Справа № 22-1647/2007 року головуючий в 1-й інстанції: Бондар О.О.
категорія: 11,18 доповідач: Бережний С.Д.
ухвала
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«17» вересня 2007 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Хмельницької області в складі:
головуючого-судді: Бережного С.Д.,
суддів: Харчука В.М., Самчука П.П., при секретарі: Тимощук М.,
позивачів: ОСОБА_1, ОСОБА_2 відповідача: ОСОБА_3, та представника відповідача: ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому апеляції позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Волочиського районного суду від 24 травня 2007 року.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підтримку своїх апеляцій, пояснення відповідача та його представника в заперечення апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів
встановила:
В лютому 2007 року ОСОБА_2 а в березні 2007 року ОСОБА_1 звернулись до місцевого суду з позовом до ПСП «Злагода» про стягнення боргу за договорами позики.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 вказав, що між ним та відповідачем 21 березня 2003 року був укладений договір позики на суму еквівалентну 1250 доларів США на період по 01 вересня 2003 року зі сплатою 4 відсотків в місяць за користування кредитом. Кошти в сумі еквівалентній 1250 доларів США були йому повернуті відповідачем 21 серпня 2005 року.
Крім того між ним та відповідачем був укладений договір позики на суму еквівалентну 1000 доларів США від 14 лютого 2004 року по 01 вересня 2004 року зі сплатою 3 відсотків в місяць. Кошти в сумі еквівалентній 1000 доларів США він отримав від відповідача лише 23 липня 2005 року. За час користування кредитом відповідач надав товарів і послуг, тобто сплатив відсотки за користування позикою на суму 4892 грн.
В зв'язку з цим, ОСОБА_2 просить стягнути відсотки за користування коштами в сумі 7827 грн. 50 коп. + 2651 грн. 25 коп. - 4892 грн. = 5586 грн. 75 коп. та 3016 грн. 80 коп. - 3 % річних від суми відсотків.
Позивач ОСОБА_1 в обгрунтування своїх вимог вказала, що між нею та відповідачем було укладено 5 договорів позики:
перший договір з 15 травня 2002 року по 01 жовтня 2002 року на суму 800 доларів США зі сплатою 5 % в місяць;
другий договір з 05 червня 2002 року по 01 жовтня 2002 року на суму 560 доларів США зі сплатою 5 % в місяць;
2
третій договір з 05 липня 2002 року по 01 жовтня 2002 року на суму 640 доларів США зі сплатою 5 % в місяць;
четвертий договір з 01 лютого 2003 року на суму 300 доларів США без визначення дати повернення позики зі сплатою 5 % в місяць; п'ятий договір з 01 липня 2004 року по 01 грудня 2006 року на суму 1200 доларів США зі сплатою 4 % в місяць за користування позикою. 18 липня 2006 року відповідач повернув 17675 грн. позики, що еквівалентно 3500 доларам США на 5635 грн. відсотків за користування позикою.
Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову ОСОБА_2 до ПСП «Злагода» відмовлено.
Позов ОСОБА_1 до ПСП «Злагода» задоволено частково. Стягнуто з ПСП «Злагода» на користь ОСОБА_1 З відсотка річних за несвоєчасне виконання зобов'язань за договорами позики в сумі 1786 грн. 48 коп. та судові витрати в розмірі 20 грн. 20 коп.
В своїх апеляційних скаргах позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 просять скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким задоволити їх позовні вимоги в повному об'ємі.
При цьому апелянти вважають, що рішення суду є незаконним, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, і суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
На думку апелянтів, суд безпідставно не стягнув з відповідача відсотки по договорам позики, які були укладені між ними та відповідачем до 1 вересня 2004 року.
В засіданні апеляційного суду позивачі апеляційні скарги підтримали з викладених у них мотивах. Відповідач апеляції не визнав і просив залишити рішення місцевого суду без змін.
Колегія суддів приходить до висновку, зо апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_2 та ПСП «Злагода» 21 березня 2003 року був укладений договір позики на суму 1250 доларів США на період по 01 вересня 2003 року зі сплатою 4 відсотків в місяць.
Кошти, в сумі еквівалентній 1250 доларів США було повернуто 21 серпня 2005 року. За прострочку повернення позики, відповідач, на підставі ст.. 214 ЦК України 1963 року, повинен був сплатити ОСОБА_2 3 % річних за період закінчення дії строку договору по дату фактичного повернення коштів, по 21 серпня 2005 року, тобто за 24 місяці, що становить 6 % (6 % х 1250 доларів США = 75 доларів США х 5,05 грн. = 378 грн. 75 коп.
Другий договір між сторонами був укладений 04 лютого 2004 року на строк до 01 вересня 2004 року зі сплатою 3% в місяць.
На підставі ст. 1048 ЦК України 2003 року ОСОБА_2 має право на отримання процентів від суми позики.
З 04 лютого 2004 року по 03 липня 2005 року (17 місяців і 19 днів). 17 місяців х 3 % + 19 днів - 2 %, тобто 51 % + 2 % = 53 %. 1000 доларів США х 53 % = 530 доларів х 5,05 грн. = 2676 грн. 50 коп.
Сторони визнали, що ОСОБА_2 відповідачем було надано товарів і послуг з 10 лютого 2003 року по квітень 2006 року включно на суму 4892 грн. , що підтверджується наявними в справі фінансовими документами.
Суд обґрунтовано відмовив в позові ОСОБА_2 до відповідача, оскільки ПСП «Злагода» сплатила за користування кредитом за двома договорами позики 4892 грн., що
3
більше належних ОСОБА_2 3065 грн. 25 коп., які він повинен був отримати в якості сплати відсотків до договорами (378 грн. 75 коп. по першому договору та 2676 грн. 50 коп. - по другому). Тому заборгованості ПСП «Злагода» перед ОСОБА_2 немає.
Позивачка Поліщук уклала з відповідачем 5 договорів позики:
перший договір з 15 травня 2002 року по 01 жовтня 2002 року на суму 800 доларів США зі сплатою 5 % в місяць;
другий договір з 05 червня 2002 року по 01 жовтня 2002 року на суму 560 доларів США зі сплатою 5 % в місяць;
третій договір з 05 липня 2002 року по 01 жовтня 2002 року на суму 640 доларів США зі сплатою 5 % в місяць;
четвертий договір з 01 лютого 2003 року на суму 300 доларів США без
визначення дати повернення позики зі сплатою 5 % в місяць і позика по
ньому повернута при першій вимозі позивача. Тому суд обґрунтовано не
стягнув 3 % з відповідача.
П'ятий договір, укладений з 01 липня 2004 року по 01 грудня 2004 року на суму
1200 доларів США зі сплатою 4 % в місяць. Даний договір був розірваний 06 липня 2006
року. Відповідач повинен був сплатити відсотки за 25 місяців х 4 % = 100 %. 1200 доларів
США х 5,05 = 6060 грн.
Судом вірно встановлено, що всього відповідач на користь ОСОБА_1 повинен був сплатити 25096 грн 48 коп. Тому позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню на суму 1786 грн. 48 коп.
Відповідно до ст.. 170 ЦК України (1963 року) проценти по грошових зобов'язаннях не допускається, за винятком операцій кредитних установ та інших випадках, передбачених в законі.
Відповідно до ст. 374 ЦК України (1963 року) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві ту ж суму грошей без сплати відсотків.
Відповідно до ст.ст. 48, 59, 60 ЦК України (1963 року) умови договорів укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до 1 січня 2004 року в частині сплати відсотків за договорами позики, які суперечать ст.. 174 ЦК України (1963 року), судом обґрунтовано визнані недійсними з моменту укладення договору.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги позивачів не підлягають задоволенню.
Рішення суду є законним та обґрунтованими підстав для його скасування в межах доводів апеляційних скарг колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Волочиського районного суду від 24 травня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.