, ст.206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області - залишити без задоволення.

Постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 26.04.2011р. по справі №2а-2831/11 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточна та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.П.Кушнерик

Судді: В.М.Багрій

Д.М.Старунський