Справа № 212/7846/2012
1/127/150/13
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.04.2013 Вінницький міський суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді Михайленка А.В.,
при секретарі Руденко М.А., Храновській І.І.,
за участю прокурора Манзій І.Р.,
захисника ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вінниці, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, приватного підприємця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:
01.02.2007 року Ленінським районним судом м. Вінниці за 15 ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу в розмірі 850 грн.;
09.04.2008 року Ленінським районним судом м. Вінниці за ст.. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України, з урахуванням ст.. 70 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки, з іспитовим строком 2 роки;
09.04.2008 року Ленінським районним судом м. Вінниці за ч. 1 ст. 389КК України, справа провадженням закрита на підставі ст.. 74 КК України;
27.04.2010 року Староміським районним судом м. Вінниці за ч. 2 ст. 185, ч.5 ст. 27 КК України, з урахуванням ст.. 71 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки, з іспитовим строком 3 роки.
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 289 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
17.11.2011 року ОСОБА_2 знаходячись за місцем свого помешкання, що за адресою АДРЕСА_1 з метою отримання із арешт майданчика ВДАІ м. Вінниці автомобіля «БМВ - 520», 1988 року випуску чорного кольору д.н.з. НОМЕР_1, підробив документ - акт №1674 огляду тимчасового затримання транспортного засобу, а саме вписав неправдиву інформацію ручкою барвником червоного кольору, та виконав підпис в графі «начальник ВДАІ ВМУ УМВС України у Вінницькій області підполковник міліції ОСОБА_3».
Згідно висновку експерта 629-П,:від 13.01.2012 року, підпис в графі «начальник ВДАІ ВМУ УМВС України у Вінницькій області підполковник міліції ОСОБА_3» в акті № 1674 огляду тимчасового затримання транспортного засобу від 10.11.2011 року ймовірно виконаний ОСОБА_2
Не зупиняючись на вчиненому, ОСОБА_2 17.11.2011 року з метою отримання із арешт майданчика ВДАІ м. Вінниці автомобіля «БМВ - 520», 1988 року випуску чорного кольору д.н.з. НОМЕР_1, надав на арешт майданчик ВДАІ м. Вінниці, що по вул.. Ботанічній, 28, а саме охороннику арешт майданчика м. Вінниці - ОСОБА_4, завідомо підроблений документ - Акт №1674 огляду тимчасового затримання транспортного засобу від 10.11.11 року. Внаслідок чого отримав із арешт майданчика вищевказаний автомобіль.
Згідно висновку експерта « 629-П, від 13.01.2012 року, підпис в графі «начальник ВДАІ ВМУ УМВС України у Вінницькій області підполковник міліції ОСОБА_3» в акті № 1674 огляду тимчасового затримання транспортного засобу від 10.11.2011 року виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою. Підпис в графі «начальник ВДАІ ВМУ УМВС України у Вінницькій області підполковник міліції ОСОБА_3» в акті № 1674 огляду тимчасового затримання транспортного засобу від 10.11.2011 року ймовірно виконаний ОСОБА_2 з наслідуванням підпису ОСОБА_3
Крім цього, ОСОБА_2, розуміючи що він згідно постанови Ленінського районного суду м. Вінниці від 30.08.2011 року, позбавлений права керувати транспортним засобом строком на десять років з оплатним вилученням транспортного засобу «БМВ - 520», 1988 року випуску чорного кольору д.н.з. НОМЕР_1, вирішив незаконно заволодіти вищевказаним транспортним засобом.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 17.11.2011 року приблизно о 17.00 год., маючи на меті умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом - «БМВ - 520», 1988 року випуску, чорного кольору д.н.з. НОМЕР_1, надав на арешт майданчик ВДАІ м. Вінниці, що по вул. Ботанічній, 28, а саме охороннику арешт майданчика м. Вінниці - ОСОБА_4, завідомо підроблений документ - Акт №1674 огляду тимчасового затримання транспортного засобу від 10.11.11 року. Після чого, ОСОБА_2, сівши за кермо автомобіля «БМВ - 520», 1988 року випуску чорного кольору д.н.з. НОМЕР_1 виїхав із арешт майданчика.
Підсудний ОСОБА_2 в судовому засіданні вину не визнав та суду пояснив, що він напередодні, він їхав на підпитку за кермом належного йому автомобіля «БМВ - 520», яким він керував на підставі генерального доручення. Його зупинили працівники ДАІ та забрали машину на штраф майданчик. Він зателефонував своєму знайомому ОСОБА_5, у якого він купував зазначений автомобіль, і який знав про те, що він позбавлений права керування транспортними засобами, який сказав, що все вирішить. Через деякий час вони зустрілись, ОСОБА_5 взяв акт та кудись поїхав, через 2-3 години повернувся із заповненим актом. Зазначений акт він не заповняв, хто це зробив йому не відомо. ОСОБА_5 приніс йому акт, за що він заплатив йому 700грн., рахунок і суму, яку необхідно було сплатити за штрафмайданчик, 4 різними квитанціями.
Він пішов на штраф майданчик, де охоронець ОСОБА_6 подивився наданий йому ОСОБА_5 акт та сказав, що це не підпис ОСОБА_3 тому він не віддасть машину.
Наступного дня ОСОБА_5 та працівник ДАІ на ім'я ОСОБА_7 заїхали за ним, і поїхали в ДАІ, де разом з ОСОБА_5 прийшли на штраф майданчик. ОСОБА_5 віддав охороннику, який сидів в кабіні охорони, усі документи та акт, він подивився документи та віддав машину. В цей час він стояв праворуч біля сходів, оскільки був на костилях. Після чого він розписався у журналі та пішов до автомобіля. Відкривши автомобіль, почав його заводити, але він не завівся, оскільки сів акумулятор, свідок ОСОБА_4 та ОСОБА_5 штовхали авто, також машина таксі витягала тросом авто.
В ДАІ ходив ОСОБА_5, в якого були документи з квитанціями, та які віддав охоронцю.
Де проживає ОСОБА_5 йому не відомо, оскільки вони постійно зв'язувались по мобільному телефону, зараз телефон вимкнений.
В подальшому, він залишив автомобіль біля свого під'їзду, а наступного дня помінявся машинами із сусідом у якого автомобіль «Хюндай», це була його ідея. Він не повідомляв сусіда, що авто заарештоване, оскільки думав, що арешт уже скасовано та все законно.
Зізнавальні покази, які він давав слідчому в якості обвинуваченого, давав в наслідок фізичного тиску, а саме, коли його затримували, працівники міліції вдарили по хворій нозі, вона дуже боліла. Прізвищ вказаних працівників він не знає, в обличчя пам'ятає, свідків при цьому не було.
ОСОБА_5, який присутній в судовому засіданні, він бачить вперше, в 2010р. не в нього купляв авто та не забирав із штрафмайданчика. Особа, з якою він забирав авто із штрафмайданчика називала себе ОСОБА_5, його документи він не дивився.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні суду пояснив, що він працює на посаді начальника ВДАІ ВМУ УМВС України у Вінницькій області. Про вказану ситуацію її повідомив ОСОБА_6, який працював на посаді начальника арешт майданчика м. Вінниці.
Для того, щоб забрати цей автомобіль із арешт майданчика, підсудному потрібно було сплатити 2 внески, перевірити авто по базі та поставити 2 штампи, з актом та 2 квитанціями підійти до нього, оскільки він підписує акт і з цим актом іти на штраф майданчик. Але до нього ніхто не підходив щодо підписання акту за вказаний автомобіль, акт він не підписував. Працівник штраф майданчика видав авто без його підпису та без 2 штампів.
Для підписання акту, потрібно перевірити авто по базі викрадень авто, по базі «Інтерпол», чи воно там не значиться, зробити усі відмітки, поставити штампи, відповідні, чи немає заборгованостей по штрафам. Після чого з квитанціями та актом підійти до нього для підписання акту. Акт реєструється у відповідній базі даних. У відділі адміністративної практики потрібно пред'явити технічний паспорт, доручення на керування транспортним засобом та паспорт.
У зазначеному акті його підпису немає, оскільки він його не підписував. Середню частину акту заповняє інспектор, який доставляє машину на штраф майданчик. Оскільки на акті відсутні штампи та його підпис, тому охоронець не мав права віддавати авто підсудному.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні суду пояснив, що він працює на посаді начальника арешт майданчику з 01.01.2011р. На майданчику працює 3 охоронці. ОСОБА_8 працює охоронцем не перший рік, він колишній працівник ДАІ. Зі слів ОСОБА_8 - підсудний ОСОБА_2 прийшов до нього у пізній час доби, пред'явив акт, там були усі підписи та штампи, тому він видав машину.
Він виявив підроблений акт через декілька днів після того, як ОСОБА_2 забрав автомобіль, коли перевіряв всі акти та звернув на нього увагу, оскільки не було квитанції про сплату перебування авто на штраф майданчику, також не було печатки та підпису начальника ДАІ. З цим звернувся до начальника ВДАІ ОСОБА_3, пізніше написав заяву про злочин в районний відділ міліції.
Він запитував охоронця чому він не перевірив наявність штампів, він сказав, що було темно та погано видно. Охоронець ОСОБА_8 не розгледів підпис ОСОБА_3, він читає документи в окулярах. Зазвичай він перевіряє квитанції. У них не було постанови про оплатне вилучення автомобіля, вона знаходиться в адміністративній практиці.
До акту були додані квитанції про сплату штрафів та перевірки чи перебуває машина у викраденні, за тримання на штраф майданчику не вистачало оплати за декілька днів. Про особу ОСОБА_5 йому нічого не відомо.
Охоронець має внести запис до книги виданих авто, що авто видане, акти складаються в окрему папку, він їх потім перевіряє. Якщо машина визнана речовим доказом по справі, вона стоїть безкоштовно, якщо ні - за її зберігання потрібно платити.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні суду пояснив, що він працював на посаді охоронника арешт майданчика м. Вінниці. Для того щоб водію забрати авто з штраф майданчика потрібно пред'явити акт з підписом начальника ДАІ та всіма печатками, у нього в журналі він розпишеться про отримання авто та забере його. ОСОБА_2 прийшов до нього коли вже було темно, він надав акт, він подивися його, візуально підпис начальника ВДАІ ОСОБА_3 відповідав дійсності, печатки на його підписі не було, він подумав, раз підписав, то все нормально і печатки не потрібно. Він видав авто, потім з'ясувалось, що підпис був підроблений. ОСОБА_6 не був присутній при видачі авто. За машиною прийшло 2 осіб, вони пред'явили паспорт та техпаспорт та ще якісь документи. На акті відсутні 2 печатки, але він вирішив, що якщо начальник підписав, то печатки не потрібні. На скільки він пам'ятає квитанції про сплату перебування авто на арешт майданчику здається були.
Оскільки автомобіль ОСОБА_2 не заводився, він допомагав його штовхати з штрафмайданчику.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні суду пояснив, що підсудного ОСОБА_2 він ніколи не бачив. ОСОБА_9 доручення на керування транспортним засобом не давав. 10 років назад у нього був автомобіль «БМВ», але він його продав, але кому не пам'ятає.
Після надання для огляду довіреності, виданого ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_12, ОСОБА_9 про уповноваження останніх на користування та розпорядження автомобілем «БМВ 520» (а.с. 17) пояснив, що таке доручення він не видавав, підпис і почерк не його. У м. Вінниці до дня виклику в суд не був.
Приблизно 4 чи 5 років назад йому телефонували невідомі люди та просили, видати довіреність чи на купівлю авто, чи на оформлення документів, він не зрозумів і відмовився.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні суду пояснив, що він працює слідчим СВ 2-го ВМВ УМВС України у вінницькій області та розслідував дану кримінальну справу. На досудовому розслідуванні підсудний під час першого допиту в якості обвинуваченого свою вину визнав та розповів як підробив документи. Під час пред'явлення остаточного обвинувачення та допиту в якості обвинуваченого, він відмовився давати покази в силу ст..63 Конституції України. Тиск на підсудного він не чинив, покази він давав добровільно.
Роз'яснюючи йому право на захист, він забажав мати адвоката, тому йому надали адвоката за рахунок держави. Під час допитів про ОСОБА_5 підсудний нічого не повідомляв, говорив, що підробив акт в себе вдома червоною гелевою ручкою.
Був допитаний свідко ОСОБА_8, який повідомив, що працює охоронником на арешт майданчику і те, що підсудний ОСОБА_2 сам забирав авто в вечірній час, тому іншу людину він не шукав.
При пред'явленні кінцевого обвинувачення підсудний частково визнав вину. Він не викликав ОСОБА_9, оскільки підроблено було акт, а довіреність сумнівів не викликала.
Судом також було досліджено й інші докази, зібрані у справі, а саме:
- заяву ОСОБА_6 про злочин від 23.11.2011 року (а.с. 2);
- акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу № 1674 від 10.11.2011 року (а.с. 3);
- висновок спеціаліста № 272-п від 23.11.2011 року щодо почеркознавчого дослідження, згідно якого підпис в графі «начальник ВДАІ ВМУ УМВС України у Вінницькій області підполковник міліції ОСОБА_3» в акті № 1674 огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 10.11.2011 року виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою (а.с. 11-14);
- копію довідки начальника Вінницького ВРЕР ДАІ УМВС України ОСОБА_11 від 01.11.2011 року про те, що ОСОБА_2 отримав посвідчення водія, яке знаходиться на зберіганні в Вінницькому ВРЕР (а.с. 16);
- копію довіреності від 13.08.2009 року, якою ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_12, ОСОБА_9 на користування та розпорядження автомобілем «БМВ 520» (а.с. 17);
- копію довіреності від 30.04.2010 року, якою ОСОБА_12, ОСОБА_9 уповноважили ОСОБА_2 на користування та розпорядження автомобілем «БМВ 520» (а.с. 18);
- заяву ОСОБА_2 на ім'я начальника ВДАІ ОСОБА_3 від 16.11.2011 року про повернення йому транспортного засобу, який знаходиться на майданчику для тимчасового утримання транспортних засобів (а.с. 20);
- квитанції про оплату перебування транспортного засобу на штраф майданчику від 10.11.2011 року,12.11.2011 року,17.11.2011 року на суму: 18 грн.. 10 грн.. 30 грн., сплачених ОСОБА_2 (а.с. 21-23);
- копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «БМВ-520» на ім'я ОСОБА_5 (а.с.24);
- копію постанови Ленінського районного суду м. Вінниці від 30.08.2011 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 130 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді 10 років позбавлення права керувати транспортними засобами з оплатним вилученням автомобіля «БМВ 520», яка набула законної сили (а.с. 25);
- рапорт начальника ВДАІ ВМУ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_3 від 22.11.2011 року на ім'я начальника Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_13, в якому доповідав про те, що акт тимчасового затримання транспортного засобу № 1674 від 10.11.2011 року не підписував. ОСОБА_2 про отримання транспортного засобу не звертався (а.с. 65);
- довідку слідчого СВ Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_10 про виявлення в ході розгляду кримінальної справи в діях ОСОБА_2 ознак злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, зареєстровану в ЖРЗПЗ № 1266 01.02.2012 року (а.с. 78);
- висновок почеркознавчої експертизи № 629-п від 13.01.2012 року, згідно якого підпис в графі «начальник ВДАІ ВМУ УМВС України у Вінницькій області підполковник міліції ОСОБА_3» в акті № 1674 огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 10.11.2011 року виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою. Підпис в графі «начальник ВДАІ ВМУ УМВС України у Вінницькій області підполковник міліції ОСОБА_3» в акті № 1674 огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 10.11.2011 року ймовірно виконаний ОСОБА_2 з наслідуванням підпису ОСОБА_3 (а.с. 93-98);
- акт амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 26.01.2012 року № 21, згідно якого ОСОБА_2 в період вчинення злочину не страждав на хронічне психічне захворювання, перебував поза будь-якими тимчасовими хворобливим розладом психічної діяльності. В період вчинення злочину ОСОБА_2 міг усвідомлювати свої дії та керувати ними (а.с. 102-104);
- довідку слідчого СВ Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_10 про виявлення в ході розгляду кримінальної справи в діях ОСОБА_2 ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, зареєстровану в ЖРЗПЗ № 4247 10.04.2012 року (а.с. 110).
Аналізуючи пояснення підсудного, свідків, зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що в судовому засіданні було доведено факт внесення ОСОБА_2 недостовірних відомостей в акт №1674 огляду тимчасового затримання транспортного засобу від 10.11.2011 року, а саме виконано підпис в графі «начальник ВДАІ ВМУ УМВС України у Вінницькій області підполковник міліції ОСОБА_3» та в подальшому використання вказаного акту для отримання із арешт майданчика автомобіля «БМВ - 520», 1988 року випуску чорного кольору д.н.з. НОМЕР_1 та незаконного заволодіння ним.
Суд дійшов до такого висновку, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_2 вписано неправдиву інформацію ручкою барвником червоного кольору та виконано підпис в графі «начальник ВДАІ ВМУ УМВС України у Вінницькій області підполковник міліції ОСОБА_3», що підтверджується висновком експерта № 629-П :від 13.01.2012 року, де вказано, що підпис в графі «начальник ВДАІ ВМУ УМВС України у Вінницькій області підполковник міліції ОСОБА_3» в акті № 1674 огляду тимчасового затримання транспортного засобу від 10.11.2011 року ймовірно виконаний ОСОБА_2
Суд критично ставиться до зміни показів ОСОБА_2 в судовому засіданні щодо невизнання своєї вини в інкримінованих йому злочинах, оскільки на судовому слідстві він змінював свої покази, оскільки будучи допитаним в якості обвинуваченого - 23.11.2011 року він визнав вину в інкримінованих йому злочинах повністю та підтвердив обставини вчинення злочину та вказував, що дійсно самостійно вніс записи до акту про затримання автомобіля від 10.11.2011 року та використав його для отримання автомобіля зі штраф майданчику, не згадуючи при цьому, що вказані дії проводились за участю ОСОБА_5 (а.с 52). В подальшому, будучи допитаним 10.04.2012 року він визнав свою вину частково та відмовився давати пояснення на підставі ст. 63 Конституції України.
Твердження підсудного ОСОБА_2, що акт № 1674 огляду тимчасового затримання транспортного засобу від 10.11.2011 року з усіма підписами та відповідними печатками приніс йому ОСОБА_5 спростовуються поясненнями останнього в судовому засіданні, який вказав, що ніколи не був у м. Вінниці, і ОСОБА_2 бачить вперше.
Підсудний ОСОБА_2 на досудовому слідстві визнавав свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Твердження останнього, що на нього чинився тиск з боку працівників міліції при його затриманні, тому ним надано зізнавальні покази, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду. Так, з пояснень свідка ОСОБА_10, який проводив досудове розслідування зазначеної кримінальної справи та пояснень самого підсудного в судовому засіданні вбачається, що на досудовому слідстві на ОСОБА_2 слідчим ОСОБА_10 не чинився тиск.
Аналізуючи досліджені в ході судового слідства докази та покази свідків, суд приходить до висновку, що невизнання ОСОБА_2 своєї вини, є способом захисту з метою уникнення ним передбаченої законом кримінальної відповідальності.
За таких обставин суд вважає, що дії ОСОБА_2 по факту внесення недостовірних відомостей в акт №1674 огляду тимчасового затримання транспортного засобу від 10.11.2011 року, а саме виконано підпис в графі «начальник ВДАІ ВМУ УМВС України у Вінницькій області підполковник міліції ОСОБА_3» охоплюються складом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, тобто підроблення документу, який видається підприємством чи установою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права чи звільняє від обов'язків; використання вказаного акту для отримання із арешт майданчика автомобіля «БМВ - 520», 1988 року випуску чорного кольору д.н.з. НОМЕР_1 охоплюються складом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, тобто використання завідомо підробленого документу; незаконного заволодіння автомобілем «БМВ - 520», 1988 року випуску чорного кольору д.н.з. НОМЕР_1 ним, охоплюються складом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, за ознаками незаконного заволодіння транспортним засобом, вчинено повторно, оскільки відповідно до примітки до частини другої цієї статті під повторністю слід розуміти вчинення таких дій особою, яка раніше вчинила незаконне заволодіння транспортним засобом або злочин, передбачений статтями 185, 186, 187, 189-191, 262, 410 цього Кодексу, а зважаючи на те, що ОСОБА_2 раніше вчинив злочин, передбачений ст.. 185 КК України, тому в його діях є повторність.
При обранні виду та міри покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання.
Підсудний ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується позитивно (а.с. 42), на обліку в лікаря-нарколога не перебуває (а.с. 43). Згідно довідки КЗ «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім.. акад. О.І. Ющенка» від 14.12.2011 року ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні з 19.02.2004 року по 25.02.2004 року (а.с. 44), згідно акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 26.01.2012 року № 21, згідно якого ОСОБА_2 в період вчинення злочину не страждав на хронічне психічне захворювання, перебував поза будь-якими тимчасовими хворобливим розладом психічної діяльності; в період вчинення злочину ОСОБА_2 міг усвідомлювати свої дії та керувати ними (а.с. 102-104). ОСОБА_2 є особою раніше судимою (а.с. 32-40), також є інвалідом ІІ групи загального захворювання (а.с. 155), проте вчинив умисні нетяжкі та тяжкий злочини. Суд також враховує, що підсудний ОСОБА_2 в ході судового слідства обрав спосіб захисту, пов'язаний із вказівкою на те, що акт підробляв ОСОБА_5, проте дані твердження в ході судового слідства свого підтвердження не знайшли і були спростовані зібраними у справі доказами в їх сукупності.
Обставин, що пом'якшують покарання підсудного, судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання підсудного, судом не встановлено.
З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи підсудного, його ставлення до вчиненого, згідно наданих суду документів є інвалідом ІІ групи, однак є раніше судимою особою, суд приходить до переконання, що виправлення підсудного без ізоляції від суспільства не можливе, а покаранням, необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів, буде покарання у вигляді позбавлення волі.
В ході досудового слідства було проведено ряд криміналістичних досліджень, а тому суд вважає за необхідне відповідно до ст. 93 КПК України витрати за проведення криміналістичних досліджень покласти на підсудного.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України (1960 року), суд -
ЗАСУДИВ:
Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 та ч. 2 ст. 289 КК України та призначити покарання:
- за ч. 1 ст. 358 КК України у вигляді арешту строком 3 місяці;
- за ч. 3 ст. 358 КК України у вигляді арешту строком 6 місяців;
- за ч. 2 ст. 289 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_2 остаточне покарання у вигляді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України шляхом часткового складання призначеного покарання та покарання за вироком Староміського районного суду м. Вінниці від 27.04.2010 року, визначити ОСОБА_2 покарання у вигляді 5 років 3 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 залишити до вступу вироку в законну силу у вигляді підписки про невиїзд .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області 1463 (одну тисячу чотириста шістдесят три) грн. 28 коп. вартості проведення криміналістичних досліджень.
Речові докази, що знаходяться в матеріалах кримінальної справи, - залишити у справі.
На вирок суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Вінницької області протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Суддя: