ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2013 року Справа № 151860/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

Головуючого судді Кузьмича С.М.,

суддів: Матковської З.М., Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України Міжгірському районі Закарпатської області на постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 21.10.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України Міжгірському районі Закарпатської області про визнання дій протиправними, здійснення перерахунку недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії дітям війни,-

В С Т А Н О В И В:

20.09.2011 року позивач звернувся з вказаним вище позовом до суду та просив визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов'язати нарахувати та виплатити підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з нарахуванням на отримані суми 20% надбавки за проживання в гірському населеному пункті за період з 01.01.2011 року до припинення права на таке, з врахуванням сум, виплачених у ці періоди.

Постановою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 21.10.2011 року зобов'язано управління Пенсійного фонду України Міжгірському районі Закарпатської області здійснити нарахування і виплату позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з нарахуванням на отримані суми 20% надбавки за проживання в гірському населеному пункті відповідно до п. 2 ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів» за період з 20.03.2011 року по 22.07.2011 року, з врахуванням виплачених сум, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування". В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову по справі про залишення без задоволення позовних вимог.

Вимоги за апеляційною скаргою мотивує тим, що встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може використовуватися для обчислення надбавок або підвищень інших пенсій; приписами Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено проведення фінансування з Державного бюджету України, а не з коштів Пенсійного фонду України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) мав право на отримання підвищення виплачуваної їй пенсії за віком.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за 2010-2011 роки підлягають задоволенню, так як Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей» не зупинено. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Такі ж норми були встановлені Законом України «Про Державний бюджет на 2011 рік». Таким чином, відповідач у 2010-2011 роках повинен діяти відповідно до приписів діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

На виконання вимог цього Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року.

Відповідно до п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 р. № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» (вступила в дію з 23.07.2011 року) установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні.

Відтак, до набрання чинності зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, тобто до 23 липня 2011 року, у справах щодо розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни застосуванню підлягають положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни.

У зв'язку з тим, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України в особі відповідача, а також виходячи з вимог п.15 Положення про Пенсійний фонду України, затв. постановою КМУ № 1261 від 24.10.2007р., відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.

Доводи апелянта про неправильне застосування судом вимог ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" колегія суддів до уваги не приймає, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами лише цього Закону, чинним законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, тому слід застосовувати цей розмір.

Окрім цього, як вбачається із позовної заяви, позивач просить визнати неправомірними дії та зобов'язати відповідача нарахувати недоплачену щомісячну допомогу як дитині війни, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та 20% надбавки за проживання в гірському населеному пункті, відповідно до Закону України «Про статус гірських населених пунктів».

Відповідно до п. 2 ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів» розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач має право та гарантії і пільги встановлені Законом України «Про статус гірських населених пунктів».

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача за спірний період у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та п.2 ст.6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» розмірі колегія суддів не вбачає.

В той же час, колегія суддів вважає за необхідне вказати на те, що правильно по суті вирішивши справу, суд першої інстанції при вирішенні позовних вимог за вказані періоди помилково застосував норми процесуального права.

Так, у відповідності до ст.ст. 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі місцевий адміністративний суд перевіряє додержання строку звернення до суду. У разі пропуску такого строку та визнання вказаних особою причин пропуску строку неповажними місцевий адміністративний суд повинен ухвалою залишити адміністративний позов без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 20.09.2011 року та просив задовольнити позовні вимоги за період з 01.01.2011 року. З посиланням на ст. 99 КАС України суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про пропущення позивачем строку звернення до суду, проте помилково не вирішив питання стосовно позовних вимог за період з 01.01.2011 року по 19.03.2011 року включно, тобто не залишив їх без розгляду, як цього вимагає ст.100 КАС України.

Крім того, суд першої інстанції по суті правильно вирішив справу, однак при цьому помилково допустив негайне виконання ухваленої постанови в цілому, хоча системний аналіз положень ч. 1, 2 ст. 256 КАС України вказує на можливість негайного виконання судових рішень у справах цієї категорії виключно у межах суми стягнення за один місяць. Тому у цій частині оскаржувану постанову необхідно змінити.

Відповідно до ст. 201 КАС України підставою для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 197, 198, 201, 205, 207, 254, 256 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України Міжгірському районі Закарпатської області - задовольнити частково.

Постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 21.10.2011 року у справі № 2а-3840/11, змінити доповнивши резолютивну частину наступним абзацом: «Позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 01.01.2011 року по 19.03.2011 року включно - залишити без розгляду».

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України допустити вищезазначену постанову до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Кузьмич С.М.

Судді Матковська З.М.

Олендер І.Я.