ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
17.10.06 Справа № 5/475-13/80А
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Бонк Т.Б.
суддів Марко Р.І.
Бойко С.М.
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Плай і компанія” (далі ТзОВ „Плай і компанія”) без номера і дати
на постанову Господарського суду Львівської області від 18.05.2006р.
у справі № 5/568-19/107А
за позовом ТзОВ „Плай і компанія”, м.Львів
до відповідача ДПІ у Личаківському районі м. Львова, м.Львів
про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.08.2005р. №0002242310/0/14392/23-1
за участю представників:
від позивача – не з’явився ;
від відповідача –не з’явився
Постановою Господарського суду Львівської області від 27.04.2006р. у справі №5/475-13/80А в позові відмовлено повністю.
Постанова суду мотивована нормами п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.1, п.п.5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, п.1.2 ст.1, п.2.1, п.2.4, 2.15, 2.16 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. №168/704, ст.2, п.3.2 ст.3, ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, ч.2 ст.6, 9 Закону України „Про транспорт”, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а також зокрема тим, що договір від 06.06.2003р. укладений між ТзОВ „Плай і компанія” та ТзОВ „Авангард” за своїм змістом є договором комісії, підставою для обчислення винагороди є ціна фактично укладених і фактично оплачених договорів з підтвердженням надходження коштів на розрахунковий рахунок комітента, позивачем не доведено ціни, предмета укладених договорів; акти виконаних робіт не можуть бути підтвердженням виконання транспортно-експедиційних послуг, оскільки акти виконання зазначених робіт не передбачені транспортним законодавством.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ТзОВ „Плай і компанія” подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Львівської області від 18.05.2006р у справі №5/475-13/80А та прийняти нову постанову, якою позов задоволити повністю. Зокрема, скаржник посилається на те, що вона винесена з порушенням норм процесуального права, а також судом не досліджено всіх обставин справи, зокрема: судом не було дотримано принципу змагальності, а саме судом було вирішено справу в одному судовому засіданні, відхилено клопотання про надання додаткових доказів, які мають безпосереднє відношення для справ, чим порушено ст.49 КАС України; послуги надані ТОВ «Авангард»підтверджуються реєстрами в яких вказано відомості про контрагентів та суми виплачених коштів; послуги по перевезенню вантажу підтверджуються товаро-транспортними накладними, шляховими листами та рахунками на оплату транспортних послуг.
ДПІ у Личаківському районі м.Львова у запереченні на апеляційну скаргу посилається, зокрема на те, що надання маркетингових послуг не підтверджується необхідними первинними документами, до актів перевірки не представлено деталізованих звітів з описом того, що було досліджено; не представлено звітного докладу по наданих послугах, а також методичних параметрів, технології збору даних для матеріалів дослідження.
Представник скаржника у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
ДПІ у Личаківському районі м.Львова проведено комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТзОВ «Плай і Компанія», про що складено акт перевірки від 23.08.2005 року №235/23-1/22346392 про результати комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТзОВ «Плай і Компанія» за період з 01.01.2004 р. по 31.03.2005р., та прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.08.2005р. №0002232310/0/14393/23-1, яким позивачу згідно з підпунктом б»п.п.4.2.2 ст.4, п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідно до п.п. 7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.4., п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено суму податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість, з них основний платіж –105050 грн. штрафні(фінансові) санкції 52525грн.(а.с.28).
Оспорюване податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, однак визначені до сплати суми, були залишені органами державної податкової служби без змін, а скарги платника податків без задоволення.
Твердження відповідача, яке було покладено в основу для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, про те, що позивачем було порушено п.п. 7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.4., п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»при подачі звітності в декларації за лютий-листопад 2004 року, в результаті чого підприємство занизило податок на додану вартість (підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 105050 грн. за рахунок включення в податковий кредит суми податку на додану вартість по витратах, що не відносились до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягали амортизації, про що описано в п.2.2 Акту. (а.с.21), є безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до ст.92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.
Закон України «Про податок на додану вартість»визначає платників податків, вартість об’єми, бази та ставки оподаткування, перелік оподаткованих та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкового накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Як правильно встановлено судом першої інстанції між позивачем та ТзОВ «Авангард» укладено договір від 06.06.2003р., відповідно до якого, виконавець (ТзОВ «Авангард») зобов’язується виконати об’єм робіт, пов’язаних з пошуком контрагентів, готових співпрацювати із Замовником(позивач по справі) на вигідних для останнього умовах.
Також позивачем та селянсько фермерським господарством «Бджілка»укладено договір №1 від 10.10.2003 року, умови якого передбачали обов’язок виконавця (селянсько фермерське господарство «Бджілка») здійснювати транспортування сипучих продуктів та послуги по розфасуванню сипучих продуктів в асортименті із сировини замовника (позивача).
Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість " (чинного на момент виникнення правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до п.п. 7.4.4.п.7.4. вищезазначеного закону (чинного на момент винекнення правовідносин) у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.
Згідно з п.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких брали участь ті самі сторони або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як встановлено судом Львівського апеляційного господарського суду постановою від 06.09.2006р. у справі №5/568-19/107 витрати понесені позивачем по договору від 06.06.2003 р. укладеного з ТзОВ «Авангард»по оплаті послуг відповідають вимогам п.5.1., п.п. 5.2.1., п.5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та підтверджуються необхідними первинними документами відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 ст.11 вищезазначеного закону. Також апеляційним господарським судом встановлено правомірність віднесення до валових витрат, витрати по оплаті транспортних послуг, що надавались СФГ «Бджілка»по договору №1.
З наведеного вбачається, що посилання відповідача на п.п.7.4.4. п.7.4. ст.7. Закону України «Про податок на додану вартість», не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки апеляційним господарським судом встановлено правомірність віднесенні до складу валових витрат виробництва, витрати понесені позивачем за договорам з ТзОВ "Авангард" та з СФГ «Бджілка».
Відповідно до ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у встановленому законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до 1,4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування.
Згідно з преамбули Закону України «Про податок на додану вартість»цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Згідно приписів п.п.7.2.1. п.7.2.ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної, дату виписування податкової накладної, повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, податковий номер платника податку (продавця та покупця), місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм), повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах утримувача, ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезазначеного закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
Судом встановлено, що Селянським фермерським господарством «Бджілка»та ТзОВ «Авангард»було видано позивачу належним чином оформлені податкові накладні (а.с.36-47), які відповідають вимогам п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р.
Враховуючи наведене позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум податку на додану вартість які сплачені ним у вартості послуг та підтверджені податковими накладними, а тому підстави для нарахування позивачу податкових зобов’язань за платежем податок на додану вартість у розмірі 105 050 грн. відсутні.
Згідно з ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність і підставність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про необхідність скасування постанови місцевого господарського суду і задоволення адміністративного позову про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 26.08.2005р. №0002232310/0/14393/23-1.
Керуючись ст.69,70,79,195,196,198,202,205,207 Кодексу адміністративного судочинства України, Львівський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ТзОВ «Плай і компанія»- задоволити.
Постанову Господарського суду Львівської області від 27.04.2006 у справі №5/475-13/80А –скасувати.
Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі Львівської області від 26.08.2005р. №0002232310/0/14393/23-1 про визначення ТзОВ "Плай і компанія" податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 157575 грн. з них основний платіж –105050грн. штрафні (фінансові) санкції –52525 грн.
Дана постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені ст.ст. 212, 254 КАС України.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя Бонк Т.Б.
суддя Марко Р.І.
суддя Бойко С.М.