Справа № 11-380 2007 року Головуючий в 1-й інстанції: Бондар О.О.
Категорія: ст. 286 ч. 1 КК України Доповідач: Цугель І.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2007 року Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:
Головуючого-судді Ковтуна В.П., суддів Цугеля І.М., Курдзіля В.М., з участю прокурора Бардецького О.І.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2 на вирок Волочиського районного суду від 30 березня 2007 року.
Цим вироком:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця м. Норильська Красноярського краю Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, невійськовозобо'язаного, інваліда З групи, раніше не судимого, -
засуджено за ст. 286 ч. 1 КК України на 2 роки обмеження волі без позбавлення права керування транспортними засобами.
Згідно ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальні збитки в розмірі 479 грн. 32 коп. та моральну шкоду в розмірі 1200 грн., на користь НДЕКЦ при УМВС України в Хмельницькій області за проведення автотехнічної експертизи 141 грн. 23 коп. судових витрат.
За вироком суду, 29 липня 2006 року близько 17 год. біля будинку АДРЕСА_2, керуючи автомобілем ВАЗ-НОМЕР_1, держномер НОМЕР_2, рухаючись в напрямку вул. Уральських танкістів, ОСОБА_1 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2, який переходив проїзну частину дороги зліва направо по ходу руху автомобіля. В результаті наїзду потерпілому були заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. Після скоєння наїзду ОСОБА_1 залишив місце пригоди та на прохання потерпілого завіз його додому.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 1.5 ч. 1, 2.3 „б", 12.3.Правил дорожнього руху.
Порушення вказаних пунктів Правил дорожнього руху знаходяться в прямому причинному зв'язку з наслідками, що настали в результаті ДТП.
В апеляції, як вбачається з її змісту, засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати, а справу провадженням закрити за відсутності в його діях складу злочину, оскільки перелом ноги потерпілий ОСОБА_2 отримав не в результаті ДТП, а при інших нез'ясованих обставинах, чому суд не дав належну правову оцінку, безпідставно визнав його винним, стягнув з нього матеріальну та моральну шкоду.
2
В своїй апеляції, як вбачається з її змісту, потерпілий ОСОБА_2 просить скасувати вирок суду, справу повернути на новий судовий розгляд, оскільки судом при призначенні покарання не враховано, що ОСОБА_1 не приймав ніяких мір по відшкодуванню йому матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином.
Вона стягнута в малому розмірі, без належного врахування тих витрат та моральних страждань, які він поніс в результаті травмування в ДТП.
Також суд безпідставно не стягнув витрати на правову допомогу адвоката.
Заслухавши доповідача, засудженого та потерпілого, які підтримали свої апеляції, прокурора, який проти їх задоволення, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляцій, судова палата вважає, що апеляція засудженого задоволенню не підлягає, а апеляція потерпілого підлягає задоволенню частково.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 в скоєнні злочину при наведених у вироку обставинах, за який його засуджено, підтверджуються сукупністю зібраних по справі доказів, досліджених в судовому засіданні.
ОСОБА_1 вину в скоєному не визнав та показав, що 29 липня 2006 року близько 17 год. біля будинку АДРЕСА_2, керуючи автомобілем ВАЗ-НОМЕР_1, д. н. НОМЕР_2, рухався в напрямку смт. Підволочиськ зі швидкістю 50 км/год. Видимість була добра. Десь за 50 метрів побачив пішохода, який переходив дорогу в непередбаченому для цього місці, зліва направо по ходу руху автомобіля. Обминувши пішохода, подивився в дзеркало заднього виду та побачив, що пішохід лежить на проїзній частині дороги. Він зупинив автомобіль, включив „аварійку" і побіг до потерпілого. На його прохання завіз його додому. Цивільний позов не визнав посилаючись на те, що пішохід сам порушував правила дорожнього руху та був в нетверезому стані.
Однак покази підсудного спростовуються наступними доказами. Потерпілий ОСОБА_2 показав, що 29 липня 2006 року біля 17 години він переходив проїзжу частину вул. Незалежності та був збитий автомобілем під керуванням ОСОБА_1, який завіз його додому. В стані алкогольного сп'яніння не перебував. Лікувався вдома. Коли звернувся в лікарню, то виявили перелом правої ноги. Злочином йому заподіяно матеріальних збитків в розмірі 579 грн. 32 коп. та моральної шкоди на суму 10000 гривень.
Представник потерпілого ОСОБА_3 показала, що ввечері їй зателефонували на роботу і повідомили, що стався наїзд на її сина. На прохання батьків засудженого написали розписку про те, що не мають до нього ніяких претензій. Лікувала потерпілого вдома їх знайома.
Свідок ОСОБА_4 показала, що вже на другий день після ДТП сказала матері потерпілого та потерпілому, що травма ноги є серйознішою від ушиба і що потрібно везти потерпілого в лікарню.
Об'єктивно вина засудженого підтверджується даними протоколу відтворення обстановки та обставин події від 11 вересня 2006 року, протоколу огляду місця події від 25 серпня 2006 року, висновком автотехнічної експертизи № 151 А від 15 вересня 2006 року, висновком судово-медичної експертизи № 197 від 26 вересня 2006 року, згідно яких ДТП сталось з вини ОСОБА_1, потерпілому ОСОБА_2. заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді перелому медіального відростка правої стегнової кістки, припухлості в ділянці правого колінного суглобу та перелому правої малогомілкової кістки, які могли виникнути 29.07.2006 року в результаті ДТП. Перелом правої малогомілкової кістки в верхній третині міг виникнути від прямої дії тупого твердого предмету з обмеженою травмуючою поверхнею в цю ділянку в напрямку ззовні досередини, яким міг бути і бампер автомобіля. Перелом медіального відростка правої
3
стегнової кістки з припухлістю в колінному суглобі могли утворитися як при прямій дії травмуючої поверхні в цю ділянку спереду назад, так і при відриві відростка в результаті натягування великогомілкової колатеральної зв'язки при різкому відведенні правої гомілки досередини з опорою на стопу.
Виключається можливість утворення перелому медіального відростка правої стегнової кістки та перелому правої малогомілкової кістки в верхній третині при падінні без впливу дії травмуючи предметів на вказані ділянки тіла.
Судово-медичний експерт Дубчак В.В. підтвердив вищевказаний висновок і показав, що тілесні ушкодження, виявлені в потерпілого, не могли утворитись при падінні, в тому числі при падінні на сходах.
Всім цим доказам по справі у їх сукупності суд дав належну правову оцінку, вірно кваліфікував дії засудженого за ст. 286 ч. 1 КК України.
Посилання ОСОБА_1 на те, що потерпілий зламав ногу не в результаті зіткнення з автомобілем, а при нез'ясованих обставинах, на увагу не заслуговують, оскільки спростовуються вищевказаними доказами по справі.
Він сам неодноразово давав покази, що своїм автомобілем зачепив потерпілого, від чого той впав на проїзну частину.
Визнаючи свою вину, ОСОБА_1 та його близькі родичі вимагали в ОСОБА_2 розписку, що в того немає ніяких претензій, копію якої приєднано до матеріалів справи.
Покарання ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України.
Цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди судом вирішено правильно.
Проте рішення суду про відшкодування моральної шкоди прийнято без належного врахування тих моральних страждань, які переніс потерпілий від отриманих в ДНІ травм.
А тому судова палата рахує, що суму морального відшкодування слід збільшити до 3000 гривень.
Підлягають стягненню і 400 гривень, витрачених потерпілим на оплату правової допомоги адвоката.
З врахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію потерпілого ОСОБА_2 задоволити частково.
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вирок Волочиського районного суду від 30 березня 2007 року в частині засудження ОСОБА_1 залишити без змін.
Рішення про відшкодування шкоди змінити.
Збільшити суму морального відшкодування до 3000 гривень та стягнути з засудженого на користь потерпілого 400 гривень оплати послуг адвоката.
В решті вирок залишити без змін.