Справа №0907/2-5924/2011

Провадження №22-ц/779/842/2013

Категорія 37

Головуючий у І інстанції Шамотайло О.В.

Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Мелінишин Г.П.

суддів Фединяка В.Д., Ясеновенко Л.В.

секретаря Драганчук У.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення особи від права на спадкування та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 26 лютого 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

В травні 2011 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про усунення особи від права на спадкування та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 26 лютого 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що судом неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а обставини, які суд вважав встановленими, є недоведеними. В порушення вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України суд не встановив як факт ухилення відповідача від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи. Судом також не враховано, що ОСОБА_3 не мала змоги надавати матеріальну та фізичну допомогу померлому ОСОБА_4, оскільки ніде не працювала і потрібних для цього коштів не мала. Таку допомогу надавала синові вона, позивач, зокрема відвідувала його в лікарні, приносила необхідні продукти, які придбавала за рахунок отримання пенсії. Як на спростування її вимог суд зіслався на договір-замовлення про проведення та організацію відповідачем поховання ОСОБА_4, не прийнявши при цьому до уваги, що зазначені кошти є цільовою допомогою на поховання непрацюючим особам. Посилаючись на те, що в судовому засіданні доведено в сукупності всі факти та обставини за яких спадкоємець може бути усунений від права на спадкування, просила рішення скасувати, ухваливши нове рішення про задоволення позову.

В засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримала з наведених у ній підстав.

ОСОБА_3 та її представник доводів скарги не визнали посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

Відмовляючи в задоволенні вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не представлено належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт ухилення ОСОБА_3 від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця ОСОБА_4 та відповідно підстав для визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги не знаходить.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту зазначеної норми Закону, суд при вирішенні такої справи згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

При цьому під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечувати умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Отже, ухилення характеризується умисною формою вини.

За змістом ч. 5 ст. 1224 ЦК України лише при одночасному настанні таких обставин як встановлення факту ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, факту перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи, доведеності цих фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від права на спадщину.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивача та чоловік відповідача ОСОБА_4, унаслідок чого відкрилася спадщина на належне йому спадкове майно - квартиру АДРЕСА_1.

Сторони по справі є спадкоємцями по закону першої черги після смерті ОСОБА_4 Заповітного розпорядження щодо спадкового майна померлий не зробив.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 в період з 27.08.2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з приводу цирозу печінки в гастроентерологічному відділі міської клінічної лікарні № 1 м. Івано-Франківська, де і помер.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_2 зазначала, що відповідач участі в догляді за сином під час його хвороби як вдома, так і в лікарні не приймала та не виділяла відповідних коштів на це.

Однак, на підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_2 не представила належних та допустимих доказів, за наявності яких в їх сукупності ОСОБА_3 могла б бути усунута від права на спадкування, зокрема, щодо доведеності факту ухилення відповідача від надання ОСОБА_4 такої допомоги, пов'язаного з винною поведінкою ОСОБА_3, яка усвідомлював свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій, факту перебування спадкодавця в безпорадному стані через тяжку хворобу та потребу його в допомозі цієї особи.

Не підтверджені ці обставини і поясненнями свідків, допитаних в судовому засіданні місцевого суду.

Обґрунтовано суд першої інстанції критично оцінив і посилання позивача на сплату нею в період 2009-2011 рр. комунальних послуг як на доказ ухилення ОСОБА_3 від надання померлому під час тяжкої хвороби необхідної допомоги, оскільки факт ухилення від виконання свого обов'язку щодо утримання чоловіка ними не стверджується.

Тому врахуванням наведених обставин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2, усунення від права на спадкування відповідача та визнання недійсним в зв'язку із цим свідоцтва про право на спадщину.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 26 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Г.П. Мелінишин

Судді: В.Д. Фединяк

Л.В. Ясеновенко