Справа 2- 265-157-159

2008 р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем       України

17 червня  2008 року                                                                              смт Віньківці

                             Місцевий Віньковецький районний суд, Хмельницької області

у складі головуючого судді Потапова О.О.

при секретарі  Панькові О.В..

  розглянув у відкритому судовому засіданні  в залі суду смт. Віньківці  справу за позовом   ОСОБА_1 до  відкритого  сільськогосподарського   акціонерного товариства  „Шепетівське підприємство по племенній справі”, про стягнення заборгованості по заробітній платі, виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені працівника та поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И В:

До суду з позовом звернувся  ОСОБА_1 просив стягнути  борг по зарплаті 2948,65 грн.,  його середній заробіток  за весь час затримки зарплати по день фактичного розрахунку в сумі - 15101, 67 грн. , моральну шкоду - 5000 грн. за затримку виплат зарплати, поновити його  на роботі на посаду голови наглядової ради та стягнути 5000 грн. моральної шкоди за незаконне звільнення з роботи.

            Позивач зазначив, що  він працював у відповідача на посаді голови  Спостережної Ради акціонерного товариства та був звільнений з посади  за п.1 ст. 36 КЗпП України -  за угодою сторін. Вважає таке звільнення незаконним, оскільки згідно статуту підприємства ,   звільнити його вправі загальні збори акціонерів.  Йому погрожували притягненням до  юридичної відповідальності і запропонували звільнитись.

            Такими діями  підприємства йому спричинена моральна шкода. Він хвилювався, був обмежений в доходах через невиплату зарплати, звертався у службу зайнятості.

            В судовому засіданні позивач та представник підтримали зазначені вимоги. Просили їх задовольнити.

            Представник відповідача вимоги не визнав. Повідомив, що підприємство за згодою позивача розірвало трудовий договір. В день його розірвання  йому було видано трудову книжку. Через технічні проблеми в той же день неможливо було виплатити заробітню плату. А він поїхав. Проживав в іншому районі та не повідомив свої реквізити. Не звертався з заявою про її виплату. Через рік  приїхав особисто  та вів розмову з керівництвом про продовження роботи. Зарплата в сумі 2102 грн.65 коп. могла бути   йому виплачена  на час звернення з вимогою. Але він звертався тільки з вимогою про  розмір його заплати  в 2007 та 2008 роках.

            Поновляти на роботі його немає підстав, оскільки  підприємство пішло йому на зустріч та звільнило в день звернення. Його трудові права  як робітника не порушені, а  про порушення корпоративних прав як акціонера та голови наглядової  ради питання не ставиться. Також він пропустив строки звернення до суду  оговорені ст. 233 КЗпП України та не пояснив поважності причин їх пропуску.

            Заслухавши позивача, представників позивача та відповідача, дослідивши письмові докази слід вважати позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.       Сторони не оспорюють і це приймається судом, що з 14.05.2002року  по 13.04.2005 рік ОСОБА_1  був обраний  головою  Спостережної Ради Шепетівського відкритого  сільськогосподарського  акціонерного товариства”   Шепетівське  підприємство по племінній справі в тваринництві”. Написав заяву в якій просив  його звільнити з цієї посади 13.04.2005 року за згодою сторін. В цей же день був звільнений.

            Відповідно до ст. 233 КЗпП України у справах про звільнення працівник  може звернутися до суду  з заявою про вирішення трудового спору в місячний строк  з дня видачі копії наказу, або вручення трудової книжки. Позивач не оспорює, що трудова книжка йому вручена  13.04.2005 року. Він не ставив в судовому засіданні вимогу про  поновлення судом строків, пропущених з поважних причин та не навів доказів про те, що цей строк пропустив  по  поважній причині. Він також повідомив, що не може підтвердити доказами те, що на нього був вчинений  тиск  керівництвом підприємства чи акціонерами.

            Виходячи з викладеного  ОСОБА_1 слід відмовити в задоволені його вимог про поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди у зв'язку з незаконним звільненням за спливом  строків  давності оговорених ст. 233 КЗпП України .   В частині другій зазначеної норми оговорено, що  працівник має право  звернутись з позовом  до суду про  стягнення належної йому заробітної плати  без обмеження будь-яким строком.

            Сторони погодились, що на час звільнення  борг по зарплаті ОСОБА_1 становив 2102 грн.65 коп. тому цю суму слід стягнути з відповідача.

            Сторонами не оспорювався факт звернення позивача до відповідача з вимогою надати йому довідку про розмір невиплаченої тому заробітної плати в  2007 та 2008 роках.

            Відповідно до ст.30 закону України „Про оплату праці” при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі данні, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці.

            У справі є поштові документи які підтверджують факт  надсилання  в грудні 2007 року заяви відповідачу з вимогою надати  позивачу розмір заборгованості  по зарплаті. Ці данні йому не були надані, а лише представлені до суду. Тобто порушене його право оговорене ст. 30 зазначеного Закону , а саме -  знати розмір своєї зарплати.

            Також , відповідно до ст. 115 КЗпП України при  звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення. Зазначена сума заборгованості по зарплаті не була виплачена позивачу в день його звільнення, тому  порушені його права.

             У зв'язку з порушенням його прав з відповідача слід стягнути  середній заробіток за час вимушеного  прогулу.

            Виходячи з позовних вимог  ОСОБА_1 він вважав, що підприємство йому заборгувало зарплату в  сумі 2949, 65 грн.  Фактично заборгованість становить 2102,65 грн.  Тобто мав місце спір про розмір виплат працівнику, який в судовому засіданні урегульовано сторонами.

            Згідно ст. 117 ч.2 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівнику сум власник або уповноважений  ним орган повинен сплатити  зазначене  відшкодування в  тому разі, коли спір вирішено на користь  працівника.  Якщо спір вирішено на користь працівника частково,  то розмір відшкодування   за час затримки зарплати визначає орган який виносить рішення по справі.

            Користуючись зазначеною нормою права, виходячи з того, що  спір вирішено на користь позивача частково з відповідача слід стягнути  середню зарплату позивача за час вимушеного прогулу за чотири місяці. При цьому судом приймається до уваги, що позивач протягом тривалого часу не звертався до відповідача з відповідними вимогами по заборгованості по зарплаті, а відповідач фактично був обмежений  у видачі йому зарплати на час звільнення, виходячи з того, що звільнення відбулось в день написання позивачем заяви про це.

            Слід вважати винною бездіяльність  ВСАТ  „Шепетівське підприємство  по племенній справі в тваринництві”, яке в період  з 13.04.2005року по час розгляду справи в суді не повідомляло про  фактичний розмір зарплати відповідача та не зазначало про можливість її отримання.

            Відповідно до п. 32 Постанови  Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 року „Про практику розгляду судами трудових спорів”  середній заробіток береться за  останні два календарних місяці роботи.

Із наданої відповідачем довідки  заробіток  ОСОБА_1 в лютому  та березні 2005 року дорівнював  відповідно 460 та 669,65 грн. З суми цих доходів середній заробіток  складає  564,82  грн. = ( 460 + 669,65) : 2.  За  чотири місяці  його розмір становить  2259,28 грн. = 564,82 х  4. Саме цю суму належить стягнути  на користь позивача як  компенсаційну за час вимушеного прогулу. При цьому судом приймається до уваги, що  позивач  зареєструвався в центрі зайнятості в  листопаді 2006 року.

            Також позивач довів, що йому спричинена морально шкода .

            Відповідно до ст. 49 КЗпП України власник зобов'язаний  видати  працівникові на його вимогу довідку  про його роботу на підприємстві та розмір заробітної плати. Порушення цієї норми призвело до моральних страждань, втрати нормальних  життєвих зв'язків позивача.  Він гаяв  свій час для поновлення своїх прав. З урахуванням засади виваженості розмір шкоди слід визначити в сумі 200 грн.

            Також з відповідача слід стягнути на користь держави мито та витрати на інформаціно - технічне забезпечення розгляду справ.

                        Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст.49, 116, 117 , 232, 233, КЗпП України, ст. 24, 25,30,  Закону України „Про оплату праці” ст.ст. 8, 10, 60, 212, 213. 214, 215 ЦПК України  суд

В И Р І Ш И В :

            Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

            Стягнути з Відкритого сільськогосподарського акціонерного товариства „Шепетівське підприємство по племенній справі в тваринництві” на користь ОСОБА_1 заборгованість по зарплаті в сумі 2102, 65 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 в розмірі 2259,28 грн., моральну шкоду в сумі  200 грн.. Всього -4561, 93 грн.

Стягнути з  Відкритого сільськогосподарського акціонерного товариства „Шепетівське підприємство по племенній справі в тваринництві” користь держави мито 51грн.. та витрати на інформаціно - технічне забезпечення розгляду справ - 30 грн.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом 10 днів з часу його проголошення а апеляційна скарга протягом 20 днів з часу подання заяви.

СУДДЯ---------------