ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" листопада 2006 р. | Справа № 12/237-3306 |
15 год. 40 хв.
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Скрипчук О.С.
при секретарі судового засідання Александрову В.В.
розглянув справу:
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготех-Індустрія», смт. Скалат Підволочиського району
до відповідача: Державної податкової інспекції у Підволочиському районі, смт. Підволочиськ, Тернопільської області
про: скасування податкових повідомлень-рішень №000223301/0 від 26.12.2005р. та №0002232301/2/2 від 12.04.2006р.
за участю представників сторін:
прокуратури: Свачій М.І. –прокурор, посвідчення №58
позивача: Жук А.В. –представник, довіреність від 17.08.2006р.
відповідача: Іванців Ю.С. –заст. нач. Управління, довіреність №109 від 07.04.2006р.;
Шумило М.П. –податковий інспектор, довіреність №3088/10 від 24.07.2006р.
Суть справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерготех-індустрія", м.Скалат, Підволочиський район, Тернопільська область, надалі позивач, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Державної податкової інспекції у Підволочиському районі, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, надалі відповідач, про скасування податкових повідомлень-рішень №000223301/0 від 26.12.2005р., №0002232301/2/2 від 12.04.2006р.
Позивач в обгрунтування своїх позовних вимог посилається на податкові повідомлення-рішення №0002232301/0 від 26.12.2005р., №0002232301/2/2 від 12.04.2006р., акт перевірки №334/23-32146839 від 19.12.2005р., первинну скаргу, рішення про результати розгляду первинної скарги №390/10-013 від 23.01.2006р., повторну скаргу, рішення про результати повторної скарги №3461/10/25-557 від 31.03.2006р., запит №11-30/7 від 03.10.2005р., відповідь на запит, інші матеріали.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує.
У поданому запереченні на позов від 28.09.2006р. ДПІ у Підволочиському районі позовні вимоги заперечує і просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що ТОВ «Енерготех-Індустрія»в порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»включило до складу податкового кредиту суми сплаченого постачальниками податку на додану вартість не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями на загальну суму 924566,52 грн. Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпортні робіт (послуг) –актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт. Разом з тим, просить в частині задоволення позовних вимог на суму 462283,26 грн. провадження у справі закрити.
Прокурор в судових засіданнях позовні вимоги заперечує та вважає заявлений позов безпідставний, оскільки ТОВ «Енерготех-Індустрія»не мало правових підстав включати суми податку до податкового кредиту.
Ухвалою суду від 13.09.2006р. в порядку ст. 52 КАС України проведено заміну відповідача –ДПІ у Гусятинському районі на ДПІ у Підволочиському районі, оскільки Наказом ДПА в Тернопільській області від 28.12.2005р. №342 Гусятинську міжрайонну державну податкову інспекцію реорганізовано шляхом поділу, утворивши на її базі Державну податкову інспекцію у Підволочиському районі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та висновки прокурор, судом встановлено.
Працівниками Гусятинської МР ДПІ з 08.12.2005р. по 19.12.2005р. проводилася перевірка позивача, за результатами якої складено Акт від 19.12.2005р. №334/23-32146839 «Про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Енерготех-Індустрія»за період з 29.01.2004р. по 30.09.2005р.», надалі Акт перевірки.
Документальною перевіркою встановлено порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 та п.п. 7.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 924566,52 грн., в тому числі по періодах:
-- березень 2004 рік –62733,27 грн.;
-- квітень 2004 рік – 46000 грн.;
-- серпень 2004 рік – 81666,66 грн.;
-- вересень 2004 рік –207999,94 грн.;
-- жовтень 2004 рік – 207666,63 грн.;
-- грудень 2004 рік – 99333,34 грн.;
-- березень 2005 рік –10833,33 грн.;
-- червень 2005 рік – 45833,33 грн.;
-- липень 2005 рік –162500,02 грн.
26 грудня 2005 року Гусятинською МР ДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення №0002232301/0, яким згідно підпункту «б»підпункту 4.2.2 статті 4, підпункту 17.1.3, 17.1.6 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»на підставі Акту перевірки №00334/2301/32146839 від 19.12.2005р. за порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних) санкцій в сумі 1 849 133,04 грн., де 924566,52 грн. основний платіж та 924566,52 грн. штрафні (фінансові) санкції.
ТОВ «Енерготех-Індустрія»подана первинна скарга від 05.01.2006р. на податкове повідомлення-рішення з вимогою скасувати як незаконне. Однак, рішенням Гусятинської МР ДПІ від 23.01.2006р. №390/10-013 «Про результати розгляду первинної скарги»оспорюване податкове повідомлення-рішення залишене без змін.
Рішенням ДПА в Тернопільській області від 31.03.2006р. №3461/10/25-507 «Про результати розгляду повторної скарги»товариству донараховано 30000 грн. податку на додану вартість і 15000 грн. штрафних санкцій, застосованих з посиланням на підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та скасовано податкове повідомлення-рішення Гусятинської МР ДПІ від 26.12.2005р. №0002232301/0 в частині 462283,26 грн. штрафних санкцій, застосованих з посиланням на підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а в іншій частині залишено без змін.
Гусятинською МР ДПІ на підставі рішення ДПА в Тернопільській області від 31.03.2006р. №3461/10/25-507 прийняте податкове повідомлення-рішення від 12.04.2006р. №0002232301/2/2, яким товариству визначена сума податкового зобов’язання з урахуванням штрафних санкцій за платежем податок на додану вартість в сумі 45000 грн., де 3000 грн. основного платежу та 15000 грн. штрафних санкцій.
Дані податкові повідомлення-рішення і оскаржуються позивачем.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 19 конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.п. 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” (надалі Закон №168/97), який визначає платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, бюджетне відшкодування –сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Закон №168/97 визначає платника податку, як особу, що згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яку імпортує товари на митну територію України.
Відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону датою виникнення податкових зобов’язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платника податку.
Згідно п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкового накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно норм Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Так, відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, з урахуванням п.п. 7.2.6. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту залишається не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеним цим підпунктом документами.
Працівниками Гусятинської МР ДПІ в Акті перевірки зазначено, що в порушення норми Закону про ПДВ платником податків не представлено для перевірки жодної податкової накладної, які б підтверджували задекларований податковий кредит, як це вимагає Закон. Також, перевіркою встановлено, що із слів директора ТОВ «Енерготех-Індустрія»бухгалтерські документи щодо ведення фінансово-господарської діяльності за період з 2007-2005 р.р. втрачені.
Натомість, до матеріалів справи долучений лист ТОВ «Енерготех-Індустрія», направлений на адресу Гусятинської МР ДПІ, яким позивач повідомляє, що бухгалтерські документи щодо ведення фінансово-господарської діяльності товариства за період з 2004-2005 років направлені в Управління ОБОЗ УМВС України в Тернопільській області по запиту №19/11-3017 від 03.10.2005р.
Підволочиським відділенням Гусятинської МР ДПІ на адресу ТОВ «Енерготезх-Індустрія»направлено лист від 26.10.2005р. №6189/23, яким зобов’язано упродовж 10-ти денного терміну відновити втрачені документи бухгалтерського та податкового обліку та представити їх для проведення перевірки
Станом на дату написання Акту перевірки платник податків документи для проведення виїзної позапланової перевірки не представив.
Разом з тим, ДПІ в Підволочиському районі до матеріалів справи долучена копія постанови Підволочиського районного суду Тернопільського області у справі №3-1811/05р. від 13.12.2005р. про накладення адміністративного стягнення на директора ТОВ «Енерготех-Індустрія»за невиконання законних вимог посадових осіб податкового органу з приводу надання документів бухгалтерського та податкового обліку для проведення перевірки.
Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана разом з поданням розрахунку податкових зобов’язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки НБУ, збільшеної в 1,2 рази.
Як встановлено судом в процесі розгляду справи позивачем не було дотримано вимог Закону в частині заходів, направлених на поновлення первинних бухгалтерських документів, які були втрачені, незважаючи на той факт, що податковим органом було повідомлено про необхідність поновлення документів та надано час для проведення цього поновлення.
Твердження позивача на той факт, що бухгалтерські документи були направлені до Управління ОБОЗ УМВС України в Тернопільській області і не могли бути представлені перевіряючим судом відхиляється, оскільки вказана обставина не звільняє підприємство від обов’язку поновити або частково поновити втрачені та відсутні документи, а також не доведено, що ним вживалися заходи щодо їх поновлення.
Разом з тим, позивач додатково обґрунтовує позовні вимоги тим, що ненадходження ПДВ до бюджету від контрагентів позивача, який останній перерахував відповідні суми податку на додану вартість в ціні товару не є підставою для того, щоб вказані суми податку на додану вартість були виключені з податкового кредиту позивача, жодним нормативно-правовим актом не передбачено відповідальність платників податків за дії інших платників податків, а також платники податків не наділені повноваженнями щодо контролю за повнотою, правильністю та своєчасності сплати податкових зобов’язань до бюджету своїми контрагентами.
Дані обґрунтування позовних вимог суд приймає до розгляду, однак, зазначає, що при здійсненні перевірки встановлено, що не заперечено позивачем факт відсутності документів, ведення яких передбачено бухгалтерським та податковим обліком, за відсутності яких настає відповідальність, передбачена нормами Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість», і є підставою виключення із складу податкового кредиту сум сплаченого податку та застосування штрафних (фінансових) санкцій.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що у позивача не було законних підстав для віднесення до складу податкового кредиту сум, не підтверджених належними документами, а отже податковим органом правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення, якими товариству визначено суми податкового зобов’язання.
Відповідно до статті 71 Кодексу Адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимог та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України судове рішення, ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Судовий збір позивачу не відшкодовується.
Разом з тим, судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 69–71, 161-163 КАС України, господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. В задоволенні позовних вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції №000223301/0 від 26.12.2005р. та №0002232301/2/2 від 12.04.2006р. –відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі „20” листопада 2006 року до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом двадцяти днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.
Суддя О.С. Скрипчук