СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
27 листопада 2006 року | Справа № 2-14/11527-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Борисової Ю.В.,
суддів Горошко Н.П.,
Щепанської О.А.,
за участю представників сторін:
позивача: Ягодинська Ірина Анатоліївна, довіреність № 3079 від 23.11.06, Міське виробниче управління житлово-комунального господарства міста Армянська;
відповідача: Нижник Ігор Іванович, довіреність № 04-01-15/1297 від 21.12.05, Державна акціонерна компанія "Титан";
розглянувши апеляційну скаргу міського виробничого управління житлово-комунального господарства міста Армянська на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Курапова З.І.) від 05.09.2006 у справі №2-14/11527-2006
за позовом міського виробничого управління житлово-комунального господарства міста Армянська (мкрн. ім. Васильєва, 2,Армянськ, Красноперекопський р-н,96012)
до Державної акціонерної компанії "Титан" (Північна промзона,Армянськ, Красноперекопський р-н,96012)
про стягнення 213484,25 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, міське виробниче управління житлово-комунального господарства міста Армянська Автономної Республіки Крим, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовними вимогами до відповідача, державної акціонерної компанії "Титан", про стягнення з останнього 213484,25 грн., у тому числі 113322,18 грн. основної заборгованості, 6217,99 грн. річних та 93944,09 грн. втрат від інфляції.
Обґрунтування позовних вимог полягає у невиконанні відповідачем договірних зобов’язань по сплаті витрат з утримання та ремонту місць загального користування в гуртожитках, витрат за електроенергію, а також з оплати комунальних послуг, наданих об’єктам соціального культурного бита.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Курапова З.І.) від 05.09.2006 у справі № 2-14/11527-2006 в позові міського виробничого управління житлово-комунального господарства міста Армянська до державної акціонерної компанії "Титан" про стягнення 213484,25 грн. відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняте у справі рішення скасувати, прийняти нове про задоволення позову.
На думку позивача, господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову, дійшов хибного висновку про відсутність між сторонами договірних правовідносин.
Зокрема, скаржник зазначає, що договірні правовідносини між позивачем та відповідачем підтверджуються узгодженим між сторонами кошторисом за 1 квартал 2003 року, а також листом державної акціонерної компанії "Титан" від 08.09.2005 № 01-02-37/1062, в якому відповідач визнав послуги, які були надані позивачем, проте, плату до наступного часу не здійснив. Встановивши фактичні обставини у справі, суд першої інстанції надав їм неналежну оцінку, що призвело до прийняття незаконного рішення у справі.
З причин зайнятості судді Прокопанич Г.К. в іншому судовому процесі, на підставі розпорядження першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.11.2006, здійснено її заміну на суддю Горошко Н.П.
Під час перегляду правильності постановленого господарським судом рішення в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Відповідно до статті 151 Цивільного кодексу УРСР, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин сторін, договір (багатостороння угода) є однією з підстав виникнення зобов’язань.
При вирішення даного спору по суті заявлених вимог судом першої інстанції встановлено, що 05.09.2000 між державною акціонерною компанією "Титан" та міським виробничим управлінням житлово-комунального господарства міста Армянська укладений договір № 1801 про пайову участь з утримання житлового фонду та комунального господарства, яким передбачено зобов'язання відповідача здійснювати оплату витрат по утриманню і ремонту місць загального користування в гуртожитках та витрат за електроенергію більш встановленої в колективному договорі норми витрат робітниками державної акціонерної компанії "Титан" щоквартально за узгодженим кошторисом, здійснювати оплату за комунальні послуги, надані об'єктам соцкультпобуту.
У договорі, доданому до матеріалів справи позивачем, строк його дії не зазначений (а. с. 8), натомість, в екземплярі того ж договору, доданому до матеріалів справи відповідачем (а. с. 32), у пункті 5.1. договору вказано строк його дії до 31.12.2000. У зв’язку з наведеним, відповідач посилається на необгрунтованість заявленого позову з причин припинення строку дії зазначеного договору.
Також встановлено, що вимоги позивача ґрунтуються саме на умовах договору про співпрацю № 1801 від 15.09.2000, зокрема, на умовах пункту 2.1., згідно з яким, відповідач зобов'язувався здійснювати сплату витрат з утримання та ремонту місць загального користування у гуртожитках і витрат за електроенергію понад встановленої у колективному договорі норми витрат працівниками "Компанії" (відповідачем) щоквартально за узгодженим кошторисом.
Спір виник стосовно стягнення заборгованості за перший квартал 2003 року у сумі 113322,18 грн. у відповідності до узгодженого сторонами кошторису.
Зробивши висновок, що строк дії договору закінчився 31.12.2000, суд першої інстанції на підставі правил, встановлених частиною 1 статті 631 Цивільного кодексу України, частиною 7 статті 180 Господарського кодексу України, у відповідності до яких строком договору визнається час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки відповідно до договору, у задоволенні заявленого позову відмовив.
Однак, судова колегія не може погодитися з таким висновком місцевого господарського суду, оскільки судом спірний договір № 1801 неукладеним не визнавався, а інших доказів визнання строку дії договору до 31.12.2000 відповідачем не надано.
Крім того, судова колегія звертає увагу на ті обставини, що обгрунтованих пояснень стосовно підписання керівником відповідача примірника досліджуваного договору без зазначення строку його дії, представник відповідача суду не надав. Представник позивача наполягав, що в примірнику, наданому відповідачем, строк дії договору дописаний вже після його підписання уповноваженими особами відповідача.
Дослідивши матеріали справи, судова колегія суду апеляційної інстанції вважає, що підтвердженням тривалості договірних правовідносин сторін у першому кварталі 2003 року і підтвердженням надання позивачем послуг з утримання та ремонту місць загального користування у гуртожитках та надання послуг по передачі електроенергії є кошторис на утримання гуртожитку за 1 квартал 2003 року на суму 113322,18 грн., затверджений керівником позивача та узгоджений заступником директора відповідача 09.12.2002 (а.с. 9).
Посилання відповідача на те, що кошторис підписаний не уповноваженою на те особою, спростовуються пунктом 3.10 Посадової інструкції № ДІ-20-01-10 заступника генерального директора державної акціонерної компанії "Титан", який надає йому право оформлювати у встановленому порядку договори, а також підписувати листи, які відносяться до їх дії. Тому апеляційна інстанція вважає, що підписання кошторисів є діями відповідача, які свідчать про визнання ним свого боргу. При цьому суд приймає до уваги, що позивач позбавлений можливості надати докази правомірності підписання договору заступником генерального директора підприємства відповідача, а ненадання таких доказів відповідачем зумовлено його позицією щодо заперечень проти позову. Крім того, такий довод представника відповідача є новим і не був предметом дослідження у суді першої інстанції.
Таким чином, належно оформлений кошторис прямо вказує на наявність грошових зобов'язань між позивачем та відповідачем, а підпис посадової особи державної акціонерної компанії "Титан" на вказаному кошторисі підтверджує, що він підписаний особою, яка була відповідно уповноважена на підписання цього документу, що був засвідчений у встановленому порядку печаткою юридичної особи.
Про наявність договірних відносин між сторонами свідчить також і лист державної акціонерної компанії "Титан" від 08.09.2005 № 01-02-37/1062, в якому відповідач визнав послуги, які були надані позивачем, проте, оплату до наступного часу не здійснив (арк. с. 13), що підтверджує існування між сторонами у досліджуваний судом період часу договірних правовідносин з надання позивачем відповідачу послуг.
За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для невиконання відповідачем обумовленого договором обов’язку з оплати послуг позивача, а тому, заявлені позовні вимоги визнає правомірними та обґрунтованими.
Разом з тим, з введенням в дію з 01.01.2004 Цивільного та Господарського кодексів України, відповідно до їх заключних і перехідних положень ці кодекси застосовуються до тих прав і обов’язків, які виникли або продовжують існувати.
Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності цих умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Посилання відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності спростовуються тими обставинами, що досліджуваний судом договір укладений на невизначений строк.
Статтею 625 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник, який прострочив виконання гро шового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір про центів не встановлений договором або законом.
Приймаючи до уваги викладене, виходячи з наданого позивачем уточненого розрахунку трьох процентів річних та індексу інфляції, задоволенню також підлягають вимоги позову стосовно стягнення суми 3 % річних в розмірі 9994,08 грн. та суми втрат від інфляції в розмірі 32952,99 грн. Наданий позивачем розрахунок є вірним, узгоджується з періодом, за який заявлено стягнення, та розміром індексу інфляції, встановленим органом держстатистики.
Отже, при прийнятті рішення, судом першої інстанції не надано належної оцінки факту невиконання відповідачем зобов’язань за договором, судом неповно з’ясовані обставини у справі, що, як наслідок, призвело до невірних висновків й прийняття помилкового рішення у справі.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що, виходячи з матеріалів справи, між сторонами існують взаємовідносини з надання послуг, зобов'язання стосовно їх оплати витікають з договору, тому вимоги позову про стягнення заборгованості з відповідача на підставі договору про співпрацю №1801 від 05.09.2000 підлягають задоволенню як такі, що ґрунтуються на належних доказах та підтверджуються матеріалами справи.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1562,69 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104 (частина 1 пункт 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу міського виробничого управління житлово-комунального господарства міста Армянська задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.09.2006 у справі № 2-14/11527-2006 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
Позов задовольнити.
Стягнути з державної акціонерної компанії "Титан" (Північна промзона, місто Армянськ, Автономна Республіка Крим, 96012, р/р 26007301390684 в Армянському відділенні Промінвестбанку, МФО 324407, ідентифікаційний код 05762329) на користь міського виробничого управління житлово-комунального господарства міста Армянська (мкрн. Генерала Васильєва, 2, місто Армянськ, Автономна Республіка Крим, 96012, р/р 26006301390254 у відділенні ПІБ міста Армянська, МФО 324407, ОКПО 20760084) заборгованість у сумі 113322,18 грн., 3 % річних у розмірі 9994,08 грн., втрати від інфляції у розмірі 32952,99 грн., у повернення державного мита суму у розмірі 1562,69 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.
Головуючий суддя Ю.В. Борисова
Судді Н.П. Горошко
О.А. Щепанська