КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2013 р. Справа№ 910/448/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників:

від позивача: Вишня О.А. - дов. №690 від 10.07.2012

від відповідача: Крупка О.О. - дов. №2-290 від 04.02.2013

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Укртрансгаз"

на рішення господарського суду міста Києва

від 12.02.2013 (суддя Бондаренко Г.П.)

у справі №910/448/13

за позовом Аварійно-рятувального загону спеціального

призначення територіального управління Міністерства

надзвичайних ситуацій України у Полтавській області

до Публічного акціонерного товариства „Укртрансгаз"

про стягнення 344857,11 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Аварійно-рятувального загону спеціального призначення територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у Полтавській області (надалі - позивач) до Дочірньої компанії „Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України", правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство „Укртрансгаз" (надалі - відповідач), про стягнення з відповідача, з урахуванням зменшення суми позовних вимог, 344648,54 грн. за договором №110101321/111-С про закупівлю робіт за державні кошти від 18.01.2011, з яких 338814,15 грн. - сума основного боргу, 4167,42 грн. - сума пені, 1666,97 грн. - 3 % річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.02.2013 у справі №910/448/13 позовні вимоги задоволено частково, а саме, стягнуто з Публічного акціонерного товариства „Укртрансгаз" на користь позивача 338814,15 грн. основного боргу за договором та 1666,97 грн. 3 % річних. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2013 у справі №910/448/13 скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення в цій частині, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених вимог, вважає, що рішення прийняте внаслідок неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що при розгляді справи судом першої інстанції безпідставно залишено поза увагою ту обставину, що Законом України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" №2711-IV від 23.06.2005 було визначено комплекс організаційних та економічних заходів, зокрема щодо застосування механізмів погашення заборгованості. На думку апелянта, розрахунки між позивачем та відповідачем повинні були здійснюватись в порядку та у спосіб, що визначені Законом №2711-IV від 23.06.2005. Крім того, скаржник стверджує, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення прийняв до уваги лише докази позивача, не з'ясувавши та не дослідивши всіх обставин справи.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив апеляційний господарський суд рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2013 у справі №910/448/13 скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення в цій частині, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 18.01.2011 між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, укладено договір №110101321/111-С про закупівлю робіт за державні кошти, згідно умов пункту 1.1. якого виконавець зобов'язався у 2011 році виконати роботи, зазначені в пункті 1.2. цього договору, а замовник - прийняти і оплатити такі роботи.

Згідно пункту 1.2. договору, найменування роботи: профілактичні та оперативні роботи з попередження та ліквідації флюїдопроявлень на свердловинах ПСГ ДК „Укртрансгаз". Кількість свердловин підземних сховищ газу ДК „Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", які виконавець обслуговує за цим договором, зазначена у додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 4.1. договору визначено, що розрахунки проводяться щоквартально шляхом оплати замовником виконаних робіт на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт та рахунку.

Відповідно до пункту 5.7. договору роботи, виконані виконавцем за цим договором, щоквартально оформлюються актами здачі-приймання виконаних робіт.

Виконавець щоквартально передає замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт в 2-х примірниках, податкову накладну, рахунок, звіт. Замовник в 5-денний строк з дня отримання акту здачі-приймання виконаних робіт та документів, зазначених в пункті 5.8. цього договору, передає виконавцю підписаний акт здачі-приймання виконаних робіт або мотивовану відмову від прийняття робіт (підписання акту здачі-приймання виконаних робіт). Підписані сторонами акти здачі-приймання виконаних робіт є підставою для проведення розрахунків замовника з виконавцем за цим договором (пункти 5.8., 5.9. договору).

Відповідно до пункту 6.1.1. договору, замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати виконані роботи.

Згідно пункту 9.14. договору даний договір набуває сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2012, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як вбачається із матеріалів справи, у період з 01.01.2012 по 15.05.2012 позивачем виконано, відповідно до умов договору, комплекс робіт із запобігання виникнення газопроводів і відкритих фонтанів на свердловинах підземних сховищ газу відповідача на загальну суму 338814,15 грн., про що свідчать наявні у матеріалах справи копії актів здачі-прийняття робіт, виконаних позивачем.

Згідно частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконаних робіт за договором не виконав, у зв'язку із чим станом на 20.12.2012 у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 338814,15 грн.

Позивачем на адресу відповідача було двічі направлено претензії №26: вих. №55-1607/16.03 від 12.10.2012 та вих. №55-1879/16.03 від 05.11.2012, на які відповідач не відреагував.

Крім того, із відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач підчас розгляду справи в суді першої інстанції вказаної заборгованості не спростовував, доказів сплати заборгованості за договором №110101321/111-С від 18.01.2011 у розмірі 338814,15 грн. відповідачем суду надано не було.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи на підставі вищезазначеного договору на момент прийняття рішення суду першої інстанції становила 338814,15 грн.

Скаржник в апеляційній скарзі не заперечує вказаної заборгованості, разом з тим посилається на те, що розрахунки між позивачем та відповідачем повинні були здійснюватись в порядку та у спосіб, що визначені Законом України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" №2711-IV від 23.06.2005 (надалі - Закон), метою якого є сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості шляхом урегулювання процедурних питань та впровадження механізмів погашення заборгованості, надання суб'єктам господарської діяльності права їх застосування, визначення порядку взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, розпорядників бюджетних коштів із суб'єктами господарської діяльності щодо застосування механізмів погашення заборгованості.

Статтею 2 Закону визначено, що цей Закон регулює відносини, пов'язані з проведенням комплексу заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу. Дія цього Закону поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу стверджує, що заборгованість відповідача перед позивачем, яка виникла на підставі договору №110101321/111-С про закупівлю робіт за державні кошти, предметом якого є виконання профілактичних та оперативних робіт з попередження та ліквідації флюїдопроявлень на свердловинах ПСГ ДК „Укртрансгаз", не поширюється на правовідносини, які регулюються Законом України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Пунктом 3.4 статті 3 Закону встановлено, що процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу діє до 1 січня 2013 року.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні докази проведення будь-яких заходів щодо погашення заборгованості відповідача перед позивачем на умовах, визначених Законом України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", а також на те, що позовну заяву Аварійно-рятувального загону спеціального призначення територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у Полтавській області отримано господарським судом міста Києва 04.01.2013, тобто після закінчення встановленого терміну процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу згідно вказаного Закону.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду стосовно того, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 338814,15 грн. основного боргу за договором №110101321/111-С від 18.01.2011.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 4167,42 грн. пені, нарахованої за період з 22.10.2012 по 20.12.2012.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Беручи до уваги ту обставину, що сторонами письмово не було досягнуто домовленості щодо забезпечення зобов'язань за договором №110101321/111-С від 18.01.2011 неустойкою, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення пені.

Позивачем також було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1666,97 грн.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1666,97 грн., згідно розрахунку позивача, який колегія суддів вважає обґрунтованим.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства „Укртрансгаз" із урахуванням зазначених у ній підстав та доводів задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2013 у справі №910/448/13 має бути залишене без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Укртрансгаз" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2013 у справі №910/448/13 залишити без змін.

2. Матеріали справи №910/448/13 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя Новіков М.М.

Судді Зубець Л.П.

Мартюк А.І.