№ 2-о-122/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

31.10.2007р.        Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Литвинової Р.А.,  при секретарі Малой К.П..,

з участю заявниці ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.  Вільногірську

цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту

належності частки в спільному майні,

ВСТАНОВИВ:

Заявниця ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту належності частки в спільному майні,  в якій зазначає,  що 15.04.2007р. помер її чоловік -ОСОБА_2,  після смерті якого відкрилась спадщина,  яка складається в тому числі й з його частини в квартирі АДРЕСА_1.

Зазначена квартира була отримана ними у власність 27.01.1995р. відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»,  про що було видано відповідне свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 09.03.1995р. Реєстрація права власності на зазначену квартиру була здійснена Верхньодніпровським БТІ Дніпропетровської області,  про що зроблено запис у реєстрову книгу за №6. Таким чином,  власниками квартири відповідно до зазначеного вище свідоцтва являлися вона та її покійний чоловік ОСОБА_2

Відповідно до вимог чинного законодавства України після смерті чоловіка 10.09.2007р. вона звернулась у встановлений законом 6-місячний строк в органи нотаріату з заявою про прийняття спадщини. Але при оформленні правовстановлюючих документів на квартиру (свідоцтва про право власності на житло) не було зазначено часток,  якими володіли кожен з перелічених вище осіб,  тобто вона та її покійний чоловік. Та оскільки квартира була отримана ними з чоловіком удвох,  то відповідно до діючого законодавства України про власність кожен з них є власником 1/2 частини в зазначеній квартирі.

Але в свідоцтві про право власності на житло не зазначено,  що кожен з співвласників зазначеної квартири володіє 1/2 її частиною,  тому їй як спадкоємцю на цей час неможливо отримати свідоцтво про право власності на спадщину після смерті чоловіка,  для чого їй потрібно встановити факт,  що має юридичне значення - факт володіння кожним з співвласників зазначеної вище квартири 1/2 її частиною. Оскільки її чоловік помер,  то іншим способом визначити цей факт є неможливим,  що змушує її звертатись за захистом своїх прав та інтересів в суд.

Заявниця просить встановити факт наявності права власності на частку в розмірі 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 їй та за життя її покійному чоловіку - ОСОБА_2.

В судовому засіданні заявниця підтримала заяву,  суду пояснила,  що за життя чоловіка розмір часток квартири між ними не визначався,  вони вважали себе рівноправними власниками квартири,  до нотаріуса і до суду за визначенням та виділом часток не звертались. Вона просить задовольнити її заяву.

Зацікавлена особа по справі - завідуюча Вільногірською державною нотаріальною конторою - в судове засідання не з'явилась. Суд не вбачає перешкод для розгляду справи без її участі,  проти чого заявниця не заперечує.

2

Вислухавши пояснення заявниці,  дослідивши та оцінивши у сукупності надані по справі докази,  в тому числі: копію свідоцтва про право власності на житло від 09.03.1995р. (а.с. 5),  копію свідоцтва про укладення шлюбу (а.с. 8),  копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2(а.с. 6),  копію витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с. 7),  суд прийшов до висновку про задоволення заяви з наступних підстав.

Діючим цивільним законодавством ( ст.  ст. 355,  368,  370 ЦК України) встановлено,  що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю,  вважається,  що частки кожного з співвласників є рівними,  якщо інше не встановлено домовленістю між ними,  законом або рішенням суду.

Під час судового розгляду справи було встановлено,  що за період спільного життя заявниці з чоловіком вони вважали належність кожному з них 1/2 частки квартири,  іншої домовленості між ними не існувало,  за визначенням часток вони до відповідних органів не звертались.

Таким чином,  є підстави для визначення за заявницею та іншим співвласником квартири (її покійним чоловіком ОСОБА_2) по 1/2 частки у праві їх власності на спільне майно.

Керуючись  ст.  ст.  11,  212-215,  234,  235,  256,  257,  259 ЦПК України,   ст.  ст.  355,  368,  370,  372 ЦК України,  суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності частки в спільному майні задовольнити.

Визначити,  що розмір частки у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1,  що належить заявниці ОСОБА_1 та ОСОБА_2,  який помер 15.04.2007 року,  становить по 1/2 частині за кожним співвласником.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається у строк,  встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Вільногірський міський суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження,  але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк,  рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.