Суддя І інстанції - В. А. Закопайло
Суддя-доповідач - Малашкевич С. А.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
«19» вересня 2008 року справа № 22-а-10159/08
м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Малашкевича С. А.
суддів Геращенко І. В., Арабей Т. Г.
при секретарі судового засідання Літвіновій Л. О.
за участю представників сторін:
від позивача - не прибули
від відповідача - не прибули
|
розглянувши апеляційну скаргу |
Управління праці і соціального захисту населення Попаснянської райдержадміністрації |
|
|
|
|
|
на постанову Попаснянського районного суду Луганської області |
|
|
|
|
|
|
від |
17 березня 2008 року |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
по адміністративній справі |
№ 2-а-11/2008р. (суддя Закопайло В.А.) |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
за позовом |
ОСОБА_1 |
|
|
|
|
|
До Третя особа |
Управління праці і соціального захисту населення Попаснянської райдержадміністрації Управління Держказначейства України в Луганській області |
|
|
|
|
|
про |
стягнення недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення |
|
|
|
|
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці і соціального захисту населення Попаснянської райдержадміністрації про стягнення недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення.
Постановою Попаснянського районного суду Луганської області від 17.03.08р. у справі № 2-а-11/08 позовні вимоги задоволені частково, внаслідок чого визнані неправомірними дії Управління праці і соціального захисту населення Попаснянської райдержадміністрації щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2004, 2005, 2007 роки; стягнуто на користь позивача недоплачену суму допомоги на оздоровлення в у розмірі 4671,60 грн. В решті частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, посилаючись при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вважає, що всі виплати, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у тому числі виплати щорічної допомоги на оздоровлення, і які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати, виплачуються у розмірах, встановлених постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.96 р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та № 562 від 12.07.05 р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Сторони про день, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, проте до суду не прибули.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, вивчивши доводи апеляційної скарги, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні, з наступних підстав.
Апеляційним судом встановлено.
Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, визнаний інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, отриманого під час ліквідації аварії (а. с. 6, 7).
Згідно довідки УПСЗН Попаснянської райдержадміністрації ( а.с. 11) позивачу фактично одноразова компенсація за шкоду заподіяну здоров»ю була виплачена у 2001 році - у розмірі 26,70 грн., у 2002 році - у розмірі 26,70 грн., у 2003 році - 26,70 грн., у 2004 році - у розмірі 26,70 грн., у 2005 році - у розмірі 120,00 грн., у 2006 році - у розмірі 120,00 грн., у 2007 році - у розмірі 120,00 грн., відповідно до положень Постанов Кабінету Міністрів України від 26.07.96 р. № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та № 562 від 12.07.05 р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Як вважає заявник скарги, при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення треба керуватись розміром такої допомоги, який встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (для II групи інвалідності в сумі 26 грн. 70 коп.), а з 2005 року - Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в сумі 120 грн.).
Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров "я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Статтею 63 Закону передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 48 спеціального Закону щорічна допомога на оздоровлення сплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання громадянина
Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.
Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та нього покладений обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Колегія суддів вважає необгрунтованим застосування відповідачем при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення розміру таких виплат, який встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та з 2005 року - Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена щорічна допомога на оздоровлення особам, зокрема, інвалідам II групи - пять мінімальних заробітних плат.
Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Тобто, нормами спеціального Закону визначений розмір щорічної допомоги як величина, кратна розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на час здійснення виплати.
Всупереч нормам спеціального закону, зазначеними постановами встановлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі, зокрема, для інвалідів III групи - 26 грн. 70 коп., та з 2005р. - в сумі 120 грн.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу у відповідності до пункту 2 Указу Президента України "Про Єдиний державний реєстр нормативних актів" від 27.06.1996 року стосовно преюдиції нормативних актів.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст. 48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2004, 2005, 2007 роки, а не вказані Постанови КМУ.
Конституція - Основний Закон України і має найвищу юридичну силу, а тому колегія суддів приходить до висновку, що у зазначеній ситуації, суд першої інстанції вірно застосував конституційні положення щодо пільг, компенсацій і гарантій, які Держава надає громадянам.
Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 26 грн. 70 кой. за 2004, та за 2005-2007 роки у розмірі 120 грн., суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірними.
Наряду з викладеним постанова суду першої інстанції підлягає зміні, з огляду на наступне.
У мотивувальній частині суд першої інстанції помилково застосував строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України.
Як встановлено, позивач є інвалідом 2 групи внаслідок захворювання отриманого під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я або смерті.
Отже, у спірних відносинах не застосовується а ні позовна давність, а ні річний строк передбачений ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду.
Разом з тим, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення недоплаченої суми допомоги на оздоровлення за 2001-2003 роки не підлягають задоволенню, оскільки виплату щорічної допомоги на оздоровлення, хоча і здійснюють органи соціального захисту населення, але починаючи тільки з 29 жовтня 2003 року, відповідно до п. 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2002 року № 256 (із змінами та доповненнями). Таким чином, позивач пред'явив позовні вимоги про стягнення боргу до такого часу до неналежного відповідача у справі.
Отже, в частині стягнення з відповідача щорічної допомоги на оздоровлення за 2001-2003 р. р.р. необхідно відмовити у позові саме до цього відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, п. 1 ч. 1 ст. 201, ст. ст. 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління праці і соціального захисту населення Попаснянської райдержадміністрації на постанову Попаснянського районного суду Луганської області від 17.03.08р. у справі № 2-а-11/08 - залишити без задоволення.
Постанову Попаснянського районного суду Луганської області від 17.03.08р. у справі № 2-а-11/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Попаснянської райдержадміністрації, за участю третьої особи Головного управління Держказначейства у Луганській області про визнання неправомірними дій Управління праці і соціального захисту населення Попаснянської райдержадміністрації щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2004, 2005, 2007 роки та стягнення на користь позивача недоплаченої суми допомоги на оздоровлення в у розмірі 4671,60 грн. - змінити.
З мотивувальної частини, в третьому аркуші постанови Попаснянського районного суду Луганської області від 17.03.08р. виключити четвертий абзац.
В іншій частині постанову Попаснянського районного суду Луганської області від 17.03.08р. у справі № 2-а-11/08 - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні. Постанова у повному обсязі складена 24 вересня 2008року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий С. А. Малашкевич
Судді І. В. Геращенко
Т. Г. Арабей
Суддя І інстанції - В. А. Закопайло
Суддя-доповідач - Малашкевич С. А.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
(Вступна та резолютивна частини)
«19» вересня 2008 року справа № 22-а-10159/08
м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Малашкевича С. А.
суддів Геращенко І. В., Арабей Т. Г.
при секретарі судового засідання Літвіновій Л. О.
за участю представників сторін:
від позивача - не прибули
від відповідача - не прибули
|
розглянувши апеляційну скаргу |
Управління праці і соціального захисту населення Попаснянської райдержадміністрації |
|
|
|
|
|
на постанову Попаснянського районного суду Луганської області |
|
|
|
|
|
|
від |
17 березня 2008 року |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
по адміністративній справі |
№ 2-а-11/2008р. (суддя Закопайло В.А.) |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
за позовом |
ОСОБА_1 |
|
|
|
|
|
До Третя особа |
Управління праці і соціального захисту населення Попаснянської райдержадміністрації Управління Держказначейства України в Луганській області |
|
|
|
|
|
про |
стягнення недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення |
|
|
|
|
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, п. 1 ч. 1 ст. 201, ст. ст. 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління праці і соціального захисту населення Попаснянської райдержадміністрації на постанову Попаснянського районного суду Луганської області від 17.03.08р. у справі № 2-а-11/08 - залишити без задоволення.
Постанову Попаснянського районного суду Луганської області від 17.03.08р. у справі № 2-а-11/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Попаснянської райдержадміністрації, за участю третьої особи Головного управління Держказначейства у Луганській області про визнання неправомірними дій Управління праці і соціального захисту населення Попаснянської райдержадміністрації щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2004, 2005, 2007 роки та стягнення на користь позивача недоплаченої суми допомоги на оздоровлення в у розмірі 4671,60 грн. - змінити.
З мотивувальної частини, в третьому аркуші постанови Попаснянського районного суду Луганської області від 17.03.08р. виключити четвертий абзац.
В іншій частині постанову Попаснянського районного суду Луганської області від 17.03.08р. у справі № 2-а-11/08 - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні. Постанова у повному обсязі буде складена 24 вересня 2008 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий С. А. Малашкевич
Судді І. В. Геращенко
Т. Г. Арабей