СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
20 листопада 2006 року |
Справа № 2-10/11426-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Коваля В.М.,
суддів Голика В.С.,
Фенько Т.П.,
секретар судового засідання Рубан М.В.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_2, довіреність від 20.07.2006,
відповідача: Фунтикова Д.Г., довіреність № 3748/9/100 від 11.07.2005, Черникової М.А., довіреність № 3947/9/100 від 24.07.2006,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Тітков С.Я.) від 10-18.08.2006 року у справі № 2-10/11426-2006А
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (вул. АДРЕСА_1)
до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим (вул. Васильєва, 16,Ялта,98600)
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 10-18 серпня 2006 року у справі № 2-10/11426-2006А (суддя Тітков С.Я.) задоволено позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в місті Ялта Автономної Республіки Крим про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.
Не погодившись з постановленим судовим рішенням, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою в позові суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 відмовити.
Заявник вважає, що постанова суду першої інстанції була винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так Державна податкова інспекція в місті Ялта Автономної Республіки Крим не погоджується з доводами суду про те, що податкові органи не є стягувачами заборгованості за орендною платою, оскільки відповідно до статті 27 Закону України "Про плату за землю" контроль за правильністю обчислення та справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби. Відповідач також вважає, що суд помилково дійшов висновку про те, що Державна податкова інспекція в місті Ялта повинна була ініціювати позов про визнання договорів оренди земельних ділянок від 25.11.2003 і 11.09.2002 недійсними.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.11.2006 Державній податковій інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови господарського суду від 10-18.08.2006 у справі № 2-10/11426-2006А.
Ухвалою від 07.11.2006 у справі № 2-10/11426-2006А відкрито апеляційне провадження по апеляційній скарзі Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим.
Ухвалою від 09.11.2006 закінчено підготовчі дії та призначено справу до апеляційного розгляду на 20.11.2006.
У судовому засіданні 20.11.2006 року представник позивача наполягав на залишенні рішення суду першої інстанції без змін. Представники відповідача підтримали позицію, викладену в апеляційній скарзі.
Розглянувши справу у порядку, передбаченому статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
19.05.2006 року Державною податковою інспекцією в місті Ялта проведена планова документальна перевірка дотримання суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 вимог податкового законодавства.
В результаті перевірки було оформлено акт НОМЕР_1 в якому, зокрема, встановлено, що згідно наданої суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 21.02.2006 року податкової декларації (вх. номер НОМЕР_2) по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2005 рік у рядку 4 "Всього нараховано податку на поточний рік" відображена сума 2 561, 47 грн., у тому числі, за квітень-червень 2005 року - по 273, 49 грн. в місяць, за липень-грудень 2005 року - по 273, 50 грн. в місяць.
Відповідно до розрахунку Державної податкової інспекції в місті Ялта Автономної Республіки Крим за період з квітня по грудень орендна плата у загальній сумі повинна складатись 11 362, 10 грн.
У податковому повідомленні-рішенні НОМЕР_3 Державною податковою інспекцією у місті Ялта Автономної Республіки Крим була визначена недоїмка в сумі 8 900, 63 грн., як податкове зобов'язання, а також фінансові санкції у сумі 4 450, 32 грн.
Не погодившись з вказаним повідомленням-рішенням суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення НОМЕР_3 у частині визначення податкового зобов'язання в розмірі 8 900,63 грн., та штрафних санкцій в розмірі 4 450,32 грн.
Судом першої інстанції позов задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення НОМЕР_3 у частині визначення податкового зобов'язання в розмірі 8 900,63 грн., та штрафних санкцій в розмірі 4 450,32 грн.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав
У статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Оскільки між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та Гурзуфською селищною Радою було укладено договір оренди земельної ділянки, то в даному випадку орендні відносини регулюються також Законами України "Про оренду землі" та "Про плату за землю”.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі також регулюються договором оренди землі.
В статті 13 Закону України "Про оренду землі" міститься визначення договору оренди землі, а саме -це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
В статті 15 Закону України «Про оренду землі»визначені істотні умови договору оренди землі, одною з таких умов, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі»орендна плата за землю -це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю, встановлюється за згодою сторін у договорі оренди.
Стаття 13 Закону України «Про плату за землю»встановлює, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності є договір оренди такої земельної ділянки.
Судова колегія вважає, що правовідносини з оренди землі регулюються вищевказаними нормами права, оскільки вони визначають порядок укладання договору оренди землі, його істотні умови та порядок зміни умов договору.
Стаття 27 Закону України «Про плату за землю»надає можливість органам державної податкової служби здійснювати контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Таких повноважень як стягнення орендної плати, зміни умов договору оренди, втручання у відносини між орендодавцем і орендарем органам державної податкової служби не надано.
Окрім цього, згідно зі статтею 30 Закону України „Про оренду землі” зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін, а пунктом 3 статті 21 Закону України „Про оренду землі” визначено , що у випадку збільшення розміру земельного податку орендодавець має право вимагати збільшення орендної плати.
Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те що податкові органи не є стягувачами по орендній платі та про помилковість застосування Державною податковою інспекцією у місті Ялта Автономної Республіки Крим загальних норм і принципів податкового законодавства до правовідносин, що регулюються законодавством про оренду землі.
Також, необхідно відмітити, що договори оренди земельних ділянок укладені між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та Гурзуфською селищною Радою у судовому порядку не оспорювались. Істотні умови договору оренди землі, у тому числі про розмір орендної плати визначаються законом і не можуть йому суперечити.
Таким чином, судом першої інстанції було зроблено вірний висновок, що у даному випадку підстав для стягнення недоїмки немає.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим не підлягає задоволенню.
Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 10-18.08.2006 року у справі № 2-10/11426-2006А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя В.М. Коваль
Судді В.С. Голик
Т.П. Фенько