ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"20" листопада 2006 р. | справа № 20-2/165 |
За позовом | державного підприємства “Севастопольський морський рибний порт” (99014, м.Севастополь. вул. Рибалок, 5) |
до відповідача | мале приватне підприємство “Донжон” (99011, м. Севастополь. вул. Леніна, 30) |
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача
товариство з обмеженою відповідальністю “Линос” (93113, м. Лисичанськ, вул. Свердлова, 371, к. 1) |
про | стягнення збитків та штрафу 14701,95 грн. |
Суддя Шевчук Н.Г.
За участю представників:
позивача - Ляхової О.С.. довіреність № 01/83 від 10.01.2006,
- Красільнікової О.М., довіреність № 01/3811 від 31.10.2006;
відповідача –не з’явився.
СУТЬ СПОРУ:
Державне підприємство “Севастопольський морський рибний порт” (далі –ДП “Севморрибпорт”) звернулось у господарський суд з позовом до малого приватного підприємства “Донжон” (далі –МПП “Донжон”) про стягнення збитків за поставку бензину неналежної якості у сумі 11026 грн. 65 коп. та штрафу у розмірі 20% вартості неякісного товару, що становить 3379 грн. 90 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на норми частини 2 статті 231, статті 268, 269 Господарського кодексу України, статті 526, 709 Цивільного кодексу України та Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення.
Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що позивачем не дотриманий порядок приймання товару по якості, встановлений Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом Держнафтогазпрому, Мінекономіки, Мінтрансу, Держстандарту та Держкомстату № 81/38/101/235/ 122 від 02.04.1998 (арк.. с. 63-64).
За клопотанням позивача у передбаченому статтею 27 Господарського процесуального кодексу України порядку до участі у справі була залучена третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача вказаний у сертифікаті відповідності на товар товариство з обмеженою відповідальності “Линос” (арк.. с. 57, 67).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
В С Т А Н О В И В :
МПП “Донжон” (продавець) та ДП “Севморрибпорт” (покупець) 10.01.2006 був укладений Договір № 75, відповідно до якого продавець зобов’язувався поставити, а покупець прийняти і оплатити паливно-мастильні матеріали по заявці покупця (арк. с. 9-11).
Умовами пунктів 4.1, 4.2 сторони передбачили, що продукція повинна відповідати діючим стандартам, сертифікатам якості, наданим покупцю продавцем. Якщо якість не відповідає стандартам та сертифікатам, то покупець вправі відмовитись від прийняття продукції або вимагати заміну на продукцію належної якості.
По накладній № 17 від 28.02.2006 відповідач поставив позивачу бензин А-95 у кількості 4630л на суму 16899 грн. 50 коп., який був прийнятий покупцем і оплачений за платіжним дорученням № 460 від 07.03.2006 (арк. с. 12-14).
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.
Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу.
У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості.
Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.
У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.
У разі якщо недоліки поставлених товарів можуть бути усунені без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати від постачальника усунення недоліків у місцезнаходженні товарів або усунути їх своїми засобами за рахунок постачальника.
Якщо поставлені товари відповідають стандартам або технічним умовам, але виявляться більш низького сорту, ніж було зумовлено, покупець має право прийняти товари з оплатою за ціною, встановленою для товарів відповідного сорту, або відмовитися від прийняття і оплати поставлених товарів.
У разі якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товарів, які не відповідають за якістю стандартам, технічним умовам, зразкам (еталонам) або умовам договору, постачальник (виробник) зобов'язаний розпорядитися товарами у десятиденний строк, а щодо товарів, які швидко псуються, - протягом 24 годин з моменту одержання повідомлення покупця (одержувача) про відмову від товарів. Якщо постачальник (виробник) у зазначений строк не розпорядиться товарами, покупець (одержувач) має право реалізувати їх на місці або повернути виробникові. Товари, що швидко псуються, підлягають в усіх випадках реалізації на місці.
Стаття 269 цього Кодексу передбачено, що строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред'явлення постачальникові претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу.
Стандартами, технічними умовами або договором щодо товарів, призначених для тривалого користування чи зберігання, можуть передбачатися більш тривалі строки для встановлення покупцем у належному порядку зазначених недоліків (гарантійні строки). Сторони можуть погодити в договорі гарантійні строки більш тривалі порівняно з передбаченими стандартами або технічними умовами.
Постачальник (виробник) зобов’язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на час, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни.
У разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.
Позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред’явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.
Порядок приймання нафти та нафтопродуктів за якістю (далі –Порядок) визначений у Додатку 1 до пункту 4.1.3.5 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 2 квітня 1998 р. N 81/38/101/235/122 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 1999 р. за N 685/3978.
Названа Інструкція встановлює єдиний порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів, проведення обліково-розрахункових операцій і застосовується на підприємствах та організаціях України, які займаються нафтопродуктозабезпеченням. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для підприємств, установ та організацій всіх галузей народного господарства і всіх форм власності, а також для громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, що займаються придбанням, транспортуванням, зберіганням та реалізацією нафти і нафтопродуктів на території України.
Пунктами 4.1.3.5 та 4.1.3.6 цієї Інструкції передбачено, що приймання продукції за якістю проводиться у повній відповідності до вимог нормативної документації на нафту або нафтопродукти, умов поставки та договорів, на підставі яких здійснена поставка продукції, а також додатка 1 цієї Інструкції.
У разі виявлення невідповідності якості та маркування нафти і нафтопродуктів, що поставлені споживачеві, вимогам стандартів, технічним умовам або даним, зазначеним у супровідних документах, що підтверджують якість, одержувач повинен скласти акт із зазначенням кількості перевірених нафти і нафтопродуктів і характеру виявлених порушень якості.
Порядок приймання нафти та нафтопродуктів за якістю застосовується в усіх випадках, якщо нормативною документацією на нафтопродукти, умовами поставки або іншими зобов'язаннями не встановлено іншого порядку приймання за якістю.
Відповідно до пункту 2 цього Порядку при виявленні невідповідності якості нафти або нафтопродуктів, що надійшли, та тари, в якій вони містяться, вимогам нормативної документації, договору чи супровідним документам про їх якість одержувач припиняє подальше приймання і складає акт, у якому вказує кількість оглянутої продукції та характер виявлених дефектів.
Одержувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції невідповідної якості в умовах, що унеможливлюють погіршення її якості та змішування з іншою аналогічною продукцією; викликати для участі в прийманні продукції і складанні двостороннього акта представника виготовлювача (відправника).
Пунктами 6, 7, 8 Порядку визначено, що у разі неявки представника виготовлювача (відправника) на виклик отримувача (покупця) в установлений термін та у випадку, коли виклик представника іногороднього виготовлювача (відправника) не є обов'язковим, приймання нафти або нафтопродуктів за якістю проводиться за участю компетентного представника громадськості підприємства (отримувача). Випробування на відповідність показників якості вимогам нормативної документації на продукцію проводяться в акредитованій Держстандартом України випробувальній лабораторії.
Для участі в прийманні продукції за якістю повинні призначатися особи, які компетентні (за видом роботи, освіти, досвіду трудової діяльності) у питанні визначення якості нафти або нафтопродуктів.
Матеріально відповідальні та підлеглі їм особи, а також особи, що здійснюють облік, зберігання, приймання та відпуск матеріальних цінностей, представниками громадськості підприємств-отримувачів призначатися не повинні. Також не можуть призначатися представниками громадськості підприємства-отримувача керівники підприємств та їх заступники, бухгалтери, особи, які мають стосунок до обліку, зберігання, приймання та відпуску нафти або нафтопродуктів, а також юристи цих підприємств.
Представникові, який уповноважений для участі в прийманні продукції за якістю, видається належно оформлене та засвідчене печаткою підприємства разове посвідчення за підписом керівника підприємства (організації) або його заступника.
У посвідченні про право участі в прийманні продукції за якістю вказується дата видачі посвідчення та його номер; прізвище, ім'я, по батькові, місце роботи і посада особи, якій видано посвідчення; найменування підприємства, до якого призначається представник; найменування продукції, яку приймає уповноважений представник.
У разі участі в прийманні продукції представника громадськості в посвідченні вказуються дата і номер рішення профспілкового комітету, за якими підприємству призначений даний представник.
Посвідчення видається про участь у прийманні конкретної партії нафти або нафтопродуктів. Видача посвідчення на зазначений термін не припускається.
Для приймання продукції у неділю або свята посвідчення може бути видане в останній день перед неділею або святом на кожний з цих днів без зазначення конкретної партії продукції.
Посвідчення, що видано з порушенням вимог цього Порядку, - недійсне.
Пунктами 11, 12, 13 Порядку встановлено, що у всіх випадках для визначення якості нафти або нафтопродуктів проводиться відбір проби у відповідності до вимог ГОСТ 2517. Відібрані проби опечатуються або пломбуються з доданням етикетки, яку підписують особи, що брали участь у відборі.
Про відбір проби складається акт, який підписується усіма особами, що брали в цьому участь.
В акті повинно бути вказано:
а) час і місце складання акта, найменування отримувача продукції, прізвище і посади осіб, які брали участь у відборі проби;
б) найменування виготовлювача (відправника), від якого надійшла продукція;
в) номер, дата рахунку-фактури та транспортної накладної, за якими надійшла продукція, дата її надходження, а при доставці продукції постачальником - номер і дата накладної або рахунку-фактури, за якими здана продукція;
г) вага продукції, з якої відібрали проби;
ґ) зазначення про те, що відбір проб проведено в порядку, який встановлено ГОСТ 2517;
д) забезпечення відібраних проб етикетками зі змістом даних, передбачених ГОСТ 2517;
е) чиїми печатками або пломбами (відтиски на пломбах) запечатані чи опломбовані проби;
є) інші дані для більш докладної характеристики проби, які вважатимуть за потрібне внести до акта особи, що беруть участь у відборі цієї проби.
З відібраних проб одна залишається в отримувача, друга - направляється в акредитовану Держстандартом України випробувальну лабораторію для проведення випробувань на відповідність продукції вимогам нормативної документації на неї, про що робиться відповідна позначка в акті відбору проби.
На випадок протиріч в оцінці якості проби нафтопродуктів зберігаються протягом терміну, встановленого ГОСТ 2517.
Згідно пункту 14 Порядку за результатами приймання продукції за якістю з участю представників, указаних в п. п. 5 і 6 цього Порядку, складається акт про фактичну якість отриманої продукції.
Пунктом 15 цього Порядку передбачено, що у разі виникнення розбіжності за результатами лабораторних випробувань нафти або нафтопродуктів між виготовлювачем (відправником) і отримувачем щодо визначення якості продукції випробування проби проводиться у нейтральній випробувальній лабораторії за згодою обох сторін.
Окрім того, згідно вимог пункту 16 Порядку до акта, складеного згідно з п. 14 цього Порядку, має бути додано:
а) паспорт якості нафти або нафтопродукту (відправника) та копія сертифіката відповідності (в разі, якщо нафтопродукт підлягає обов'язковій сертифікації в системі сертифікації УкрСЕПРО);
б) транспортний документ (накладна, коносамент);
в) упаковочні ярлики із тарних місць, за якими встановлена неналежна якість розфасованих у тару нафтопродуктів;
г) документ, що засвідчує повноваження представника, якого призначено для участі у прийманні;
ґ) акт відбору проб і паспорт якості, видані випробувальною лабораторією за результатами випробувань;
д) інші документи, що свідчать про причини псування та невідповідності якості нафти або нафтопродуктів.
Згідно положень пункту 17 Порядку акт виявлення неналежної якості продукції, складений за участю представників громадськості, затверджується керівником підприємства-отримувача або його заступником не пізніше наступного дня після складання акта.
Якщо приймання продукції проводилося у неділю або свята, то акт приймання повинен бути затверджений керівником підприємства-отримувача або його заступником у перший робочий день після вихідного або свята.
Претензії на позови щодо неналежної якості поставлених нафти або нафтопродуктів заявляються вантажоотримувачем виробнику (постачальнику), а в разі потреби - органам транспорту.
У разі пред'явлення претензій про відшкодування різниці у вартості продукції (уцінки) у зв'язку з переведенням нафти або нафтопродуктів у нижчий сорт, отримувач зобов'язаний додати до претензії документи, що підтверджують оприбуткування продукції фактично отриманим сортом.
ДП “Севморрибпорт” вважає, що поставлений йому відповідачем по накладній № 17 від 28.02.2006 бензин А-95 у кількості 4630л не відповідає ДСТУ 4063-2001 по октановому числу і вмісту механічних домішок.
В підтвердження цього позивачем надані Акт перевірки якості бензину, паспорт № 8 проведення аналізу проби бензину, виданий 308 лабораторією паливних і мастильних матеріалів Міністерства оборони Російської Федерації 17.03.2006 (арк. с. 23-24, 27).
Проте, Акт перевірки якості бензину без зазначення дати його складання, який затверджений начальником ДП “Севморрибпорт” 22.03.2006, не відповідає вимогам.
Так, у цьому акті вказано, що комісія перевіряла якість бензину за участю представника постачальника МПП “Донжон”, однак прізвище та повноваження цієї особи не вказані, а також цей представник не вказаний у переліку осіб, які підписали акт, та відсутній його підпис.
Натомість, позивачем у позовній заяві зазначено, що представник МПП “Донжон” на виклик ДП “Севморрибпорт” не прибув для участі у роботі комісії по встановленню причин незадовільної якості товару.
Однак у акті не міститься і інформація про те, що приймання нафти проводилось з участю компетентного та уповноваженого у відповідності з Порядком представника громадськості підприємства (отримувача).
В Акті зазначено, що проба бензину направлена на аналіз в лабораторію і за результатами аналізу не відповідає ДСТУ 4063-2001 по октановому числу і наявності механічних домішок.
При цьому, ні в Акті, ні у виданому 17.03.2006 лабораторією Паспорті аналізу проб не вказано, що приймався та перевірявся за якістю саме бензин, який був отриманий позивачем від відповідача по накладній № 17 від 28.02.2006 у кількості 4630л, і що саме відібрана при його отриманні проба була об’єктом лабораторного дослідження.
На вимогу суду за клопотанням відповідача ДП “Севморрибпорт” про проведення лабораторного аналізу другої проби спірної поставки бензину надав пояснення, у яких вказав на неможливість направити надати таку пробу, оскільки вона була, як вказує позивач, передана працівнику МПП “Донжон” у день поставки продукції (арк.с. 74, 85-87).
Зазначене свідчить про порушення позивачем Порядку приймання нафти та нафтопродуктів за якістю та неможливість усунути протиріччя сторін щодо якості поставленого бензину і встановити його відповідність чи невідповідність встановленим вимогам нормативної документації.
В силу положень статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх вимог, на підтверджені належним доказами і не є обґрунтованими, а тому підстав для задоволення позову не вбачається.
Керуючись статтями 49, 75, 77, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України суд
В И Р І Ш И В :
В позові відмовити.
Суддя Н.Г.Шевчук
Рішення оформлено відповідно
до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України
і підписано 28.11.2006.