Справа № 127/1226/13- ц

Провадження № 2/127/1549/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2013 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Саблук С. А.,

з участю секретаря Храновській І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи ОСОБА_3 про виселення та зняття з реєстрації, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з даним позовом про виселення та зняття з реєстрації ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними доводами, 03.04.1998 року був розірваний шлюб між позивачкою та відповідачем, з даного часу ОСОБА_2 продовжує проживати у вище зазначеній квартирі та починаючи з липня 2009 року відповідач систематично спричиняє тілесні ушкодження співмешканцям, порушує громадський порядок, деморалізує сімейний устрій, що знаходить своє підтвердження у неодноразових зверненнях позивачки до правоохоронних органів та органів місцевого самоврядування з скаргами та заявами на протиправні дії ОСОБА_2, винесенні попередження та застереження позитивного наслідку наданий час не дали, а лише призводять до погіршення становища в родині, які виражаються в псуванні житлового приміщення, речей загального та індивідуального вжитку, з урахуванням даних обставин з метою захисту порушеного права позивачка вимушена звернутись до суду.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав просив у задоволенні позову відмовити повністю з посиланням на відсутність предмету та об'єкту позову, а також що його довіритель не зареєстрований і не проживає в даній квартирі.

Третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору зі сторони позивачки, підтримав вимоги позивачки в повному обсязі та просив їх задовольнити повністю.

Заслухавши пояснення учасників розгляду справи, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить до переконливого висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Мотивація вимог позивачки ґрунтується на неналежній поведінці співмешканця, який вчиняє систематично насильство в родині, веде аморальний спосіб життя, не приймає участі в утриманні даного помешкання, порушує нормальний ритм життя та деморалізує устрій сімї.

В підтвердження негативної поведінки відповідача, позивачка посилається на неодноразові звернення до правоохоронних органів та органів місцевого самоврядування, з метою захисту своїх порушених прав незаконними діями останнього, оскільки позивач систематично доводить відповідачку до психічно - нервового стресу, спричиняє тілесні ушкодження, використовує при спілкуванні фізичне домінування, тобто унеможливлює нормальне співіснування, також наголосила що перебуває в край важкому фізично - фізіологічному становищі, оскільки є інвалідом першої групи по зору.

Сукупність наведених доводів та фактів позивачкою в повному обсязі кореспондується з вимогами чинного цивільного та житлового законодавства, а саме:

Ст. 64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору; до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство; якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

Ст. 116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення; осіб, які підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення за неможливістю спільного проживання, може бути зобов'язано судом замість виселення провести обмін займаного приміщення на інше жиле приміщення, вказане заінтересованою в обміні стороною; осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Доводи представника відповідача, щодо відсутності предмету і об'єкту позову знаходять своє підтвердження в досліджених матеріалах справи та наданих доказах, а саме у відповідності: з актом державного виконавця від 26.10.2010 року ОСОБА_2 було виселено з даного помешкання, довідкою про склад сімї - чоловіка ОСОБА_2 виселено з даної квартири 17.11.2010 року та довідкою МКП ЖЕК № 12 паспортний відділ № 2014 від 02.04.2013 року, зареєстровано в даній квартирі ОСОБА_1 та ОСОБА_3, відповідач станом на 2010 рік примусово був знятий з реєстрації і виписаний у відповідності до рішення суду, даний позов містить аналогічні вимоги, предмет і об'єкт, а також і суб'єктний і об'єктний склад, що в свою чергу порушує вимоги чинного цивільного законодавства, і суперечить імперативним засадам цивільно-процесуальних норм.

Сукупність досліджених доказів, дає можливість зробити висновок щодо відсутності об'єкту і предмету спору оскільки у відповідності з вимогами:

- ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України;

- ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом;

- ст. 11 ЦПК України, Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги; суд залучає відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє;

- п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин;

- ч.2 ст. 27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.

Позивачка та її представник жодним чином не доводять своєї позиції яку було викладено в позовній заяві та не обґрунтовують порушене право на вільне використання належного їй майна чи перешкоджання у його використанні, а саме, власними поясненнями доводять відсутність предмету і об'єкту спору, оскільки в їхніх поясненнях наданих в судовому засіданні та письмових доказах містяться відомості щодо виселення та зняття з реєстрації особи до якої пред'явлено позов.

У відповідності до вимог:

- ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків,письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів;

- ст. 58 ЦПК України, Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;

- ст. 59 ЦПК України, 1. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням

порядку, встановленого законом; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування;

- ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності з імперативними нормами Конституції України, суди покликані захищати порушені права та свободи особи і громадянина України, оскільки в досліджених доказах та матеріалах справи, жодним чином не порушуються права та законі інтереси особи, заявлений позов не містить предмета і об'єкта спірних правовідносин, позивачка на власний розсуд має право розпоряджатись своєю часткою майна, яке належить їй на праві приватної власності що підтверджується свідоцтвом, серія САЕ № 132265 від 24.03.2011 року видане згідно рішення від 24.03.2011 року № 678, основні вимоги позову виконані в повному обсязі, ще в 2010 році в примусовому порядку, дані обставини свідчать про відсутність порушеного права, а тому суд не може захистити право, яке не порушено у встановленому законом порядку і визначеному способі його захисту.

Сукупність досліджених фактичних даних, доказів, матеріалів справи, приводить суд до переконання у відсутності предмету, об'єкту позову та порушеного права позивачки, що в свою чергу кореспондує правовий наслідок у відмові в задоволенні позову в повному обсязі.

В зв'язку з тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звільнені від сплати судового збору, оскільки являються інвалідами 1-ої групи по зору, його, у відповідності до ч. 2 ст. 88 ЦПК України, слід компенсувати за рахунок держави, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, ст. ст. 16, 316, 321, 386, 395 ЦК України, 64, 116 ЖК України, та керуючись ст.ст. 11, 15,16, 57-61, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи ОСОБА_3 про виселення та зняття з реєстрації.

Судовий збір в сумі 8,50 гривень компенсувати за рахунок держави Державною судовою адміністрацією, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: