УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2013р. Справа № 165968/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Обрізка І.М.,

судді Хобор Р.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні в місті Львові

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Любомльському районі Волинської області, м. Любомль, Волинська обл.

на постанову Любомльського районного суду Волинської області від 14.12.2011р. у справі

за позовом ОСОБА_1, с. Забужжя, Любомльський району, Волинської обл.

до управління Пенсійного фонду України в Любомльському районі Волинської області, м. Любомль, Волинська обл.

про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни",-

ВСТАНОВИВ:

14.10.2011р. позивач: ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, яким просив зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Любомльському районі Волинської області здійснити перерахунок та виплатити на його користь підвищення до пенсії "дитині війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 17.02.2011 року по липень 2011 року включно, з урахуванням вимог ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведених виплат.

Ухвалою Любомльського районного суду Волинської області від 17.10.2011р. позовні вимоги за період з 17.02.2011р. по 14.04.2011р., залишено без розгляду, відповідно до ст.99, 100 КАС України.

Постановою Любомльського районного суду Волинської області від 14.12.2011р. позов задоволено частково; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Любомльському районі Волинської області здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії "дитині війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 15.04.2011р. по 22.07.2011р. відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та з урахуванням проведених виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач: управління Пенсійного фонду України в Любомльському районі Волинської області з таким рішенням суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивує тим, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснювалось в розмірах передбачених Законами України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік та в межах передбачених на це видатків. Законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід визначати розмір підвищення до пенсії "дітям війни".

З урахуванням вимог ч. 8 ст. 1832 та п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії дитині війни, за період починаючи з 15.04.2011р. по 22.07.2011р. підлягають задоволенню, оскільки Законом України "Про Державний бюджет на 2011 рік" дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей" не зупинено. Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2011 рік" розміри державних соціальних гарантій на 2011 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач у 2011 році повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Враховуючи, що відповідно до законодавства держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% підвищення до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в його систему, але вони не вчинили необхідних дій для нарахування цих коштів та їх виплати, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Наявність у позивача права на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).

Крім того, згідно із законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Тому правильними є висновки суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги положень ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії "дітям війни".

Відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.

За наведених обставин апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись вимогами ст.ст.160, 1832, 195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Любомльському районі Волинської області залишити без задоволення.

2. Постанову Любомльського районного суду Волинської області від 14.12.2011р. у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Любомльському районі Волинської області про зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії "дитині війни" - залишити без змін.

Відповідно до вимог ч.10 ст.1832 КАС України ухвала є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.М. Обрізко

Суддя Р.Б. Хобор