Справа № 375/439/13-к

Провадження № 1-кс/375/28/13

У Х В А Л А

09.04.2013 року слідчий суддя Рокитнянського районного суду Київської області Гавенко О.Л., при секретарі Куць В.А., за участю прокурора Нечепоренка Р.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Рокитне скаргу ОСОБА_1 на постанову в.о. заступника начальника СВ Рокитнянського РВ ГУ МВС України у Київській області від 04.03.2013 року про відмову у проведенні слідчих дій по збиранню доказів,-

ВСТАНОВИВ:

13.03.2013 року ОСОБА_1 звернувся із скаргою до суду, посилаючись на те, що 10.12.2012 року він звернувся до Рокитнянського РВ ГУ МВС України в Київській області із заявою про злочин, вчинений шляхом шахрайських дій посадовими особами ВАТ "Синявське". З метою встановлення обставин скоєння злочину, передбаченого ст. 190 КК України, 28.02.2013 року ОСОБА_1 звернувся до слідчого із клопотанням про проведення слідчих (розшукових) дій по вилученню у ТДВ "Синявське" необхідних документів, у задоволенні якого йому було відмовлено постановою слідчого від 04.03.2013 року з тих підстав, що він не є потерпілим у справі. ОСОБА_1 вважає, що постанова є незаконною і необґрунтованою, оскільки у своїй заяві про злочин він просив визнати його потерпілим. На ту обставину, що він має статус потерпілого у справі вказує також та обставина, що після закриття кримінального провадження (постанова від 13.12.2012 року) він скористався правами потерпілого, передбаченим п. 7, 11, 13 ст. 56 КПК України, і йому було надано право на ознайомлення із матеріалами кримінального провадження. Просив скаргу задовольнити.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вказував на те, що невинесення слідчим органом постанови про відмову у визнанні його потерпілим вказує на те, що він є потерпілим і має права потерпілого, і в тому числі збирати докази, оскільки, як вважає, слідство не вчиняє необхідних дій по збиранню доказів щодо шахрайських дій керівництва ВАТ "Синявське". Також посилався на ст. 55 КПК України.

В.о. заступника начальника СВ Рокитнянського РВ ГУ МВС України у Київській області Болгова І.М., постанова якої оскаржується, скаргу ОСОБА_1 визнала, не заперечувала проти її задоволення. Пояснила, що на даний час нею, в процесі розслідування кримінального провадження, надано окреме доручення з приводу збирання доказів і в тому числі тих, які просив витребувати скаржник.

Прокурор не заперечував проти задоволення скарги.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до вимог ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягають: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання, а сам процес доказування полягає доказування у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

З огляду на положення ст.99 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим у порядку, передбаченому цим Кодексом і в тому числі шляхом ініціювання потерпілим проведення слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, які здатні забезпечити подання суду належних та допустимих доказів.

Потерпілим у кримінальному провадженні за вимогами ч. 1 та 2 ст. 55 КПК України може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди і права та обов'язки потерпілого виникають в такої особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Тобто, саме із настанням вказаних подій законодавець визначає момент виникнення у тієї чи іншої особи статусу потерпілого, якщо тільки за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор не винесе у відповідності до положень ч .5 ст.55 КПК України постанову про відмову у визнанні потерпілим.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження та пояснень слідчого, така постанова, незважаючи на подану ОСОБА_1 заяву про визнання його потерпілим, не виносилася.

В зв"язку із даними обставинами та з огляду на положення ст. 55 КПК України суд погоджується з доводами ОСОБА_1 в тім, що він має статус потерпілого у справі, оскільки визнання його таким (винесення органом досудового слідства окремого процесуального акту), окрім як відмови у визнанні його потерпілим, згідно чинного кримінального процесуального законодаства не передбачено.

Звідси, посилання слідчого у оскаржуваній постанові про те, що ОСОБА_1 не є потерпілим у кримінальному провадженні, а виходячи з цього, не має права заявляти клопотання, є безпідставними і така відмова органу досудового слідства порушує права скаржника, як потерпілого у справі на неупереджене та об'єктивне розслідування кримінального провадження за його заявою про злочин, яким, як він вважає, йому заподіяна шкода.

Незважаючи на посилання слідчого у судовому засіданні в тім, що нею винесено постанову про надання окремого доручення по збиранню доказів, які просив витребувати скаржник, суд погоджується з доводами ОСОБА_1 в тому, що слідчим при цьому не вирішено весь обсяг заявленого ним клопотання, а тому суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена з порушеннями вимог чинного кримінального процесуального закону, а тому скаргу підлягає задоволенню.

Виходячи з вищевикладеного та керуючись ст. ст. 55, 56, 91-93, 303, 306, 307 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скасувати постанову від 04.03.2013 року, винесену в.о. заступника начальника СВ Рокитнянського РВ ГУ МВС України у Київській області Болговою І.М. про відмову у проведенні слідчих дій по збиранню доказів у кримінальному провадженні № 12012100250000084 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.190 КПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Гавенко О.Л.