справа № 2119/3160/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2013 року Скадовський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого, судді Кустова О.Ю.

при секретарі Кручиненко А.С.

за участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Скадовська цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року позивач звернувся до відповідачки з вказаним позовом, посилаючись на те, що є власником АДРЕСА_1 та, відповідно, користувачем земельної ділянки за вказаною адресою. Відповідачка є власником земельних ділянок НОМЕР_1 та АДРЕСА_2. В теперішній час відповідачка самовільно змістила паркан між земельними ділянками сторін у бік земельної ділянки позивача, чим створює йому перешкоди у користуванні його земельною ділянкою, а саме: зменшивши ширину проїзду не дає можливості поставити автомобіль у дворі будинку, крім того відповідачка відмовляється підписувати акт узгодження меж, що позбавляє позивача можливості приватизувати земельну ділянку користувачем якої він є. Позивач просив усунути йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою АДРЕСА_1 шляхом приведення меж фактичного розташування земельних ділянок НОМЕР_1 та АДРЕСА_2 у відповідність до державних актів на вказані ділянки.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові, пояснив, що між сторонами протягом тривалого часу виникають суперечки з приводу землекористування. Вказане питання неодноразово розглядалося відділом містобудування та архітектури виконкому Скадовської міської ради. Проводилося відновлення спільної межі землекористування. Натомість фактичне розташування земельних ділянок відповідачки ОСОБА_3 не відповідає розташуванню вказаних земельних ділянок згідно технічної документації на підставі якої було видано державні акти на право власності на земельні ділянки. Зокрема, відповідачка змістила суміжний паркан між земельними ділянками у бік ділянки позивача, зменшивши ширину його проїзду та площу земельної ділянки, що не дозволяє останньому проїхати до будинку та гаражу. Також відповідачка категорично відмовляється підписувати акт узгодження меж позивачеві, що унеможливлює отримання ним у приватну власність земельної ділянки яка перебуває у його користуванні. Просив привести розташування земельних ділянок відповідачки у відповідність до її державних актів.

Відповідачка в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснила, що є власницею земельних ділянок НОМЕР_1 та АДРЕСА_2 і має відповідні державні акти. За технічним паспортом позивача ширина його проїзду складає 3,15 м., якою вона є і в теперішній час, автомобіль останнього вільно пересувається про проїзду. Паркан між їхніми земельними ділянками встановлено правильно, більше того частина будівель позивача розташовані на її земельній ділянці. У разі задоволення вимог позивача площа належних їй на праві власності земельних ділянок зменшиться і не відповідатиме площі зазначеній в державних актах. Позивач не є власником чи користувачем земельної ділянки тому взагалі не має право звертатися до суду з вказаним позовом. Просила у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник відповідачки в судовому засіданні зазначив, що до оформлення права власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 її власником є Скадовська міська рада, яка і має право звертатися до суду з вказаним позовом, а позивач в теперішній час такого права не має. Крім того, зазначив що площа земельної ділянки виділеної позивачу у користування складала 400 кв.м. в той час як згідно технічної документації останній має намір приватизувати земельну ділянку площею 419 кв.м. Звернув увагу суду на те, що позивачем не надано суду належних доказів того, що відповідачка порушила його права. Просив суд критично поставитися до висновку експерта, оскільки він є необґрунтованим, зроблений на підставі тахеометричної зйомки спеціаліста, який не мав права її робити без прив'язки к координатам земельних ділянок. Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, їх представників, суд приходить до наступного.

Позивач ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 08.11.2006 року виданого на підставі рішення виконкому Скадовської міської ради №101 від 21.06.2006 року є власником житлового будинку АДРЕСА_1. Право власності позивача зареєстроване в ХДБТІ, що вбачається з Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №12439069 від 08.11.2006 року.

Також позивач ОСОБА_2 є користувачем земельної ділянки, площею 400 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, що вбачається з Рішення виконкому Скадовської міської ради депутатів трудящих №191/24 від 20.10.1978 року, Договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку від 12.12.1978 року, Акту відведення земельної ділянки від 12.12.1978 року, рішення виконкому Скадовської міської ради №12/119 від 19.05.1982 року про зміну нумерації.

Відповідачка ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯБ №892610 від 03.11.2006 року є власником земельної ділянки, площею 0,0449 га. по АДРЕСА_2.

Крім того, відповідачка ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯБ №892616 від 03.11.2006 року з відміткою про перехід права власності в порядку спадкування є власником земельної ділянки, площею 0,0427 га. по АДРЕСА_3.

Отже сторони по справі є суміжними землевласником та землекористувачем.

З копії Проекту з землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,0419 га. по АДРЕСА_3 вбачається, що за заявою останнього було розроблено технічну документацію з землеустрою, щодо відведення у власність земельної ділянки. Вказана технічна документація не затверджена, оскільки не підписаний акт узгодження меж земельних ділянок, зокрема з відповідачкою ОСОБА_3

З відповіді виконкому Скадовської міської ради №2-23-273 від 26.03.2012 року на ім'я ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_3 категорично відмовилася підписувати акт узгодження зовнішніх меж земельної ділянки, оскільки не згодна з розміщенням суміжної межі між земельними ділянками сторін. Позивачу рекомендовано для подальшого оформлення та затвердження документації із приватизації земельної ділянки по АДРЕСА_1 звернутися до суду.

Наявність спору з приводу меж земельних ділянок також вбачається з листування, зокрема, відповідей виконкому Скадовської міської ради №2-28-260 від 06.12.2011 року; №2-28-260 від 13.12.2011 року; №2-28-278 від 03.01.2012 року; №2-28-10 від 27.01.2012 року; відповідей прокуратури Скадовського району №97-15-12 від 06.03.2012 року та №97-15-12 від 18.10.2012 року.

Зокрема, з відповіді виконкому Скадовської міської ради №2-28-260 від 13.12.2011 року вбачається, що відповідачці було роз'яснено право винести в натуру межі належних їй на праві власності земельних ділянок та закріпити це межовими знаками.

Як вбачається з повідомлення завідувача сектору Держземінспекції вих. №01-07/8 від 29.03.2012 року на адресу голови Скадовської РДА при обстеженні земельної ділянки ОСОБА_3 було встановлено, що її площа зменшена за рахунок суміжних землекористувачів (кого саме не зазначено). Відповідачці запропоновано звернутись до проектної організації для встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, та подальшого закріплення її межовими знаками.

Суд не приймає до уваги відомості про те, що вказані роботи були виконані за заявою та за рахунок позивача, оскільки суду не надано документальних підтверджень виконання вказаних робіт (акт виносу в натуру меж земельних ділянок).

З технічної документації на підставі якої були видані державні акти Серії ЯБ №892610 від 03.11.2006 року на право власності на земельну ділянку, площею 0,0449 га. по АДРЕСА_2 та Серії ЯБ №892616 від 03.11.2006 року на право власності на земельну ділянку, площею 0,0427 га. по АДРЕСА_3 вбачається, що позивач ОСОБА_2 як суміжний землекористувач погодив вказану технічну документацію. Вказані обставини представником позивача визнавалися.

Як вбачається з Висновку судової будівельно-технічної експертизи №12/216 від 27.06.2012 року тахеометричною зйомкою забудованої території земельних ділянок НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 по АДРЕСА_3 встановлено, що фактична площа земельних ділянок НОМЕР_1, НОМЕР_2 дорівнює 879 кв.м. не відповідає площі 876 кв.м., згідно державних актів 427 кв.м. та 449 кв.м. Заміри були виконані тахеометром «SOKKIA-SET 610». Фіксувалось існуюче розташування будівель і встановлених огорож досліджуваних ділянок. Невідповідність фактичного розташування ділянок НОМЕР_1 та НОМЕР_2 по АДРЕСА_3 державним актам (ЯБ №892610) та (ЯБ №892616) відповідно можливо усунути у такий спосіб: перенести спільну межу між ділянками НОМЕР_2 та НОМЕР_3 біля вуличної огорожі в бік ділянки НОМЕР_2 на 0,12 м.; на рівні межі між ділянками НОМЕР_2 та НОМЕР_1 перенести межу в бік ділянки НОМЕР_2 на 0,15 м.; на рівні вбиральні літ. «Т» на ділянці НОМЕР_3 перенести спільну межу у бік ділянки НОМЕР_1 на 0,19 м. (встановити відстань від спільної межі до стіни вбиральні - 0,1 м.) Після перелічених перенесень утвориться пряма лінія огорожі між ділянками НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3; перенести спільну межу між ділянками НОМЕР_1 та НОМЕР_5 в лівому куті на 0,1 м. в бік ділянки НОМЕР_5; перенести ліву межу ділянки НОМЕР_2 біля вуличної огорожі в бік ділянки НОМЕР_2 на 0,1 м.

Відповідно до ст. ст.10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що відповідачка змістила паркан між земельними ділянками у бік його ділянки внаслідок чого останній не може вільно проїхати автомобілем до будинку та гаражу. Вказані обставини відповідачкою заперечувалися.

Оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів вказаних підстав позову вони до уваги не приймаються.

Заперечуючи проти позову позивачка та її представник зазначали, що позивач не має права на звернення до суду з вказаним позовом.

Вказані посилання судом також до уваги не приймаються виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1-2, п. «б» ч. 3 ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян.

Аналогічні положення мстяться і в ст. 319 ЦК України.

Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 91 ЗК України, власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЗК України, порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Позивач не заперечуючи права власності відповідачки на належні їй земельні ділянки стверджував, що фактичне їх розташування в теперішній час не відповідає розташуванню за технічною документацією, зокрема, межа між земельними ділянками сторін зміщена у бік його земельної ділянки.

Враховуючи висновок судової будівельно-технічної експертизи №12/216 від 27.06.2012 року, суд вбачає підстави для задоволення позову та усунення позивачу перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом приведення у відповідність меж земельних ділянок НОМЕР_1 та АДРЕСА_2 державним актам (ЯБ №892610) та (ЯБ №892616).

Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що фактичні межі та розташування земельних ділянок належних на праві власності відповідачці відповідають їх межам та розташуванню за державними актами останньою суду не надано.

Посилання на необґрунтованість висновків судової будівельно-технічної експертизи судом до уваги не приймається. Як вбачається з дослідницької частини експертного висновку експерт під час дослідження використовував не тільки дані про конфігурацію земельних ділянок та їх розмір, а й дані про їх розміщення. Також суд не приймає до уваги посилання відповідачки та її представника на невідповідність координат наданих в розпорядження експерта координатам зазначеним в технічній документації відповідачки під час виготовлення державних актів, оскільки експерт використав координати ув'язані з базою даних ДЗК надані землевпорядною організацією яка займалася виготовленням технічної документації відповідачки.

На підставі викладеного, керуючись ст. 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - задовольнити.

Усунути ОСОБА_2 перешкоди у користуванні земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом приведення фактичних меж земельних ділянок НОМЕР_1 та АДРЕСА_2, що належать ОСОБА_3 у відповідність до державних актів (ЯБ №892610) та (ЯБ №892616), шляхом зобов'язання останньої перенести спільну межу між ділянками НОМЕР_2 та НОМЕР_3 біля вуличної огорожі в бік ділянки НОМЕР_2 на 0,12 м.; на рівні межі між ділянками НОМЕР_2 та НОМЕР_1 перенести межу в бік ділянки НОМЕР_2 на 0,15 м.; на рівні вбиральні літ. «Т» на ділянці НОМЕР_3 перенести спільну межу у бік ділянки НОМЕР_1 на 0,19 м. (встановити відстань від спільної межі до стіни вбиральні - 0,1 м.) Після перелічених перенесень утвориться пряма лінія огорожі між ділянками НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Херсонської області через Скадовський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.Ю. Кустов

08 квітня 2013 року