РІШЕННЯ ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

13 вересня 2007 р.                                                                     справа № 2-1559/07

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Турецької І.О.

при секретарі - Скориній Т.С.

за участю сторін:

від позивача по первісному позову та відповідача по зустрічному позову - ОСОБА_4

від відповідача по первісному позову та позивача по зустрічному позову - ОСОБА_5

від відповідача в особі Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області - Прилипко О.В.

адвоката - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, шляхом зняття з реєстраційного обліку та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про вселення та зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні квартирою

ВСТАНОВИВ:

Викладення позицій відповідача ОСОБА_2   по первісному позову:

Представник відповідача позов не визнав повністю, посилаючись на те, що ОСОБА_2 в спірній квартирі не проживає через те, що йому в цьому перешкоджають його сестра та племінник ОСОБА_1.

Крім того, причиною його тривалого не проживання є відсутність для цього умов.

Так, дана квартира є двокімнатною і в ній мешкали його батько, мати, сестра з дітьми, тому він вимушений був переїхати жити до своєї дружини.

До смерті матері, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не робив спроб для вселення тому що, не було вільної кімнати де б він міг проживати.

Однак, він неодноразово заявляв, що немає наміру зніматися з

реєстраційного обліку з даної квартири і залишає за собою право для

проживання в квартирі, до того моменту коли для цього з'являться

умови.                     

Після смерті матері, він мав намір вселитися в квартиру АДРЕСА_1, яка є предметом спору, однак позивачка та її син перешкоджала йому в цьому, про що свідчать звернення ОСОБА_2 до державних та правоохоронних органів.

В обґрунтування своїх доводів відповідач по первісному позову надав суду заяви до Шевченківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області, КП „ДЄЗ „Фонтанський", Приморської

 

2

районної адміністрації Одеської міської ради, які свідчать про перешкоджання йому з боку позивача в проживанні у спірній квартирі.

Викладення позицій представника Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області:

Представник Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області в судовому засіданні від 29 травня 2007 р. звернувся до суду з заявою, в якій просив слухати справу у його відсутності та винести рішення на розсуд суду.

Сторони в судовому засіданні не заперечували проти задоволення такої заяви.

Викладення позицій позивачки по первісному позову:

Позивачка просила визнати відповідача таким, що втратив право користування квартирою, шляхом зняття його з реєстрації з квартири АДРЕСА_1, обґрунтовуючи це тим, що ОСОБА_2 не проживає в спірній квартирі понад 15 років без поважних причин, не оплачує за неї комунальні послуги, на дає гроші на її утримання в належному стані.

Сплата за відповідача витрат на комунальні послуги, спричиняє їй збитки.

ОСОБА_1 також пояснила, що при житті їх мати не заперечувала проти визнання сина таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Після смерті матері ОСОБА_2 їх похованням не займався, усі витрати понесла вона, про що свідчать договори-замовлення на поховання.

Крім того, на думку ОСОБА_1, так як дана квартира складається з двох кімнат, і в ній проживає вона і її двоє повнолітніх дітей, ОСОБА_2 не може мешкати разом з ними.

Викладення позицій відповідачки по зустрічному позову ОСОБА_1 :

ОСОБА_1, зустрічний позов ОСОБА_2 не визнала, пояснивши, що відповідач не уживав ніяких заходів до вселення в квартиру до липня 2006 р. і вона ніяким чином не перешкоджала йому у вселенні.

Крім того, на думку ОСОБА_1, позивач втратив право користування спірною квартирою, так як не проживає в ній більш ніж 15 років.

Представник ОСОБА_1, інтереси якої представляла ОСОБА_4, що ОСОБА_2 не має морального права проживати в спірній квартирі, тому що він не здійснював догляд за своєю матір'ю у період 2005-2006 p., коли остання хворіла і була паралізованою, не надавав на її лікування матеріальної допомоги.

Також представник вважає, що ОСОБА_2 є де проживати. Він проживає зі своєю дружиною та дітьми за адресою: АДРЕСА_2, а тому забезпечений житлом.

 

3

Представник відповідача підтвердила ту обставину, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не пускають ОСОБА_2 в спірну квартиру починаючи з липня 2006 p., тобто після смерті їх матері.

Викладення позицій відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_3 :

ОСОБА_3 також зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 не визнав, з тих самих причин, що і його мати, підтримавши її пояснення.

При розгляді справи, судом, ОСОБА_3, було роз'яснено його право приєднатися до первісного позову, так як він також є наймачем спірної квартири, однак він даним право не скористався.

Викладення позицій позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2:

Позивач за зустрічним позовом, 20 листопада 2006 р. звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про його вселення в квартиру АДРЕСА_1 та усунення перешкод в користуванні даною квартирою.

Свої вимоги ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що дана квартира складається з двох кімнат і в ній проживали, його батько, мати, він, сестра ОСОБА_1 разом зі своїми дітьми.

Після його одруження в 1994 р. він не міг проживати в даній квартирі, так як цього не дозволяла зробити її мала житлова площа.

Тому він разом з дружиною та її дитиною вимушений був переїхати проживати до дружини та її тітки.

Власниками квартири де проживає ОСОБА_2 є в рівних частках, його дружина, тітка і дитина дружини від першого шлюбу.

Ці особи заперечують проти його реєстрації в квартирі АДРЕСА_2, тому він не давав свою згоду на те, що він не буде проживати в спірній квартирі і залишає її відповідачам за зустрічним позовом.

В 1999 році помер батько, в похованні якого він приймав участь, а в 2 00 6 р. померла мати.

ОСОБА_2 до липня 2006 р. не робив спроб вселитися в квартиру, тому що не було для цього житлових умов.

Однак після смерті батьків, він вирішив вселитися в спірну квартиру, однак його сестра та племінник, які є відповідачами по справі, не впускають його в квартиру, висловлюючись на його адресу нецензурною бранню.

ОСОБА_2 звертався до житлових органів з проханням розділити лицеві рахунки, однак йому в цьому було відмовлено з тих підстав, що для цього потрібний дозвіл усіх повнолітніх зареєстрованих мешканців.

В обґрунтування своїх доводів позивач за зустрічним позовом надав суду: заяву до Шевченківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області, відповідь з КП „ДЄЗ Фонтанський", відповідь з Шевченківського ВМ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області, лист з Приморської районної адміністрації Одеської області.

 

4

Представник позивача за зустрічним позовом підтримала викладене вище, та пояснила, що ОСОБА_2 не належить на праві власності будь-яке нерухоме майно, тому у нього немає іншого житла де б він міг мешкати.

В підтвердження даних доводів ОСОБА_5 надала суду копію листа з КП „ОМБТІ та РОН" про відсутність у її чоловіка, позивача за зустрічним позовом, будь-якого нерухомого майна.

Також представник ОСОБА_2 стверджувала і проти цього не заперечували відповідачі за зустрічним позовом, після смерті батька сторін, мати переїхала проживати в село, однак у березні 2005 р. захворіла і в тяжкому стані була доставлена до свого місця проживання.

ОСОБА_2 не провідував мати, тому що вже були неприємні стосунки, як з нею та і з сестрою і племінником, так як вони дозволяли матері вживати алкогольні напої.

Суд, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що в задоволенні первісного позову слід відмовити, а зустрічний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.

Дана квартира складається з двох кімнат, житловою площею 26,8 кв.м. і належить Приморській районній адміністрації Одеської міської ради.

22 липня 1994 р. ОСОБА_2 одружився з ОСОБА_5, у якої він попереднього шлюбу була неповнолітня дитина.

В зв'язку з тим, що площа квартири була малою, ОСОБА_2 був змушений поселитися в квартирі дружини та її тітки.

У ОСОБА_2 від шлюбу з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_9, а ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_10

Хоча батьки і заперечували проти проживання його родини в спірній квартири, однак ОСОБА_2 підтримував з ними добрі стосунки, навідував їх та надавав матеріальну допомогу.

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько сторін по справі, а ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх мати.

З договору-замовлення вбачається, що ОСОБА_4, яка є донькою позивачки за зустрічним позовом, займалася її похованням.

Після смерті батьків ОСОБА_2 вирішив вселитися в квартиру АДРЕСА_1, однак ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які є відповідно його сестрою та племінником, не впустили його в квартиру.

Про даний факт свідчить заява ОСОБА_2 від 17.08.06 р. до Шевченківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області, де він просить прийняти міри для захисту його прав на користування житловою площею квартири АДРЕСА_1.

На дану заяву ОСОБА_2 була отримана відповідь, з якої вбачається, що з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проведена бесіда профілактичного характеру, направлена на недопущення яких-небудь

 

5

протиправних дій відносно нього, а також йому було запропоновано за захистом своїх порушених прав звернутися до суду.

В зв'язку з тим, що між ОСОБА_2 та його родичами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 склалися недоброзичливі відносини, і так як він зареєстрований в спірному приміщенні, позивач за зустрічним позовом звернувся до КП „ДЄЗ „Фонтанський" з проханням розділити лицеві рахунки.

Однак листом від 0 6.09.2006 р. йому було в цьому відмовлено на тій підставі, що для розподілу лицевих рахунків йому потрібний дозвіл усіх жильців повнолітнього віку, зареєстрованих в квартирі.

Аналогічна відповідь про відмову в розділені лицевих рахунків була отримана ОСОБА_2 від Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, 01.09.2006 р.

В судовому засіданні за клопотанням позивача та його представника за зустрічним позовом були допитані свідки: ОСОБА_11, ОСОБА_12 - тітка дружини ОСОБА_2, ОСОБА_13 - дружина батька ОСОБА_15, які суду пояснили наступне.

Вони вказують, що у ОСОБА_2 склалися конфліктні стосунки з його сестрою ОСОБА_3. Після реєстрацію шлюбу з ОСОБА_15 сім'я ОСОБА_2 була проти проживання його сім'ї в спірній квартирі через її невелику площу. При житті батьків, позивач за зустрічним позовом, приходив у вказану квартиру, допомагав своїм близьким. Після смерті батьків ОСОБА_2, його сестра та племінник, які є відповідачами по зустрічним позовом, не впускали його до квартири.

Крім цього, свідок ОСОБА_12, що вона як співвласник квартири де на даний час проживає ОСОБА_2, не дасть своєї згоди на його реєстрацію. Крім того, вона пояснила, що у неї з ОСОБА_2 інколи виникають непорозуміння і бували випадки коли він уходив проживати на квартиру.

Аналіз досліджених вище доказів, дає суду підстави зробити наступний висновок.

Відповідно до ст.ст.71, 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлений шестимісячний строк, провадиться в судовому порядку.

На думку суду, позивачем за первісним позовом не були доведені обставини того, що ОСОБА_2 без поважних причин був відсутній в квартирі АДРЕСА_1.

Так, доводи ОСОБА_3 стосовно того, що ОСОБА_2 після реєстрації шлюбу з ОСОБА_15 виїхав, з квартири і більше в ній не з'являвся, спростовуються матеріалами справи, а тому не можуть бути прийняті судом до уваги.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 12 квітня 1985 р. № 2 зі змінами „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу Української РСР", при вирішенні спору про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщення велике значення має причина з якої була залишена житлова площа, мотиви, які побудили громадянина її залишити.

При розгляді даної справи, судом було встановлено, що ОСОБА_2 не з власної волі, а з причин неможливості проживання разом з

 

6

родиною та іншими членами сім'ї на спірній житловій площі, вимушений був проживати в квартирі тітки дружини.

Суд вважає, що причини з яких ОСОБА_2 не міг проживати в спірній квартирі, а саме: проживання в ній чотирьох дорослих людей, мала житлова площа, є поважними.

В разі якщо особа, фактично проживаюча в іншому місці, приймає міри для обміну квартири, сплачує квартплату, комунальні послуги, піклується про неї, однак жити не може з поважних причин, хоча періодично з'являється в квартирі, не може бути визнана такою, що втратила право користування житловою площею не проживаючи на ній понад встановлених строків зберігання за ним житлової площі.

З наданих ОСОБА_2 листів житлових та правоохоронних органів вбачається, що він уживав заходів для вселення в спірне житлове приміщення, однак йому в цьому перешкоджали відповідачі за зустрічним позовом.

Хоча ОСОБА_2 і не надані докази того, що він оплачував комунальні послуги та квартирну плату за спірне приміщення, однак як вбачається з матеріалів справи, він приймав міри для розподілу лицевих рахунків, так як мирним шляхом він не міг досягти згоди про розподіл вказаних витрат між ним та відповідачами за зустрічним позовом.

Згідно зі ст.9 ч.3 ЖК України, ніхто не можу бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений в праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Вищевикладене свідчить про те, що ОСОБА_2 не може бути визнаний судом таким, що втратив право користування житловим приміщенням, так як позивачем не був доведений той факт, що він не мешкав в спірному приміщенні без поважних причин, а тому у задоволенні первісного позову з вказаних вище причин слід відмовити.

Стосовно вимог позивача за зустрічним позовом про вселення його в спірне приміщення та усунення перешкод в його користуванні, суд прийшов до наступного.

Судом було встановлено, що ОСОБА_2 уживав заходи для вселення в спірне житлове приміщення.

Крім того, з наданого листа КП „ОМБТІ та РОН" вбачається, що за ОСОБА_2 будь-яке нерухоме майно не значиться, що спростовує доводи позивача за первісним позовом, що йому належить квартира АДРЕСА_3.

Відповідно до ст.64 ч.1 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

Не проживання ОСОБА_2 в спірній квартирі з поважних причин було доведено судом, а тому він має право нарівні з іншими членами родини користуватися спірною житловою площею.

Тому, на думку суду, вимоги ОСОБА_2 про вселення його в квартиру АДРЕСА_1 підлягають задоволенню.

 

7

Підлягають також задоволенню вимоги ОСОБА_2 про зобов'язання ОСОБА_1 не перешкоджати йому в користуванні квартирою АДРЕСА_1.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 208, 209, 213, 215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, шляхом зняття з реєстраційного обліку -відмовити.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про вселення та зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні квартирою задовольнити.

Вселити ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1.

Зобов'язати ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не перешкоджати ОСОБА_2 в користуванні квартирою АДРЕСА_1.

Рішення суду набирає законної сили на протязі десяти днів, якщо не буде подано заяву про апеляційне оскарження.

Якщо буде подана заява про апеляційне оскарження, а апеляційна скарга на протязі двадцяти днів не буде подана, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Якщо рішення суду буде оскаржене в апеляційному порядку воно набирає законної сили після його розгляду, якщо воно не скасовано.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси.