ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
16.11.06 Справа № 15/158
16 листопада 2006 р. справа №15/158
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Гнатюк Г.М.
суддів Кравчук Н.М.
Мирутенко О.Л.
розглянув апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Рівнепасвантажтранс” від 14.08.2006р.
на рішення господарського суду Рівненської області від 26.07.2006р.
у справі №15/158
за позовом Підприємця ОСОБА_1, м.Рівне
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Рівнепасвантажтранс”, м.Рівне
про: відшкодування завданих збитків в сумі 51609,91 грн.
за участю представників
від позивача -не з”явився
від відповідача- Зіньков А.В. -голова правління, Приходько Т.В. -представник (дов. №1/01-240 від 13.11.2006р.)
Права та обов'язки сторін згідно ст.22 ГПК України роз'яснено, заяв про відвід суддів та технічну фіксацію процесу не поступало.
Встановив:
Рішенням господарського суду Рівненської області від 26.07.2006р. по даній справі (суддя В.В.Коломис) за позовом Підприємця ОСОБА_1, м.Рівне до Відкритого акціонерного товариства „Рівнепасвантажтранс”, м.Рівне про відшкодування завданих збитків в сумі 51609,91 грн. позовні вимоги задоволено.
Відповідач не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції звернувся до Львівського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою про перегляд вищевказаного рішення суду в порядку апеляційного провадження, в якій просить скасувати дане рішення суду і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступні обставини і підстави:
- судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права;
- викладені в рішенні суду висновки не відповідають фактичним обставинам справи.
- судом не в повному обсязі надано правову оцінку доказам, які мали значення для вирішення справи .
Наводить скаржник і інші підстави для скасування вищевказаного рішення.
Представники скаржника в засідання суду з”явилися, повністю підтримують вимоги апеляційної скарги і наполягають на їх задоволенні.
Позивач вимоги апелянта заперечує з підстав викладених у засіданні суду 14.11.06р. та з мотивів наведених у відзиві на апеляційну скаргу , вважає рішення суду першої інстанції законним і підстави для його скасування відсутні.
В судовому засіданні 14.11.2006р. оголошено перерву до 16.11.2006р. для підготовки вступної та резолютивної частини постанови.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегією суддів Львівського апеляційного господарського суду встановлено:
04.10.2000 р. рішенням арбітражного суду Рівненської області у справі 1р/349-М-2 зобов'язано відповідача передати позивачу 85,3 тонни аміачної селітри на суму 28149,00 грн. По справі був виданий наказ від 04.10.2000р. та направлений позивачем на виконання. Даний наказ виконано не було і в його невиконанні вини відповідача не вбачається, так як між АТП -15627 (правонаступником, якого є відповідач) та ВАТ „Рівнеазот” укладеного договір НОМЕР_1 про відповідальне зберігання аміачної селітри. Згідно укладеного договору селітра позивачу відпускалась зі складу останнього і на підставі накладних. 26.04.199р. відповідач виписав позивачу накладну НОМЕР_2 про отримання ним 240 тон селітри на суму 79200,00 грн., яка ним отримана частково, а згодом отримання селітри позивачем зменшилось а пізніше позивач не звертався за отриманням. Отже, відповідачем виписано по накладній селітру за яку позивач розписався в накладній, однак яку ним не отримано. Гарантійний термін зберігання селітри встановлений державним ГОСТом і становить 6 місяців. Тобто, як вбачається із матеріалів справи, станом на 12.12.2002р. селітра на складі ВАТ „Рівнеазот” відсутня, що підтверджується листом ВАТ „Рівнеазот”, хоча до вказаного часу доказів звернення за селітрою позивач суду не надав.
Позивач у зв'язку з відсутністю селітри у відповідача, що підтверджується актом державного виконавця відділу ДВС "Про відсутність аміачної селітри на Відкритому акціонерному товаристві "Рівнепасвантажтранс" від 24.03.2005 р., подав заяву про зміну способу виконання рішення арбітражного суду Рівненської області шляхом звернення стягнення на кошти відповідача. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.12.2005р. по справі №1р/349-М-2 змінено спосіб виконання рішення суду першої інстанції шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 28 149 грн.
З тверджень позивача, отриманих коштів від відповідача недостатньо для закупівлі 85,3 тонни аміачної селітри, так як згідно розрахунку в період з 04.10.2000 р. (дати винесення рішенні арбітражного суду Рівненської області у справі 1р/349-М-2) і на момент виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду про зміну способу виконання рішення суду , тобто 11.04.2006 р. -день видачі наказу про зміну способу виконання рішення суду вартість селітри зросла, що підтверджується довідкою ВАТ „Рівнеазот”. Відповідно на цю різницю позивач посилається як на збитки, яких він зазнав через неможливість закупівлі селітри у 2006 році, яка мала б бути ним отримана ще у 2000році.
У відповідності до ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій . Потерпіла сторона має право на відшкодування збитків, які належним чином доведені незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.
Підставою для відшкодування збитків є протиправна поведінка заподіювача збитків, тобто порушення особою вимог правової норми, що полягає в здійсненні дій або в утриманні від здійснення наказів правової норми діяти певним чином.
У відповідності до вимог ст.35 ГПК України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Проте є хибним послання суду першої інстанції що до даних фактів можна віднести рішення суду по справі 1р/349-М-2, яким було встановлено, що по накладній НОМЕР_2 позивач селітру не отримав, однак жодних доказів про намір її отримати чи купити за період з 2000р. по 2006р. позивач не надав ні суду першої, ні апеляційної інстанцій.
Згідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Колегією суддів апеляційного господарського суду на підставі повного та всебічного дослідження поданих доказів не встановлено факт заподіяння шкоди, відсутній причиновий зв'язок між правопорушенням та матеріальними збитками позивача, наявність вини відповідача за не поставку аміачної селітри відповідачем.
У відповідності до вимог ст.22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Крім того, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України , під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду звертає увагу сторін на такий факт, що звертаючись в господарський суд із заявою про зімну способу виконання рішення у 2006році, позивач тим самим погодився на суму 28149,00 грн.
Як з”ясовано в судовому засіданні вищевказана сума перерахована платіжними дорученнями позивачу 22149 грн. 16.05.06р., 26.01.04р. -2500 грн. та 20.02.04р. -3500 грн. (кошти перераховані представникам позивача за дорученням ОСОБА_2 та ОСОБА_1)
Підтвердження вимог по позовній заяві про стягнення збитків у сумі 51609,91 грн. для закупівлі аміачної селітри для здійснення позивачем господарської діяльності належними та допустимими доказами ним не підтверджено. Тобто позивач не надав ні суду апеляційної ні першої інстанції жодних договорів ні проектів договорів на закупівлю селітри на визначену суму, яка ним вказана у позовних вимогах як збитки. Посилання позивача на те, що йому селітра необхідна для її подальшого продажу до уваги судом апеляційної інстанції прийматись не може, оскільки ним не надано суду ліцензії на право продажу такого роду продукції. Та крім того, відповідачем надано суду докази, а саме довідку №50/5-14487 від 18.07.2006р. МВС України Рівненський МВ УМВС України в Рівненській області, про те що ОСОБА_1 з 26.04.2004р. знаходиться в державному розшуку, отже не може проводити підприємницької діяльності .
Законодавством передбачено право на відшкодування збитків, однак до відшкодування підлягають ті збитки які належним чином доведені. Як вбачається із зібраних матеріалів справи позивач жодних належних доказів суду не представив, а суд першої інстанції прийшов до хибного висновку про задоволення позову.
Враховуючи вищевикладене, Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що місцевий господарський суд задовольняючи позовні вимоги прийняв рішення без з”ясування всіх обставин у справі та визнав встановленими обставини, які недоведені позивачем, відповідно до чого рішення місцевого господарського суду підлягає скасування, а в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Судові витрати по розгляду апеляційної скарги віднести на позивача.
Керуючись ст.ст.99, 101, 103 - 105 ГПК України, -
Львівський апеляційний господарський суд ,-
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Рівнепасвантажтранс” від 14.08.2006р. задоволити.
2. Рішення господарського суду Рівненської області від 26.07.2006 року у справі №15/158 скасувати.
3. Прийняти нове рішення. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
5. Справу повернути в місцевий господарський суд Рівненської області.
Головуючий-суддя Г.М.Гнатюк
суддя Н.М.Кравчук
суддя О.Л.Мирутенко