ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
УХВАЛА
|
"17" листопада 2006 р. |
справа № 20-7/190 |
За позовом: Прокурора Балаклавського району м. Севастополя
(99042, м. Севастополь, вул. 7 Листопада, 3)
в інтересах держави в особі
Севастопольської міської Ради
(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)
до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
треті особи, Севастопольського міського головного управління земельних ресурсів
які не заявляють (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 2)
самостійних вимог
на предмет спору Управління з контролю за використанням та охороною земель
на стороні позивача: в м. Севастополі (99045, м. Севастополь, вул. Д. Ульянова, 16)
про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки
Суддя Ілюхіна Г.П.
Представники:
від прокурора: - Тіхонов О.М., прокурор відділу, посвідчення № 439 від 20.02.2006;
- Шульга А.М., прокурор відділу, посвідчення № 438 від 20.02.2006;
від позивача: - Сирський С.В., головний спеціаліст юридичного відділу, довіреність №
03-15/2188 від 25.07.2006;
від відповідача: - ОСОБА_1 , паспорт ІНФОРМАЦІЯ_1;
від третіх осіб: - Василенко А.О., головний спеціаліст юридичного відділу, довіреність №
617/12 від 27.09.2006 (Севастопольське міське головне управління
земельних ресурсів);
- Янчук А.П., представник, довіреність №219/2-01 від 01.03.2006 (Управління
з контролю за використанням та охороною земель у м. Севастополі);
Суть спору:
19.09.2006 Прокурор Балаклавського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду м. Севастополя з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки (арк. с. 3-5).
Прокурор обґрунтував свій позов документами, складеними щодо фізичної особи громадянки ОСОБА_1 Управлінням організації інспекторської діяльності Севастопольського міського головного управління земельних ресурсів, доданими до позовної заяви в ксерокопіях без належного посвідчення:
- приписом № НОМЕР_1 про усунення порушення шляхом оформлення документів або звільнення земельної ділянки;
- актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства № НОМЕР_1, в якому зазначено, що строк дозволу на розміщення торговельного павільйону ОСОБА_1 закінчився в 2004 році;
- протоколом про адміністративне правопорушення НОМЕР_2, складеним за зазначене вище правопорушення;
- постановою про накладення адміністративного стягнення НОМЕР_3 в вигляді штрафу в розмірі 85,00 грн.;
- актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства НОМЕР_4, в якому зазначено, що строк дозволу на розміщення торговельного павільйону ОСОБА_1закінчився в 2004 році;
- постановою про накладення адміністративного стягнення НОМЕР_5 в вигляді штрафу в розмірі 68,00 грн.;
- приписом НОМЕР_6 про усунення порушення;
- протоколом про адміністративне правопорушення НОМЕР_7, складеним за зазначене вище правопорушення (а.с.7-14).
Ухвалою суду від 21.09.2006 порушено провадження у справі та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів та Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Севастополі (арк. с. 1-2).
Прокурор не виконав ухвали суду від 21.09.2006, 05.10.2006 та 19.10.2006, де зобов'язувався до дня засідань виконати дії та надати суду:
- докази, що підтверджують викладені в позовній заяві обставини;
- належним чином засвідчені документи, додані до позовної заяви;
- оригінали доданих до позовної заяви документів -для огляду;
- ідентифікаційний код, платіжні і банківські реквізити позивача та відповідача;
- письмове пояснення по відзиву відповідача;
- договір купівлі-продажу об'єкту комунального майна ЗАТ „Балаклавське” у Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради;
- довідку ДП „БТІ та ДРОНМ у м. Севастополі” за ким зареєстровано право власності на об'єкт, що знаходиться на спірній земельній ділянці.
Ні один документ, доданий до позовної заяви прокурором, не засвідчено належним чином згідно зі статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та пунктом 5.27 Держстандарту України № 4163-2003 «Уніфікована Система організаційно -розпорядчої документації Вимоги до оформлювання документів».
Відповідач в відзивах (вх.ІНФОРМАЦІЯ_2) позовні вимоги не визнала по мотивам, викладеним в них, основні з яких полягають в тому, що вона самовільно не займала земельну ділянку, так як придбала кіоск за договором купівлі-продажу від 26.02.1998, як фізична особа вільно та відкрито ним володіє та користується; на земельну ділянку, на якій знаходиться об'єкт, оформлювався та продовжувався договір на право тимчасового користування земельною ділянкою від 21.04.1998, строк якого закінчився 31.12.2003, а на новий строк не укладається та не продовжується, незалежно від звернень відповідача, з невідомих причин та підстав, оформленням землекористування відповідач займається, однак цей процес тривалий і поки що не дав позитивного результату (арк.с.24-25, 32-33, 37-45).
Попереднім продавцем кіоску було ЗАТ „Балаклавське”, який належав йому на підставі договору купівлі-продажу комунального майна від 18.04.1994, посвідченого Другою Севастопольською нотаріальною державною конторою 21.04.1994 за реєстраційним номером 1-2096 та зареєстровано в ДКП „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна в м. Севастополі” 12.06.1996 за НОМЕР_9, що свідчить про те, що відповідач придбала об'єкт нерухомості в період дії Земельного кодексу УРСР 19990 року, згідно зі статтею 30 Земельного кодексу УРСР, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення. При передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22.09.2005 по справі № 1-17/2005 щодо конституційності положень статті 92, пункту 6 Розділу Х “Перехідні положення” Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками), про визнання такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положень пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення; пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року N 563-XII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.
Рішення стосується тих, хто безпосередньо користуються земельною ділянкою, але не оформив право користування у встановленому законом порядку.
17.11.2006 в судовому засіданні прокурор заявив клопотання (вх.НОМЕР_8) про зупинення провадження по справі в порядку частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України до розгляду Балаклавським районним судом м. Севастополя справи б/н за позовом прокурора Балаклавського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,0011 га, розташованої по АДРЕСА_2, провадження по якій відкрито 16.11.2006 (арк.с.59-62).
Таким чином, прокурор звернувся до районного суду загальної юрисдикції з аналогічними предметом та підставами.
Підстав для задоволення клопотання прокурора суд не вбачає, так як прокурор в клопотання і судовому засіданні (протокол судового засідання від 17.11.2006 (а.с.63) не обґрунтував наступних питань.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати:
- як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом;
- чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.
Також необхідно врахувати, що неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.
Згідно з частиною другою статті 86 Господарського процесуального кодексу України, ухвала господарського суду повинна містити мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство.
Як вбачається з диспозиції частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
За змістом цієї правової норми підставою для зупинення провадження у господарській справі є неможливість розгляду справи до вирішення по суті іншої, пов'язаної з нею справи, яка знаходиться у провадженні іншого суду.
Клопотання прокурора зазначеним вимогам закону не відповідає, оскільки мотиви для винесення такої ухвали відсутні, а посилання на статтю 79 Господарського процесуального кодексу України є неконкретним відносно підстав зупинення провадження по справі.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України № 14/368 від 05.05.2006 та № 30-27-25/220-03/7234 від 04.07.2006.
Крім того, клопотання прокурора не підлягає задоволенню з тих підстав, що воно суперечить статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, яка гарантує кожному право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейським судом з прав людини на цей час констатовано порушення „розумного строку” у 163 справах, які розглядались щодо України (лист Державної судової адміністрації України від 16.11.2006 № 14-6947/06 „Щодо аналізу рішень Європейського суду з прав людини”).
Розгляд справи неодноразово ухвалами суду від 05.10.2006 та 19.10.2006 відкладався, в судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з нез'явленням прокурора та невиконанням прокурором вимог ухвал суду щодо надання необхідних для розгляду справи документів.
Одним із принципів практики Європейського Суду з прав людини є покладення обов'язку та тягаря надання доказів на того, хто стверджує, а не заперечує.
Згідно статті 69 Господарського процесуального кодексу України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є:
- нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу;
- неподання витребуваних доказів;
- необхідність витребування нових доказів.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Суд позбавлений можливості розглянути справу, виконати вимоги статей 43, 84 Господарського процесуального кодексу України, в частині всебічного, повного, об'єктивного встановлення обставин справи і обґрунтовуванням нормами права юридичних висновків.
Прокурор вимоги ухвал суду від 21.09.2006, 05.10.2006 та 19.10.2006 у встановлені судом та статтею 69 Господарського процесуального кодексу України строки не виконав, витребуваних документів та доказів поважної причини невиконання не надав, в зв'язку з чим позовні вимоги підлягають залишенню без розгляду відповідно до пункту 5 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України, так як прокурор не виконав ухвали суду в частині надання доказів, що підтверджують обставини, викладені в позовній заяві, та доказів, що підтверджують позовні вимоги.
Після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, прокурор має право знову звернутись з ним до господарського суду в загальному порядку.
На підставі викладеного, керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, статтями 33, 34, 36, 43, 69, 77, 79, пунктом 5 частини першої статті 81, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
у х в а л и в :
1. Залишити позов прокурора Балаклавського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки без розгляду.
Суддя Г.П. Ілюхіна