Справа № 2-0916608/2011
Провадження № 22ц/779/53/2013
Категорія 5
Головуючий у І інстанції - Бондаренко Г.Ю.
Суддя-доповідач - Малєєв А.Ю.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого - Малєєва А.Ю.,
суддів: Пнівчук О.В., Беркій О.Ю.,
секретарів - Лисак І.В., Сем'янчук С.Й.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3, та ОСОБА_4 - представника ОСОБА_5, на рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 19 жовтня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, органу місцевого самоврядування - Олешівської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області про визнання права власності на житловий будинок та господарські будівлі, та зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, органу місцевого самоврядування - Олешівської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області про визнання права власності на житловий будинок та господарські будівлі, -
в с т а н о в и л а:
В жовтні 2011 року ОСОБА_6 звернулась з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, органу місцевого самоврядування - Олешівської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області про визнання права власності на житловий будинок та господарські будівлі (а.с. 1-4).
В березні 2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 звернулись із зустрічним позовом до ОСОБА_6, органу місцевого самоврядування - Олешівської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області про визнання права власності на житловий будинок та господарські будівлі (а.с. 70-71).
Рішенням Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 19 жовтня 2012 року первісний позов ОСОБА_6 задоволено. Визначено ОСОБА_6 додатковий строк три місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання заяви до нотаріальної контори на прийняття спадщини за законом після померлого чоловіка ОСОБА_7. Визнано за нею право власності на житловий будинок, господарські будівлі та споруди по АДРЕСА_1 (на 1/2 частину, належну їй по закону, як спільну сумісну власність подружжя, та на 1/2 частину в порядку спадкування за законом, як спадкоємцю першої черги після померлого чоловіка ОСОБА_8). В зустрічному позові - відмовлено.
Позивачі за зустрічним позовом оскаржили рішення в апеляційному порядку. Вважають, що дане рішення постановлено з порушенням процесуальних та матеріальних норм права. Судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, та не доведено обставини справи, які суд вважав доведеними. Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
На думку апелянтів, в рішенні суду не зазначено в належному порядку заявлених позовних вимог за первинним позовом. Рішенням суду позивачці-відповідачці ОСОБА_6 надано додатковий строк з дня набрання рішенням законної сили для подання заяви до нотаріальної контори на прийняття спадщини за законом після померлого чоловіка ОСОБА_7, однак дані покійного - ОСОБА_8. Окрім того, позовної вимоги про встановлення додаткового строку для звернення із заявою про прийняття спадщини не було. Доказів на підтвердження звернення до нотаріальної контори та відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії ( зокрема в отриманні заяви про прийняття спадщини ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_8 за законом) немає. Вважають, що долучена до матеріалів справи постанова державного нотаріуса Тлумацької державної нотаріальної контори від 25.11.2011 відношення до даної позовної вимоги не має та стосується видачі свідоцтва про право на спадщину. Вважають, що оскаржуваним рішенням суд вийшов за межі заявлених вимог. Твердження суду про те, що нотаріальною конторою було відмовлено в оформленні заяви на прийняття спадщини не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки позивачка-відповідачка із вказаною заявою до нотаріальної контори не зверталась, що підтверджується вищезгаданою постановою нотаріуса.
Таким чином позивач-відповідач ОСОБА_6 вважається, зі слів апелянта, такою що не прийняла спадщину. Даний факт позивачем у поданій позовній заяві визнається.
Зазначають, що технічний паспорт не є документом, який визначає чи підтверджує право власності, а тільки описує технічні характеристики нерухомого майна . В долученому до матеріалів справи копії технічного паспорту не значено ні власника нерухомості, ні номеру інвентаризаційної справи та немає реєстрового номеру самого технічного паспорту. Крім того, виготовлений 19 жовтня 2010 року - через сім років після смерті ОСОБА_8 Стверджують, що судом, всупереч своєму ж твердженню про належність покійному права власності на будинковолодіння, у рішенні зазначено що він не оформив документів про право власності на будинковолодіння.
На думку апелянтів, всупереч фактичним обставинам справи та показам свідків, яким суд взагалі не дав будь-якої оцінки, встановлено, що спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя. Факт придбання майна покійним ОСОБА_8 за час перебування у шлюбі із покійною першою дружиною ОСОБА_9 підтверджено наявними у справі документами, показами свідків та визнано позивачкою - відповідачкою ОСОБА_6
Посилання суду на «завершення будівництва» апелянти вважають необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству. Оскільки факт завершення будівництва підтверджується відповідним актом прийняття в експлуатацію (станом на 2003 рік). Будь-яких документів, які б свідчили про відповідність спірного нерухомого майна будівельним, санітарним та технічним нормам, а також висновку про можливість експлуатації його позивачкою-відповідачкою не представлено.
Апелянти вважають визначення суду «істотно збільшилось у своїй вартості внаслідок спільних трудових та грошових затрат подружжя» оціночним поняттям. Позивачкою - відповідачкою ОСОБА_6 не наведено суду відповідних доказів на підтвердження позовних вимог.
Судовим рішенням, на думку апелянтів, задоволено взаємовиключні позовні вимоги. Оскільки, надаючи особі додатковий строк для звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом, тим же рішенням визнано право власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.
Суд не надав відповідної уваги твердженням відповідачів-позивачів про те, що спірне майно є також спадковим майном після смерті їх матері ОСОБА_9 Даний факт свідчить про упередженість та необ'єктивність суду під час розгляду даної справи та ухвалення рішення.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам рішення суду в повній мірі не відповідає.
Згідно з положеннями ст.ст. 1217, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом; спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом визначеного строку не заявив про відмову від неї; спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав разом із спадкодавцем, має протягом шести місяців особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини; у разі неподання такої заяви спадкоємцем, він вважається таким, що не прийняв її.
Із матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер спадкодавець ОСОБА_8 (а.с. 13). 20.03.2002 він посвідчив у виконкомі Олешівської сільської ради заповіт, згідно якого житловий будинок, господарські споруди та майно, що належатиме йому на день смерті заповів на ім'я своєї дочки ОСОБА_3, однак з довічним проживанням в цьому господарстві його дружини - ОСОБА_6 (а.с. 14, 125). Згідно Свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_1, виданого Олешівською сільською радою Тлумацького району, ОСОБА_8 06.12.1993 зареєстрував шлюб із ОСОБА_6 (а.с. 5). До одруження з позивачем по первісному позову і відповідачем по зустрічному ОСОБА_8 з 1954 року був одружений з ОСОБА_9, яка померла в 1992 році.
Спірне спадкове майно складається з будинковолодіння, яке було придбане згідно з Архівним витягом з протоколу загальних зборів колгоспників колгоспу «Прогрес» с.Олешів від 30.03.1988 і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6-12, 16, 17, 87).
За змістом ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права, яке здійснюється в порядку цивільного судочинства, на засадах змагальності в межах заявлених сторонами вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Тягар доказування лежить на сторонах.
Позов ОСОБА_6 обґрунтовано тим, що оскільки відповідачі за первісним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не звернулись до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини ні за законом, ні за заповітом і не клопотали перед судом про визначення додаткового строку, то вони вважаються такими, що не прийняли спадщину - фактично відмовились від неї.
Зустрічний позов ОСОБА_3 та ОСОБА_5 обґрунтовано тим, що вони успадкували частину спірного будинковолодіння за матір'ю - ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 і частину за батьком - ОСОБА_8 у рівних долях. Спадщину прийняли шляхом фактичного управління майном, сплачуючи витрати на підтримання будинку.
На підставі досліджених доказів судом першої інстанції вірно визначено, що спадщину за заповітом ОСОБА_3 не прийняла, оскільки не звернулась із відповідною заявою до нотаріуса. У такому випадку спадкування, як правильно констатував суд, повинно відбуватись за законом згідно з положеннями ст. 1261 ЦК України. Тоді коло спадкоємців в цій справі розширюється і за померлим можуть спадкувати як доньки спадкодавця ОСОБА_3 й ОСОБА_5, так і дружина ОСОБА_6
Доказів того, що ОСОБА_3 й ОСОБА_5 прийняли спадщину за законом за матір'ю та батьком суду не представлено, причин поважності пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини не наведено, клопотання про визначення додаткового строку до суду не подано, а тому судом правомірно відмовлено у задоволенні їх вимог.
Ухвалюючи рішення про визнання за позивачем по первісному позову права власності на спірне будинковолодіння суд правильно виходив з того, що ОСОБА_8 придбав це майно, будівництво було завершено вже під час перебування в шлюбі з ОСОБА_6, яка це майно успадкувала.
Разом з тим, при вирішенні справи суд всупереч вимогам закону вийшов за межі заявлених позовних вимог і визначив позивачеві додатковий строк для подання заяви до нотаріуса про прийняття спадщини одночасно з визнанням права власності на спадкове майно, що є взаємосуперечливим.
Рішення суду в цій частині належить скасувати, як таке, що не відповідає приписам ст.ст. 10, 11 ЦПК України. В решті рішення суду слід залишити без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3, та ОСОБА_4 - представника ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 19 жовтня 2012 року в частині визначення ОСОБА_6 додаткового строку три місяці для подання заяви до нотаріальної контори на прийняття спадщини скасувати.
У решті рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.
Головуючий А.Ю. Малєєв
Судді: О.В. Пнівчук
О.Ю. Беркій