ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"23" листопада 2006 р. | Справа № 15/253-06-6771А |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого Величко Т.А.,
суддів: Бойко Л.І., Жукової А.М.
при секретарі судового засідання Храмшиній І.Г.
за участю представників сторін:
від позивача: Батурін С.Є.
від відповідача: Кругленко Т.В.
від прокуратури: не з’явився
розглянувши апеляційну скаргу ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області
на постанову господарського суду Одеської області від 05. 10.2006р.
у справі №15/253-06-6771А
за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України „Південь”
до ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області
за участю Прокурора Овідіопольського району Одеської області
про визнання дій протиправними, визнання нечинними та скасування податкових повідомлень –рішень
встановив:
ДП Міністерства оборони України „Південь” звернулося до господарського суду з позовом до ДПІ у Овідіопольському районі про визнання дії ДПІ щодо проведення на підприємстві камеральної перевірки протиправними, про визнання нечинними і скасування податкового повідомлення –рішення №0000031501/0 від 04.07.06р. про сплату частини прибутку до державного бюджету в розмірі 811100 грн. (в т.ч. штрафні санкції –38600 грн.) та податкового повідомлення –рішення №0000041501/0 від 4.07.06р. про сплату підприємством, як емітентом корпоративних прав до бюджету авансового внеску на суму дивідендів, які емітент корпоративних прав має виплатити своїм акціонерам в загальній сумі 579300 грн. (в т.ч. штрафні санкції –386200 грн.).
Позивач зазначив, що оскільки до даного часу Статутний фонд підприємства органом управління майном –Міністерством оборони України - не сформований, оцінка корпоративних прав держави у підприємстві відповідно до ст.169, 171 ГК України не визначена, у Реєстр корпоративних прав не внесена, у ДПІ не було підстав для складання акту і нарахування частини чистого прибутку. ДП МОУ „Південь” є унітарним, комерційним державним підприємством і не відноситься до акціонерних товариств, а тому ДПІ безпідставно встановило порушення п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств” та нарахувало підприємству 193100 грн. авансового внеску і застосувало 200% штрафу –386200 грн.
Постановою господарського суду Одеської області від 5.10.06р. (суддя Петров В.С.) позов задоволено частково, визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення –рішення ДПІ у Овідіопольському районі №0000031501/0 від 4.07.06р., №0000041501/0 від 4.07.06р., в решті частини позовних вимог відмовлено.
Судове рішення в частині задоволення позовних вимог грунтується на слідуючому:
- в зв’язку з тим, що статутний фонд ДП МОУ „Південь” взагалі не сформований, встановити розмір частини чистого прибутку не має можливості;
- органом Управління майном ДП є Міністерство оборони України, яке затвердило фінансовий план тільки за 2005р., отриманий позивачем 5.07.06р., тобто, після проведення камеральної перевірки;
- не визначивши долю держави у підприємстві та корпоративного права держави у підприємстві, ні позивач, ні відповідач не мають можливості однозначно визначитися у розмірі нарахування та перерахування дивідендів у державний бюджет;
- ДП МОУ „Південь” не є акціонерним товариством, рішення про виплату дивідендів акціонерам не приймалися, корпоративні права держави у статутному фонді позивача взагалі не визначені, отже, підстави для виконання останнім вимог п.п.7.8.2 п.7.8 п.7 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств” відсутні.
В частині відмови позовних вимог, господарський суд визнав, що вимоги позивача про визнання протиправними дії ДПІ щодо проведення камеральної перевірки необґрунтовані, не підтверджені належними доказами.
6.11.06р. відкрито апеляційне провадження за скаргою ДПІ у Овідіопольському районі, в якій ставиться питання про скасування постанови господарського суду і відмовлення ДП МОУ „Південь” в задоволенні позовних вимог повністю.
Доводи скаржника ґрунтуються на тому, що підприємством було самостійно надано до ДПІ декларацію по податку на прибуток за 9 міс. 2005р., на підставі якої були здійснені нарахування частини прибутку за 2004р. та 9 міс. 2005р. відповідно норм чинного законодавства. Підприємство самостійно визначило суму податкового зобов’язання в податковій декларації, яка після подання до інспекції являється узгодженою сумою податкового зобов’язання та не підлягає оскарженню ні в адміністративному, ні в судовому порядку.
Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представників відповідача та позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
До такого висновку апеляційна інстанція дійшла, виходячи з такого.
Відповідно до Постанови КМУ №50 від 15.01.05р., господарські організації (крім підприємств установ кримінально-виконавчої системи, державних банків та державного підприємства "Енергоринок", та Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", її дочірніх підприємств і господарських товариств,
пакети акцій яких передано до статутного фонду Компанії) здійснюють відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році (крім частини прибутку (доходу), сплаченої відповідно до ст. 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році.
Відрахування частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році (крім частини прибутку (доходу), сплаченої відповідно до ст. 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" та за результатами фінансово-господарської діяльності у січні - лютому 2005 р. здійснюється державними, в тому числі казенними, підприємствами (крім державного підприємства "Енергоринок") та їх об'єднаннями і дочірніми підприємствами, акціонерними, холдинговими компаніями та іншими суб'єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніми підприємствами у розмірі 15 % чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Відрахування частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році, починаючи з березня, здійснюється державними, у тому числі казенними, підприємствами (крім державного підприємства "Енергоринок") та їх об'єднаннями і дочірніми підприємствами у розмірі 50 %, а акціонерними, холдинговими компаніями та іншими суб'єктами
господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніми підприємствами - у розмірі 30 % чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Визначена відповідно до цих Порядку і нормативів частина прибутку (доходу) сплачується у строки, встановлені для сплати податку на прибуток підприємств, і зараховується на відповідні рахунки з обліку надходжень до загального фонду Державного бюджету України, відкриті в органах Державного казначейства України.
Інформацію про нарахування та сплату частини прибутку (доходу) відповідно до цих Порядку і нормативів господарські організації подають центральним та місцевим органам виконавчої влади, до сфери управління яких вони належать або які здійснюють функції з управління частками (акціями, паями), що належать державі у їх статутному фонді, та відображають у декларації з податку на прибуток.
Згідно з наведеним у п.1.9 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначенням „дивіденд” –це платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
Відрахування державними підприємствами до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово –господарської діяльності у 2004р. та наростаючим підсумком субквартальної фінансово –господарської діяльності у 2005р. для цілей Закону „Про оподаткування прибутку підприємств” підпадає під визначення дивідендів.
Порядок оподаткування дивідендів визначено п.7.8 ст.7 Закону України про прибуток. Відповідно до п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 цього Закону, крім випадків, передбачених п.п.7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету до/ або одночасно з виплатою дивідендів авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, визначеної п. 10.1 ст. 10 вказаного Закону (25%), нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку.
Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 ст. 10 Закону №334/94-ВР ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування іншої ставки податку, ніж встановлена пунктом 10.1 ст. 10 цього Закону (крім платників цього податку, які підпадають під дію п. 7.2 ст.7 чи п.п. 10.2.3 п. 10.2 ст. 10 цього Закону).
Це правило поширюється і на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому відповідно державним або місцевим виконавчим органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.
Як свідчать матеріали справи і це встановлено господарським судом ДП МОУ „Південь” створено з метою реалізації напрямів організації економічної та господарської діяльності Збройних Сил України відповідно до наказу Міністра оборони від 15.07.98р. №286 „Про створення державного підприємства Міністерства Оборони України „Південь”, яким затверджено Статут підприємства. 15.07.98р., ДП МОУ „Південь” зареєстроване в Овідіопольській райдержадміністрації за №286.
Статутний фонд на момент створення підприємства відповідно до установчих документів складає 50000 грн., фактично на балансовому рахунку ДП лічиться 0,00 грн.
Дані про те, що статутний фонд підприємства до даного часу не сформовано, доля держави в статутному фоні підприємства не визначена, відповідачем не спростовані.
За таких обставин, господарським судом зроблено правильний висновок про те, що без визначення долі держави в статуті підприємства сторони не мають можливості однозначно визначатися у розмірі нарахування та перерахування дивідендів у державний бюджет.
Слід також зазначити, що при проведенні в 2003-2006р. документальних перевірок дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП МОУ „Південь” ДПІ у Овідіопольському районі не виявляла порушень в частині перерахування частини прибутку до загального фонду державного бюджету, і вказувала на існування проблемного питання щодо відображення в податковій звітності дивідендів державних некорпоратизованих підприємств та їх об’єднань згідно Постанови КМУ №557 від 22.04.03р. Невирішеність цього питання підтверджена листами ДПА України від 17.05.04р. №4849/5/15-1415, від 28.07.04р. №8094/5/15-1415.
З огляду на викладене не можна погодитися із зазначенням перевіряючими про те, що камеральною перевіркою встановлено методологічну помилку у подані платником декларації з податку на прибуток підприємств за 9 міс. 2005р., яке призвело до заниження податкового зобов’язання.
Під камеральною перевіркою розуміється перевірка, яку проводить контролюючий орган виключно на підставі даних, вказаних в податковій декларації, до того ж, без проведення будь-яких додаткових перевірок.
Згідно листа ДПАУ від 6.07.01р. №9018/7/23-3217, під терміном „методологічна помилка” слід розуміти помилку, допущену платником податків при складанні ним декларації, яка містить неправильне застосування чи незастосування ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов’язання по тому чи іншому податку, збору (обов’язкового платежу).
При цьому ДПАУ звертає увагу на те, що при прийнятті рішення за допущені арифметичні і методологічні помилки, які призвели до заниження податкового законодавства, в кожному конкретному випадку необхідно об’єктивно враховувати причини і обставини, які визвали такі помилки, і застосовувати штрафні санкції при наявності достатніх підстав відносно наміру навмисного ухилення від сплати податкових зобов’язань із урахуванням розмірів заниження об’єкта оподаткування.
Фактично, при проведенні камеральної перевірки даних, вказаних позивачем в податковій декларації з податку на прибуток за 9 міс. 2005р., ДПІ самостійно визначила розмір державної частки в статутному фонді підприємства, долю державної частки у статутному фонді, норматив відрахувань за 2004 рік, січень –лютий 2005р., березень –грудень 2005р., частину прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами фінансово – господарської діяльності у 2004р., І-ІІІ кв. 2005р., визначила авансові внески, нараховані на суму дивідендів, дивіденди та прирівняні до них платежі, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.
Вказані дії податкової інспекції не відповідають вимогам п.п.4.2.2 „в” п.4.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, не узгоджуються із вказівками ДПА України, викладеними в листах з цього питання.
Та обставина, що підприємство самостійно в декларації з податку на прибуток за 9 міс. 2005р. визначило суму податкового зобов’язання з податку на прибуток, але не нараховувало частку прибутку (доходу), не дає законних підстав податковій інспекції визнавати це методологічною помилкою і донарахувати частку прибутку (доходу), що вилучається до бюджету, із застосуванням штрафних санкцій, визначати самостійно авансовий внесок з податку на прибуток при відсутності даних про долю держави в статутному фонді підприємства.
За таких обставин, постанова господарського суду в даній справі відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а мотиви відповідача, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для її зміни чи скасування.
Керуючись ст. ст.198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів
ухвалила:
Постанову господарського суду Одеської області від 5.10.06р. у справі №15/253-06-6771А - залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвала апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня и проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Т.А. Величко
Судді : Л.І. Бойко
А. М. Жукова