ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"07" листопада 2006 р. | Справа № 28/401-06-9848 |
За позовом Чорноморський транспортний прокурор;
в особі, якою є Міністерство транспорту та зв'язку України; в особі, якою є Державний департамент морського та річкого транспорту України;
до відповідача АТЗТ Українсько-Російсько-Ірландська страхова компанія "INTO" Державне підприємство "Морський торгівельний порт Южний";
про визнання недійсним договору
Суддя Гуляк Г.І.
Представники:
Від позивача: Соломко О.Б. - за дорученням;
Від відповідача: Медвєдєва О.Г., Подорян Д.В.- за дорученням;
СУТЬ СПОРУ: про визнання недійсним укладеного між АТЗТ Українсько-Російсько-Ірландська страхова компанія «INTO»та Морським торговельним портом Южний договору страхування комерційних ризиків № 06/04/УП-786 від 01.10.2004р. (ризику несплати наданих послуг);
Про зобов’язання АТЗТ «INTO»повернути морському торговельному порту Южний кошти у сумі 1 020 000 грн., отримані за договором страхування комерційних ризиків № 06/04/УП-786 від 01.10.2004р.
Прокурор на позовних вимогах наполягає, надав пояснення щодо наявності порушених прав держави в особі Міністерства транспорту України в особі Державного департаменту морського і річкового транспорту України та обґрунтував заявлені позовні вимоги з огляду на законодавчі норми, а саме: п.1 ст.121 Конституції України, ст. 361 Закону України «Про прокуратуру», ст ст. 203, 215, 216, 227 ЦК України.
Прокурор зазначив, що правовий аналіз договору страхування комерційних ризиків № 06/04/УП-786 від 01.10.2004р. свідчить про те, що він не був спрямований на реальне настання правових наслідків та укладений з порушенням вимог законодавства України та порушенням Порядку укладання господарських на підприємствах морського транспорту Державного об’єднання «Укрморпорт», затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 234 від 25.03.2003р., наказу Міністерства транспорту України від 31.01.2004р. № 61 «Про створення Експертної ради Міністерства транспорту України з питань страхування», наказу Державного департаменту морського та річкового транспорту України від 06.02.2004р. № 28 «Про створення Комісії Державного департаменту морського та річкового транспорту з питань страхування».
Відповідач - Морський торговельний порт Южний відзив на позовну заяву не надав. Представник Морського торговельного порту Южний в судовому засіданні проти позову не заперечував.
Відповідач - АТЗТ Українсько-Російсько-Ірландська страхова компанія «INTO» заявлений позов прокурора не визнає, надав суду відзив на позовну заяву від 25.10.2006р., вих. № 174, де зазначає, що твердження заступника Чорноморського транспортного прокурора про те, що договір страхування не був спрямований на реальне настання правових наслідків суперечить умовам договору страхування та діючому законодавству України, оскільки договір страхування передбачає страхування всіх контрактів (договорів), які укладені страхувальником на надання послуг своїм контрагентам або третім особам (а не тільки контрактів, що передбачають сплату портових зборів), а діюче законодавство України не передбачає, що всі послуги, що надаються морським торговельними портами України повинні бути обов’язково оплачені до виходу суден з порту. В той же час реалізувати повноваження, надані капітанам морських торговельних портів ст. 91 КТМ України та п.3.1. Положення про капітана морського торговельного порту, затвердженого наказом Міністерства транспорту від 18.10.2000р. № 573, можливо тільки у випадках несвоєчасної оплати портових зборів.
Посилання Чорноморського транспортного прокурора на те, що недодержання Морським торговельним портом Южний при укладенні договору страхування локальних актів Міністерства транспорту України та Державного департаменту морського і річкового транспорту є підставою для визнання договору страхування недійсним, не відповідають дійсності та суперечать діючому законодавству, оскільки таки висновки Комісії Державного департаменту морського і річкового транспорту з питань страхування носять рекомендаційний характер, тобто не є обов’язковими при укладанні договорів страхування.
В судовому засіданні представник відповідача - АТЗТ Українсько-Російсько-Ірландська страхова компанія «INTO», позов не визнала та доповнила заперечення зазначивши, що відповідно до листа № 1/04-2-1305/МТУ Державного об’єднання «Укрморпорт», направленого на адресу Морського торгового порту Южний, ДО «Укрморпорт»не заперечувало проти укладення договору страхування фінансових ризиків між портом та страховою компанією «INTO».
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне:
1 жовтня 2004 року між АТЗТ Українсько-Російсько-Ірландська страхова компанія «INTO»(Страховик) та Морським торговим портом (Страхувальник) був укладений договір страхування комерційних ризиків № 06/04/УП-786 від 01.10.2004р. (ризику несплати наданих послуг), п.п 1.1, 1.2, 1.3 якого передбачено, що у відповідності з «Правилами страхування фінансових ризиків»СК «INTO», Страховик надає страховий захист на випадок невиконання (неналежного виконання) контрагентом Страхувальника своїх зобов’язань по контракту між ними, а саме несплати контрагентом в строки, обговорені цим договором вартості послуг, які надає Страхувальник у відповідності з контрактом. Контрагентом Страхувальника, по умовам цього договору, визнається будь-яка юридична особа, з якою Страхувальник уклав контракт на надання послуг. Дія цього договору розповсюджуюється на всі контракти, укладені Страхувальником на надання послуг своїм контрагентам або третім особам, якщо це передбачено умовами контракту, а саме: 1.3.1. на контракти (Договори), укладені страхувальником після підписання цього Договору; 1.3.2. На контракти (Договори), укладені Страхувальником до набрання чинності цим Договором, але послуги по яким будуть надаватися після підписання цього Договору на протязі всього періоду дії цього Договору.
Розділом 2 Договору визначено, що об’єктом страхування є майнові інтереси Страхувальника, пов’язані з матеріальними збитками, повна і часткова втрата Страхувальником доходів або додаткові збитки, за результатом непередбаченого невиконання (неналежного виконання) договірних зобов’язань учасником контракту –контрагентом (боржником) Страхувальника по оплаті вартості фактично наданих Страхувальником послуг на умовах, встановлених чинним контрактом між Страхувальником і контрагентом Страхувальника.
Поняття страхових випадків і обмеження страхування, об’єм страхової відповідальності визначені в розділі 3 договору, а порядок виплати страхового відшкодування розділом 8 договору.
Загальна страхова сума по договору страхування комерційних ризиків № 06/04/УП-786 від 01.10.2004р. складає 8 500 000,00 грн. Під страховим платежом розуміється плата за страхування, яку Страховик зобов’язаний внести Страхувальнику у відповідності з договором страхування. Страховий платіж по цьому договору складає 1 020 000 гривень. Усереднений страховий тариф встановлюється в розмірі 12 %. (п. 5.1, п. 5.2, п. 5.3 договору страхування).
Строк дії договору страхування комерційних ризиків № 06/04/УП-786 від 01.10.2004р.: з 01.10.2004р. по 31.12.2004р. Дія Договору розповсюджується на територію України. Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами. Страхування по цьому Договору вступає в силу з моменту оплати першого страхового внеску ( п.п. 8.1, 8.2, 8.3, 8.4 Договору страхування).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, заступник Чорноморського транспортного прокурора вбачає наявність порушень прав держави оспорюваним договором страхування комерційних ризиків з огляду на невідповідність договору наказу Міністерства транспорту України від 31.01.2004р. № 61 «Про створення Експертної ради Міністерства транспорту України з питань страхування»та наказу Державного департаменту морського та річкового транспорту України від 06.02.2004р. № 28 «Про створення Комісії Державного департаменту морського та річкового транспорту з питань страхування».
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, викладені сторонами доводи, вимоги чинного законодавства, суд дійшов до висновку відмовити заступнику Чорноморського транспортного прокурора в задоволенні заявлених позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до Статуту Морського торговельного порту Южний, затвердженого заступником міністра транспорту України 23.06.1993р. та зареєстрованого виконкомом Южненської міської ради за № 50 від 21.07.1993р., порт є юридичною особою, права та обов’язки порт набуває з дня його державної реєстрації. Порт здійснює свою діяльність на основі і відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Міністерства транспорту України та цього статуту. Порт веде самостійний баланс, має розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням. Порт несе відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах належного йому майна згідно з чинним законодавством. Порт не несе відповідальності за зобов’язаннями держави та Міністерства транспорту. Порт має право укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов’язки, бути позивачем і відповідачем в суді, арбітражному суді та третейському суді. (п. 3.1, п.3.2, п.3.4, п. 3.5., п. 3.6 Статуту).
Згідно до п. 5.1.1. п.5.1 Статуту порту, порт самостійно планує свою діяльність, визначає стратегію та основні напрямки свого розвитку відповідно до галузевих науково-технічних прогнозів та критеріїв, кон’юктури ринку, товарів, робіт послуг та економічної ситуації.
З проведеного судом аналізу статуту Морського торговельного порту Южний та згідно ст ст. 73, 74, 75 Господарського кодексу України в редакції від 16.01.2003р. випливає, що Морський торговий порт Южний є самостійним суб’єктом господарювання, несе відповідальність, набуває майнові та особисті немайнові права, тому вправі укладати будь-які господарські угоди.
При цьому, Морський торговельний порт Южний є державним унітарним підприємством, яке діє як державне комерційне підприємство, що входить до сфери управління Міністерства транспорту України, та в своїй діяльності порт керується локальними актами, виданими органом управління.
В сфері організації договірної роботи на підприємствах морського транспорту діють накази Міністерства транспорту України, Державного департаменту морського і річкового транспорту, якими встановлено наступне.
Наказом Міністерства транспорту України від 31.01.2004р. № 61 «Про створення Експертної ради Міністерства транспорту України з питань страхування» визначено, що у зв’язку з необхідністю вироблення узгодженої політики при вирішенні питань з усіх видів страхування на підприємствах транспорту, а також необхідністю підсилення соціального захисту працюючих транспортників, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів праці транспорту та пасажирів всіх видів транспорту, при укладанні нових договорів страхування чи додаткових угод до діючих угод із страховими компаніями обов’язковим є попереднє погодження договорів у відповідних комісіях з питань страхування (п.5 Наказу).
Наказом Державного департаменту морського та річкового транспорту України від 06.02.2004р. № 28 «Про створення Комісії Державного департаменту морського та річкового транспорту з питань страхування»визначено склад комісії з питань страхування та пункт 4 містить посилання на необхідність при укладанні нових договорів страхування чи додаткових угод до діючих угод із страховими компаніями обов’язково попередньо погоджувати договори в відповідних комісіях з питань страхування.
Подалі Державним департаментом морського і річкового транспорту наказом № 90-КТС від 30.03.2004р. «Про внесення змін до наказу Укрморрічфлоту від 06.02.2004р. № 28» з метою впорядкування роботи Комісії Державного департаменту морського і річкового транспорту з питань страхування та на виконання п. 4 наказу Укрморрічфлоту від 06.02.2004р. № 28, пункт 1 наказу від 06.02.2004р. № 28 викладено у новій редакції, а саме: «Створити Комісію Державного департаменту морського і річкового транспорту з питань страхування у складі, який визначений наказом Укрморрічфлоту від 20.06.2002р. № 129. Пунктом 2 наказу від 30.03.2004р. № 90-КТС визначено про необхідність при наданні погодження договорів страхування дотримуватись порядку погодження господарських договорів, визначеного наказами Укрморрічфлоту від 20.06.2002р. № 129, від 18.12.2002р. № 275.
Згідно наказу Державного департаменту морського і річкового транспорту № 129 від 20.06.2002р. в Укрморрічфлоті було створено постійно діючу комісію з розгляду проектів господарських договорів (контрактів) та контролю виконання договірних зобов’язань за укладеними договорами (контрактами) та затверджено Положення про постійно діючу комісію по розгляду в Укрморрічфлоті підготовлених підприємствами, установами і організаціями морського і річкового транспорту матеріалів для укладення договорів.
На підставі п. 7 вищезазначеного Положення, висновки Комісії, що направляються підприємству галузі, носять рекомендаційних характер.
Пунктом 19 Порядку укладання господарських договорів на підприємствах морського і річкового транспорту Державного об’єднання «Укрморпорт», затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 25.03.03р. № 234 також визначено, що висновки Комісії об’єднання, що направляються підприємству, носять рекомендаційний характер.
Створення на базі підприємств морського транспорту державного об’єднання «Укрморфлот»та його підпорядкування Міністерству транспорту України регулюється Наказами Міністерства транспорту України від 27.12.2002р. № 932, від 27.12.2002р. № 933, від 30.09.2003р. № 951.
Враховуючи вищенаведене, посилання заступника Чорноморського транспортного прокурора щодо недодержання відповідачами при укладенні договору страхування комерційних ризиків № 06/04/УП-786 від 01.10.2004р. зазначених локальних актів Міністерства транспорту України та Державного департаменту морського і річкового транспорту не відповідають дійсності, оскільки такі висновки Комісії Державного департаменту морського і річкового транспорту з питань страхування носять рекомендаційний характер, тобто не є обов’язковими при укладенні договорів страхування.
Таким чином, висновок заступника Чорноморського транспортного прокурора щодо невідповідності договору страхування комерційних ризиків № 06/04/УП-786 від 01.10.2004р. вимогам локальних актів Міністерства транспорту України та Державного департаменту морського і річкового транспорту не ґрунтується на повному з’ясуванні обставин, на які він посилається в підтвердження заявлених позовних вимог.
Згідно п.1, 2, 4 ст.202 ЦК України, в редакції 16.01.2003р., правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Пунктами 1, 5 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до п.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Поняття та види договору надані в ст. 626 ЦК України, відповідно до п.1, 3 якої договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п.1 ст. 628 ЦК України).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).
Підпунктами 2), 3) п.1 ст. 980 ЦК України передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства (ст. 982 ЦК України).
Вище проаналізовані судом умови договору страхування комерційних ризиків № 06/04/УП-786 від 01.10.2004р. (ризику несплати наданих послуг) та проведення Морським торговельним портом Южний платежів по оплаті страхування комерційних ризиків, свідчать про прийняття сторонами вищезазначеного договору до виконання та його укладення з метою настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним.
Звідси, договір страхування комерційних ризиків № 06/04/УП-786 від 01.10.2004р. (ризику несплати наданих послуг), укладений між АТЗТ Українсько-Російсько-Ірландська страхова компанія «INTO»та Морським торговельним портом Южний відповідає вимогам чинного законодавства України, локальним актам Міністерства транспорту України та Державного департаменту морського і річкового транспорту, його зміст не суперечить вимогам ЦК України, що є підставою для суду відмовити прокурору в задоволенні заявлених позовних вимог про визнання недійсним даного договору страхування комерційних ризиків.
Так як судом відмовлено в задоволенні заявлених заступником Чорноморського транспортного прокурора вимог щодо визнання недійсним договору страхування комерційних ризиків № 06/04/УП-786 від 01.10.2004р. (ризику несплати наданих послуг), то не підлягають судом задоволенню і вимоги щодо зобов’язання АТЗТ Українсько-Російсько-Ірландська страхова компанія «INTO»повернути Морському торговельному порту Южний кошти в сумі 1 020 000 грн., отримані за договором страхування комерційних ризиків № 06/04/УП-786 від 01.10.2004р.
Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на вищезазначене, суд вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи заявлені Заступником Чорноморського транспортного прокурора в інтересах Міністерства транспорту та зв’язку України в особі Державного департаменту морського та річкового транспорту України позовні вимоги про визнання недійсним договору страхування комерційних ризиків № 06/04/УП-786 від 01.10.2004р. (ризику несплати наданих послуг), укладеного між АТЗТ Українсько-Російсько-Ірландська страхова компанія «INTO»та Морським торговельним портом Южний та про зобов’язання АТЗТ Українсько-Російсько-Ірландська страхова компанія «INTO»повернути Морському торговельному порту Южний кошти в сумі 1 020 000 грн., отримані за договором страхування комерційних ризиків № 06/04/УП-786 від 01.10.2004р., у зв’язку з чим відмовляє в їх задоволені в повній мірі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 82-85 ГПК України, -
ВИРІШИВ:
У задоволені позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Гуляк Г.І.