РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 2-0107/1726/2012Головуючий суду першої інстанції:Шильнова М.О.
№ провадження: 22-ц/190/2067/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Павловська І. Г.
"03" квітня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Павловської І.Г.,
Суддів:Макарчук Л.В., Шестакової Н.В.
При секретарі:Таранець О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» ( далі Банк) до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 14 вересня 2012 року,
ВСТАНОВИЛА:
12.06.12 Банк звернувся до суду із зазначеним позовом та просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором №11008414000 від 02.06.06 у сумі 482 597,63 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 418 086,77 грн.; заборгованості за відсотках - 57 661,38грн; пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентам - 6 849,48 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 02.06.06 ОСОБА_6 отримав кредит у розмірі 65 000 доларів США, що еквівалентно 328 250 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,8 % річних, з кінцевим терміном повернення 02.06.27. На забезпечення виконання зобов'язань позичальника 02.06.06 між ОСОБА_7, ОСОБА_8 та позивачем були укладені договори поруки № 11008414000 - П1 та № 11008414000 - П2, згідно яких, вони взяли на себе солідарні зобов'язання перед кредитором за виконання боржником умов кредитного договору. Проте, свої зобов'язання за вказаним договором ОСОБА_6 належним чином не виконав, у зв'язку з чим, станом на 03.04.12 за ОСОБА_6 утворилась заборгованість на вказану суму.
Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 14 вересня 2012 року позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_9 та ОСОБА_7, солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість у сумі 482 597,63 грн. Вирішено питання щодо судових витрат.
В апеляційні скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову відносно неї, посилаючись на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що вона як поручитель не була повідомлена про зміну обсягу відповідальності боржника, а саме, про підвищення процентної ставки з 11,8% до 13,8%, у зв'язку із чим її зобов'язання як поручителя припинились з 31.07.2008 року.
Згідно роз'яснень, наведених в пунктів 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.08 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», які є правовим звичаєм у розумінні статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині позивних вимог судове рішення не оскаржується.
Отже, в іншій частині рішення суду не оскаржено сторонами, та не переглядалося судовою колегією.
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у відповідності до вимог статті 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги Банку та стягуючи з боржника та з кожного з поручителів суму заборгованості солідарно, суд виходив з того, що кожний з поручителів несе солідарну відповідальність разом із боржником за невиконане ним зобов'язання згідно умов договору поруки.
Проте, з такими висновками суду погодитися в повній мірі не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального права та вимог процесуального закону, що призвело до неправильного вирішення спору.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що 02.06.06 між АКІБ «УкрСиббанк» правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 11008414000, відповідно до якого ОСОБА_6 отримав кредит у розмірі 65 000 доларів США, що еквівалентно 328 250 грн., на придбання квартири, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 11,8 % річних, з кінцевим терміном повернення 02.06.27.
На забезпечення виконання зобов'язань позичальника, за цим кредитним договором, між ОСОБА_7, ОСОБА_8 та позивачем були укладені договори поруки № 11008414000 - П1 та № 11008414000 - П2. Згідно пункту 1.3 договорів поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й позичальник, у тому числі за повернення суми основного боргу, відсотків, комісії, відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, зазначених у кредитному договорі.
Згідно з розрахунком банку, заборгованість по договору кредиту позичальника ОСОБА_6, станом на 03.04.12 становить 482 597, 63 грн. та складається з заборгованості за кредитом - 418 086,77 грн.; заборгованості по відстокам за користування кредитом - 57 661,38 грн; пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентам - 6 849,48 грн. Процентна ставка у розмірі 11,8% нараховувалась до 31.07.08, після чого була підвищена до 13,8%.
Відповідно до пункту 1.2 договору поруки поручитель ознайомлений з усіма умовами кредитного договору, а саме: сума договору - 65000 дол. США; термін повернення кредиту до 23.05.27; процентна ставка 11,8%; термін і порядок сплати процентів; штрафні санкції відповідно до розділу 7 кредитного договору, інші умови. Підвищення процентної ставки відповідає пункту 9.2 розділу 9 кредитного договору, яким, зокрема, передбачено, що підвищення процентної ставки банком можливе лише за умови повідомлення позичальника про збільшення процентної ставки.
Пунктом 2.1 договору поруки визначено, що кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови кредитного договору з позичальником, у наслідок яких збільшується обсяг відповідальності поручителя. Під згодою розуміється як візування змін в кредитний договір поручителем, так і отримання згоди шляхом обміну листами, факсимільним повідомленням і таке інше.
Між тим, матеріали справи не містить доказів повідомлення поручителя ОСОБА_7 про збільшення процентної ставки до 13,8% за кредитним договором та її згоди на збільшення обсягу відповідальності, як поручителя.
Відповідно до частини 1 статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Частина 3 цієї ж статті встановлює, що особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Між тим, стягуючи суму заборгованості з поручителя ОСОБА_7 солідарно з боржником ОСОБА_6, суд першої інстанції не з'ясував у повній мірі обсяг відповідальності поручителя за зобов'язаннями боржника, не звернув уваги на відсутність повідомлення поручителя про збільшення обсягу його відповідальності, та на відсутність на це його згоди.
Частиною 4 статті 10 ЦПК України встановлено, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Правилами статті 212 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (частина 3 статті 16 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.
Таким чином, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.
Аналізуючи наведені правові норми, судова колегія приходить до висновку, що за наявності зазначених вище підстав припинення поруки презюмується, звернення особи до суду із позовом про визнання поруки такою, що припинена, на підставі частини 1 статті 559 ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору.
За таких обставин судова колегія приходить до висновку, що внесення змін до кредитного договору про зміну зобов'язання, забезпеченого порукою, зокрема збільшення процентної ставки, без згоди поручителя є підставою для визнання поруки такою, що припинена.
Згідно роз'яснень, що містяться у пункті 22 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03. 12 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте, якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.
Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Враховуючи зазначені вимоги норм права та роз'яснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, колегія суддів вважає, що зобов'язання поручителя ОСОБА_7 нести відповідальність за виконання позичальником ОСОБА_6 своїх зобов`язань, що передбачено договором поруки від 02.06.06 року, припинились з моменту збільшення обсягу її відповідальності, тобто з 31.07.2008 року. А тому підстави, для стягнення з неї солідарно з боржником суми заборгованості, відсутні.
За таких обставин, судова колегія вважає, що відповідно пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення з поручителя ОСОБА_7 солідарно суми заборгованості підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 303, 304, 309, 313-315, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
ВИРІШИЛА:
апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.
Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 14 вересня 2012 року в частині стягнення солідарно з ОСОБА_7 суми заборгованості за кредитним договором скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_7 про стягнення солідарно суми заборгованості у розмірі 482 597,63 грн. за кредитним договором № 11008414000 від 02.06.06 на виконання договору поруки відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді
Макарчук Л.В. Павловська І.Г. Шестакова Н.В.