САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/728/13-ц

Провадження №6/726/1/13

Категорія

УХВАЛА

26.03.2013 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівців у складі: головуючого судді Тріски А. І. , при секретарі - Осипчук Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черніівці подання старшого державного виконавця Садгірського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції Скальського А.І. про тимчасову заборону боржнику ОСОБА_2 у виїзді за межі України, -

ВСТАНОВИВ :

Старший державний виконавець Садгірського ВДВС Чернівецького МУЮ Скальський А.І. звернувся до суду з поданням, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби Карпюком Ю.М, про тимчасову заборону боржнику ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у виїзді за межі України, посилаючись на те, що останній ухиляється від виконання десяти постанов ВДАЇ УМВС про стягнення штрафу з останнього на користь держави на загальну суму 4 584,00 грн.

В поданні посилається на те, що боржник який, проживає в АДРЕСА_1 на законні вимоги виконавця не реагує, ухиляється від виконання обов'язків.

В судове засідання державний виконавець не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час і місце слухання подання.

Дослідивши матеріали подання та вивчивши матеріали виконавчого провадження додані до подання, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з п.4 ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, право вільно пересуватися може у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Законодавством України встановлено випадки, у яких застосовуються такі обмеження, визначено порядок та умови їх застосування, зокрема, ст.6 ЗУ „Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України", п.18 ч.3 ст.11 ЗУ „Про виконавче провадження", ч.1 ст.377-1 ЦПК України.

Так, відповідно до п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Частина 1 статті 377-1 ЦПК України передбачає, що питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

За змістом п.5 ч.1 та ч.2 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішеннями іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що суд має право встановити щодо боржника тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України лише за поданням державного виконавця, обов'язково погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби, за умови доведення та документального підтвердження факту ухилення боржника, який має паспорт для виїзду за кордон і з цією метою має намір та реальну можливість вибути за межі України, від виконання зобов'язань, покладених рішенням суду чи іншого органу (посадової особи). Таке обмеження може бути встановлено лише строком до виконання боржником своїх зобов'язань.

Окрім того, застосування таких обмежень може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватися лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом засобів примусового виконання судового рішення, оскільки стосується гарантованого ст.33 Конституції України та ст.313 ЦК України особистого немайнового права особи - права вільно залишати територію України та права на свободу пересування, передчасне і безпідставне обмеження яких є неприпустимим.

Вивченням матеріалів справи, судом встановлено, що будь-які докази, які підтверджують надіслання боржнику копії постанов про відкриття виконавчого провадження, в якій містяться вимоги про добровільне виконання зобов'язань, докази одержання ним усіх документів, що виносились у процесі виконання виконавчого провадження, як це передбачено вимогами ч.5 ст.25, ч.1 ст.31 ЗУ "Про виконавче провадження", а також докази того, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання зобов'язань, відсутні.

Таким чином, державним виконавцем не було доведено, що ОСОБА_2 відомо про його обов'язок сплатити борг на користь держави. Саме по собі посилання на заборгованість за виконуваним судовим рішенням за відсутності відповідних доказів не свідчить про цілеспрямоване ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Крім того державним виконавцем не надано доказів того, що боржник має в наявності паспорт громадянина України для поїздок за кордон чи реальну можливість для виїзду за кордон з метою ухилитись від виконання цих зобов'язань.

Окрім того, державним виконавцем не надано доказів того, що ним відповідно до ч.1 ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження» було вичерпано весь передбачений перелік заходів щодо примусового виконання судового рішення або всі вони виявилися безрезультатними.

Крім того в постанові про відкриття виконавчого провадження від 01.11.2011 року зазначено адресу за якою проживає боржник в АДРЕСА_2, хоча в поданні вказана інша адреса, також постанова про відкриття виконавчого провадження від 12.04.2012 року винесена відносно ОСОБА_2, а в поданні боржником вказано ОСОБА_2

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб ДВС та звернень учасників виконавчого провадження», заяви (подання) мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК, ГПК та КАС України, а саме ім'я, найменування учасника виконавчого провадження, який звернувся до суду із заявою (поданням) та ім'я найменування інших учасників цього провадження, прав і обов'язків яких безпосередньо стосується зазначене звернення, їх місцезнаходження, проживання, поштовий індекс, номер засобів зв'язку, якщо такі відомі, зміст вимог, виклад обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину справи, перелік документів, що додаються до заяви.

Також суд вважає, що державним виконавцем не виконано всі необхідні заходи для примусового виконання вимог, які прямо передбачені виконавчим документом та ЗУ "Про виконавче провадження" та підтвердження цього в матеріалах доданих до подання відсутні.

За таких обставин справи та відповідно до зазначених норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що подання державного виконавця про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України передчасне, оскільки наведені у ньому обставини і додані до нього документи не можуть бути в даному випадку визнані такими, що свідчать про умисне ухилення боржника від виконання судового рішення в контексті положень ст.377-1 ЦПК України, ст.6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження», а тому правові підстави для встановлення щодо боржника тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відсутні.

Керуючись ст.377-1 ЦПК України, ст.ст.11, 31, 52, 68 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року, ст.ст.1, 6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року, суд -

УХВАЛИВ :

У задоволені подання старшого державного виконавця Садгірського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції про тимчасову заборону боржнику ОСОБА_2 у виїзді за межі України - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області через Садгірський райсуд м. Чернівці шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5-ти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя А. І. Тріска