ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 07/2131а
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" червня 2006 р.
15год., м. Черкаси
За позовом Черкаської об’єднаної державної податкової інспекції
до приватного підприємства ”Сингонія”
за участю третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог - виконавчого комітету Черкаської міської ради
про визнання недійсними установчих та інших документів відповідача і скасування (припинення) його державної реєстрації
Суддя Дорошенко М.В.
Секретар судового засідання Долженкова І.М.
Представники сторін та третьої особи:
від позивача: Савенко Ю.Н.- за довіреністю;
від відповідача: не прибули;
від третьої особи: не прибули.
Заявлено позов про визнання недійсними з 11.06.2001р. статуту відповідача, його свідоцтва про державну реєстрацію від 11.06.2001р. №8902, первинних документів і податкових накладних з реквізитами відповідача та з 26.06.2001р. - свідоцтва про реєстрацію відповідача платником податку на додану вартість від 26.06.2001р. №32133100, а також про скасування (припинення) державної реєстрації відповідача.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що згідно з поясненням засновника відповідача Чабана М.І., останній підписав установчі документи відповідача на просьбу не встановленої особи за обіцяну нею грошову винагороду. При цьому Чабан М.І. не мав наміру займатися підприємницькою діяльністю, фактично нею не займався і не підписував від імені відповідача ніяких документів і нікого на це не уповноважував, що за твердженням позивача означає про невідповідність волевиявлення засновника відповідача як учасника правочину зі створення юридичної особи його внутрішній волі та про вчинення цього правочину без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлювалися, і є підставою для визнання такого правочину недійсним відповідно до вимог ст.ст. 203, 215, 234, 236. Цивільного кодексу України.
Крім того, позивач вказав на неподання йому відповідачем протягом більше як року податкових декларацій та інших документів фінансової звітності, що згідно з ст. 38 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб” є підставою для припинення юридичної особи.
Відповідач та третя особа були повідомлені про дату, час і місце засідання суду, однак їх представники в судове засідання не прибули.
Заперечення проти позову відповідач до господарського суду не подав.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
11 червня 2001р. виконавчим комітетом Черкаської міської ради була здійснена державна реєстрація відповідача як суб’єкта підприємницької діяльності-юридичної особи.
14 червня 2001р. відповідач був узятий позивачем на облік як платник податків.
26 червня 2001р. відповідач отримав від позивача свідоцтво про реєстрацію його платником податку на додану вартість №32133100.
Згідно з статутом відповідача його засновником є громадянин України Чабан Микола Іванович, справжність підпису якого на статуті була засвідчена нотаріально.
Згідно з довідкою позивача від 06.04.2006р. №5870/10-017 відповідач останній раз звітував податковій інспекції по податку на прибуток 05.08.2002р. і з цієї дати звітів та інших документів про фінансову-господарську діяльність не подавав.
20 липня 2005р. засновник відповідача Чабан Микола Іванович надав службовій особі податкової міліції пояснення, у якому він зазначив, що підписав документи на створення відповідача, його державну реєстрацію як суб’єкта підприємницької діяльності –юридичну особу, відкриття рахунків в установах банків на пропозицію іншої фізичної особи, прізвище і ім’я якої не пам’ятає, за обіцяну нею щомісячну грошову винагороду у сумі 150грн., не маючи при цьому наміру займатися підприємницькою діяльністю. Крім того, Чабан Микола Іванович пояснив, що не одержував печатки відповідача, не вносив до статутного фонду останнього кошти, не мав ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності відповідача, не складав і не підписував первинних документів: накладних, податкових накладних, касових ордерів, не укладав договорів з іншими особами, не подавав звітів до контролюючих органів.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Стаття 104 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.
Пунктом 11 ст. 10 і п. 17 ч. 1 ст. 11 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна, а також мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Інших випадків звернення державних податкових інспекцій на виконання своїх владних повноважень до суду Закон України від 04.12.1990р. №509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні” та інші закони України не передбачають.
Відповідно до ст. ст. 239, 247 Господарського кодексу України скасування державної реєстрації суб’єкта господарювання та його ліквідація є одним із видів адміністративно-господарських санкцій, який може бути застосований за рішенням суду у разі здійснення суб’єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам.
Частиною 2 ст. 38 спеціального по відношенню до Господарського кодексу України Закону України від 15.05.2003р. №755-ІУ „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” встановлені такі підстави для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов’язано з її банкрутством:
визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;
провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;
невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;
неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;
наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
Установчими документами юридичної особи згідно з ч. 2 ст. 87 Цивільного кодексу України є статут і засновницький договір.
Статут юридичної особи не є договором (угодою) у розумінні Цивільного та Господарського кодексів України і п. 11 ст. 10 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні”.
Закону, який би передбачав право органів державної податкової служби звертатися до адміністративного суду з позовом про визнання недійсними статуту юридичної особи, її свідоцтва про державну реєстрацію, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, первинних документів, податкових накладних з її реквізитами, та у зв’язку з цим про скасування (припинення) державної реєстрації такої юридичної особи, немає.
Отже, позивач на підставі п. 17 ч. 1 ст. 11 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні”, ст. 247 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 38 Закону України від 15.05.2003р. №755-ІУ „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” має право звертатися до адміністративного суду з позовами про скасування державної реєстрації суб’єкта господарювання та його ліквідацію з підстав здійснення останнім діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, або про припинення діяльності юридичної особи у зв’язку з неподанням нею протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.
Позивач не назвав конкретних фактів здійснення відповідачем діяльності, яка б суперечила закону чи його установчим документам.
Неподання юридичною особою протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності не є діяльністю, а навпаки є бездіяльністю юридичної особи щодо подання названих документів, тому ця обставина не може бути підставою для застосування до юридичної особи такої адміністративно-господарської санкції як скасування її державної реєстрації за правилами ст. 247 Господарського кодексу України.
За наявності такої обставини позивач вправі вимагати лише припинення юридичної особи, а не скасування (припинення) її державної реєстрації. При цьому господарський суд виходить з того, що припинення юридичної особи і скасування її державної реєстрації не є тотожними поняттями.
За таких обставин позов у частині вимоги про скасування (припинення) державної реєстрації відповідача задоволенню не підлягає. А в частині решти позовних вимог провадження у справі слід закрити відповідно до пп. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 157 ч. 1 п. 1, ст. ст. 160 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд ПОСТАНОВИВ:
У частині вимоги про скасування (припинення) державної реєстрації приватного підприємства ”Сингонія” у позові відмовити.
У частині вимог про визнання недійсними статуту приватного підприємства ”Сингонія”, його свідоцтва про державну реєстрацію, первинних документів і податкових накладних з його реквізитами та його свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість провадження у справі закрити.
Ця постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського міжобласного апеляційного господарського суду шляхом подання через господарський суд Черкаської області заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня оголошення постанови і апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання такої заяви.
Ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
У разі своєчасного подання заяви про апеляційне оскарження і неподання апеляційної скарги у встановлений строк, ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
СУДДЯ Дорошенко М.В.