АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11/774/672/13 Головуючий в 1 інстанції Лисенко В.О.

Категорія ч.2 ст.286 КК України Доповідач суддя Дігтярь Н.В.

УХВАЛА

Іменем України

02 квітня 2013 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Дігтярь Н.В.

суддів - Руських К.Г., Мудрецького Р.В.

при секретарі - Омельницькій А.Ю.

за участю прокурора - Кальник О.М.

потерпілих - ОСОБА_1, ОСОБА_2

захисника - ОСОБА_3

засудженого - ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у суді першої інстанції, та потерпілого ОСОБА_1 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 05 лютого 2013 року відносно ОСОБА_4

Цим вироком:

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець м.Охтирка Сумської області,

громадянин України, раніше не судимий,

засуджений за ч.2 ст.286 КК України, з застосуванням ст.69 КК України, до чотирьох років обмеження волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

В задоволенні цивільного позову потерпілому ОСОБА_1 відмовлено.

Визначена доля речових доказів по справі відповідно вимогам закону

За вироком ОСОБА_4 визнаний винним та засуджений за те, що 09.04.2012 о 09 годині 50 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем «Mazda 3», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5, рухався по проїзній частині Полтавського шосе в м.Дніпропетровську в напрямку Донецького шосе зі швидкістю біля 80-100 км/год.

По ходу руху, в районі перехрестя вул.Полтавське шосе та вул.Передової на території Амур-Нижньодніпровського району м.Дніпропетровська, водій ОСОБА_4 не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров'я громадян та виявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, не вибрав безпечну швидкість руху, внаслідок чого на закруглені дороги вправо втратив можливість контролювати рух свого автомобіля, виїхав на смугу зустрічного руху по вул.Передовій та при виїзді за межі проїзної частини, в районі домоволодіння АДРЕСА_1, скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_6, який рухався у зустрічному напрямку, смертельно травмувавши його, після чого скоїв наїзд на гаражі та електроопору, чим грубо порушив вимоги п.п.1.3, 1.5, 2.3, 12.1 Правил дорожнього руху України, що знаходиться в причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої велосипедисту ОСОБА_6 відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 732/62-е від 19.04.2012 були спричинені тілесні ушкодження, які в своїй сукупності відносяться до тяжких за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення. Смерть ОСОБА_6 наступила від сумісної тупої травми тіла з численними переломами кісток скелету, пошкодженням внутрішніх органів - травми несумісної з життям.

Пасажиру автомобіля «Mazda 3» реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №3328-е від 10.09.2012 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травми тіла, які відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров'я, строком понад 21 день, та легкі тілесні ушкодження.

В апеляціях :

- прокурор, який приймав участь у суді першої інстанції, просить вирок скасувати в частині призначеного покарання та відмови у задоволенні заявленого позову про відшкодування моральної шкоди та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_4 покарання за ч.2 ст.286 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на 3 роки, та додатково стягнути 100 000 гривень в рахунок відшкодування потерпілому ОСОБА_6 моральної шкоди. Вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину, враховуючи, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди об'єктом підвищеної небезпеки, в результаті свідомого перевищення ОСОБА_4 безпечної швидкості руху, було заподіяно смерть потерпілому ОСОБА_6 Також прокурор не погоджується з відмовою суду у задоволенні позовної заяви про відшкодування моральної шкоди, так як потерпілий по справі ОСОБА_1 втратив сина та переніс і наразі продовжує зазнавати сильних душевних страждань.

- потерпілий ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_4 призначити покарання в межах санкції ч.2 ст.286 КК України. В своїх доводах посилається на недотримання принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, посилається на порушення кримінально-процесуального законодавства, а також, що судом при винесенні вироку не враховано те, що ОСОБА_4 є систематичним порушником правил дорожнього руху, вважає, що дана обставина є суттєвою для надання об'єктивної характеристики особи винного.

Прохає в повному обсязі задовольнити його цивільний позов в сумі 1600 000грн., враховуючи, що йому та його родині завдано моральну шкоду, спричиненою смертю його сина в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Заявлений розмір шкоди відповідає рівню завданих страждань, позбавлення сенсу життя батьків пенсійного віку від втрати сина та втрату батька двома дітьми, тому відновлення нормального укладу життя сім'ї після смерті сина оцінює у вказану суму.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, що приймав участь у суді першої інстанції та частково апеляцію потерпілого, прохає вирок суду скасувати, постановити свій вирок, яким призначити покарання ОСОБА_4 у вигляді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки та стягнути на користь потерпілого моральну шкоду в розмірі 100 000грн.,

потерпілого ОСОБА_1, який прохає задовольнити його апеляційну скаргу в повному обсязі,

потерпілого ОСОБА_2, який прохає вирок суду залишити без змін, пояснивши, що завдана йому шкода відшкодована засудженим в повному обсязі, претензій до ОСОБА_4 не має, прохає не позбавляти його свободи,

засудженого ОСОБА_4 та захисника засудженого, які прохають вирок суду залишити без змін, а апеляції прокурора та потерпілого без задоволення,

дослідивши матеріали справи у сукупності з доводами апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора, що приймав участь у розгляді справи у суді першої інстанції та потерпілого ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а вирок суду підлягає зміні з наступних підстав:

Як видно з вироку, суд перевірив обґрунтованість пред'явленого засудженому обвинувачення та дав відповідну оцінку доказам по справі. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи і обґрунтовані на досліджених судом доказах.

Вина засудженого в скоєнні інкримінованого йому злочину підтверджується доказами, дослідженими судом першої інстанції.

Так, потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що 09.04.2012 з ОСОБА_4 їхав в якості пасажира на навчання до м.Дніпропетровська, знаходячись на передньому пасажирському сидінні автомобіля «Мазда 3» під керуванням ОСОБА_4 Швидкість їх автомобіля за містом, складала приблизно 100 км/год. Момент дорожньо-транспортної пригоди він не пам'ятає, прийшов до тями лише в лікарні о 21:00 годині.

В ході огляду місця дорожньо-транспортної пригоди було встановлено, що біля будинку №330 по вул.Передовій в м.Дніпропетровськ відбувся наїзд автомобілем «Mazda 3», р.н. НОМЕР_1, який рухався по Полтавському шосе в напрямку Донецького шосе, на велосипедиста. На місці події зруйновані ворота цегляного гаражу, деформовані ворота металевого гаражу, на яких містяться нашарування синьої фарби, нашарування синьої фарби на електричній опорі, що було зафіксовано в протоколі огляду, фото-таблиці та схемі від 09.04.2012 (т.1 а.с.3-6, 7, 8-14).

В ході огляду та перевірки технічного стану транспорту від 09.04.2012 встановлено, що велосипед марки ХВЗ «Україна» має сліди деформації рами на дві частини, деформації колеса, «зірочки» ланцюгового приводу, крила, передньої вилки, переднього колеса, руля, сидіння, багажнику (т.1 а.с.15-16);

З оглянутого 09.04.2012 автомобіля марки «Мазда 3», р.н. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5 встановлено, що він має сліди деформації передньої частини моторного відсіку, розбиті: передній бампер, фара, капот, радіатор, лобове скло, праве та ліве передні крила, права та ліва двері; деформований дах, права передня двір, праве заднє крило, задній бампер, розбите праве скло передньої двері, в салоні автомобілю деформована ручка КПП та маються сліди крові. Праве переднє и праве заднє колеса спущені (т.1 а.с.17-18, 19-33, 38);

В ході обстеження дорожніх умов на ділянці автомобільної дороги по вул.Передовій біля будинку АДРЕСА_1, встановлено, що ділянка є вулицею В значення, мається дорожня розмітка 1.3, обмеження руху 60 км/год, перешкоди для руху та видимості ТЗРДР відсутні (т.1 а.с.46);

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи №70/27-581 від 29.08.2012, в даній дорожній обстановці водій автомобілю марки «Мазда 3», р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_4 повинен був діяти згідно вимог п.12.1 Правил дорожнього руху. Технічна можливість запобігти пригоду для водія автомобілю марки «Мазда 3» ОСОБА_4 визначалась виконанням ним вимог п.12.1 Правил дорожнього руху. В даній дорожній обстановці дії водія автомобілю марки «Мазда 3», р.н. НОМЕР_1, ОСОБА_4 не відповідали вимогам п.12.1 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з настанням розглянутої події (т.1 а.с.163-164).

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи №70/28-308 від 02.08.2012- при експертному огляді автомобілю марки «Мазда 3», р.н. НОМЕР_1, а саме його рульового управління та гальмівної системи встановлено, що вони знаходяться в робочому стані (т.1 а.с.130-138).

Згідно висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_6 №732/62-е від 19.04.2012 виявлено, що останньому були спричинені тілесні ушкодження, які в своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення. Смерть ОСОБА_6 наступила від сумісної тупої травми тіла з численними переломами кісток скелету, пошкодженням внутрішніх органів - травми несумісної з життям. При судово-токсикологічному дослідженні крові з трупа виявлений етиловий алкоголь в концентрації-0,72% що стосовно до живих осіб може відповідати легкому ступеню алкогольного сп'яніння (т.1 а.с.70-71).

За результатами судово-медичної експертизи №3328-е від 10.09.12р у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травми тіла, що відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що спричинені від дії тупого твердого предмету (предметів), або при ударі об такі, якими могли бути і виступаючі частини салону автомобілю, за умов дорожньо-транспортної пригоди. Утворились незадовго до надходження на стаціонарне лікування, тобто можливо в термін на який вказує обстежений - 09.04.2012 (т.1 а.с.144-147);

Згідно висновку судово-медичної експертизи №3118-е від 25.08.2012 у ОСОБА_4 виявлені легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, спричиненні від дії тупого твердого предмету (предметів), або при ударі об такий (такі), якими могли бути виступаючі частини салону автомобілю, за умов дорожньо-транспортної пригоди, утворилися незадовго до надходження на стаціонарне лікування, тобто можливо в термін на який вказує обстежений - 09.04.2012. (т. 1 а.с.153-155).

З копії виписного епікризу із історії хвороби № Е2395 хворого ОСОБА_4, який швидкою допомогою був доставлений до КЗ «ДОКЛ ім. Мечникова» та проходив лікування в період з 09.04.2012 по 13.04.2012 та довідки КЗ «ДОКЛ ім.Мечникова» слідує, що алкоголю в крові ОСОБА_4 та потерпілого ОСОБА_2 виявлено не було (т.1 а.с.115, 194, 195).

Вина засудженого ОСОБА_4, а також юридична кваліфікація його дій в апеляціях не оспорюються.

Щодо призначеного ОСОБА_4 судом першої інстанції покарання, то при його призначенні були виконані вимоги ст.65 КК України, згідно якої особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого злочину.

Відповідно вимог ст.69 КК України, за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) особливої частини цього кодексу за цей злочин.

Призначаючи засудженому ОСОБА_4 основне покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч.2 ст.286 КК України, тобто покарання з застосуванням ст.69 КК України, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості скоєного ОСОБА_4 злочину, який відноситься до категорії тяжких, форму вини, особу винного, який за місцем навчання та проживання характеризується позитивно, відсутність обтяжуючих покарання обставин, передбачених ст.67 КК України, і послався в якості пом'якшуючих покарання обставин на повне визнання вини, щире каяття, добровільне відшкодування завданих збитків в розмірі 200 000грн. потерпілому ОСОБА_1, відшкодування потерпілому ОСОБА_2 та власникам пошкоджених гаражів, добровільне відшкодування витрат закладам охорони здоров'я на лікування потерпілого ОСОБА_2 та засудженого, думку потерпілого ОСОБА_2 про відсутність будь-яких претензій до засудженого та прохання суворо його не карати. Також судом враховано молодий вік засудженого, що він є студентом, та заходи, які він прийняв після вчинення злочину, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Засуджений ОСОБА_4 на протязі досудового слідства та під час судового розгляду справи вину у злочині визнавав в повному обсязі, публічно висловив жаль з приводу тяжких наслідків від дорожньо-транспортної пригоди та попросив вибачення у потерпілого ОСОБА_1, що підтверджується даними протоколу судового засідання (т.2 а.с.37-об) та чим заперечуються доводи апеляції потерпілого ОСОБА_1

З врахуванням характеру та ступеню тяжкості вчинення злочину, вищевказаних обставин, за яких він був скоєний, особи засудженого, пом'якшуючих покарання обставин, на що послався суд першої інстанції, колегія суддів вважає, що застосування ст.69 КК України відносно засудженого ОСОБА_4 та призначення йому більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч.2 ст.286 КК України, але яке засуджений повинен відбувати реально, буде являтися, згідно ч.1 ст.65 КК України справедливим, необхідним і достатнім для виправлення і попередження скоєння ним нових злочинів.

Щодо доводів апеляції потерпілого, що засуджений є систематичним порушником Правил дорожнього руху України, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки з часу притягнення засудженого до адміністративної відповідальності в листопаді 2010року минуло на час скоєння злочину більше року.

Потерпілим ОСОБА_1 було заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_4 моральної шкоди, заподіяної внаслідок злочину, в розмірі 1600000 гривень, який виразився в моральних та душевних стражданнях від втрати сина, внаслідок злочинних дій ОСОБА_4

Суд обґрунтовано прийшов до висновку, що в результаті загибелі ОСОБА_6, його батьку - потерпілому ОСОБА_1 була спричинена моральна шкода, яка, виходячи з п. 2) ч. 2 ст. 23 ЦК України, полягає у душевних стражданнях, яких потерпілий зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо його близького родича, яка підлягає відшкодуванню засудженим ОСОБА_4 на підставі ст.ст.1168, 1187 ЦК України.

Відмовляючи потерпілому ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в розмірі 1600 000грн. моральної шкоди, суд обмежився відшкодованою засудженим сумою в 200 000грн., обґрунтувавши своє рішення тим, що ОСОБА_4 за відсутності власного заробітку, за допомогою своїх близьких родичів, прийняв всі можливі заходи для відновлення душевного стану потерпілого та відшкодування моральної шкоди, добровільно здійснивши переказ коштів на рахунок потерпілого ОСОБА_1 в розмірі 200000 гривень, що підтверджується оригіналами квитанцій (т.2 а.с.18).

Проте, суд, врахувавши характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, які переніс потерпілий ОСОБА_1, їх тривалість на час постановлення вироку, не врахував, що душевні страждання потерпілий ОСОБА_1 продовжує переносити і по теперішній час, оскільки син, що загинув, є і залишиться для нього дитиною, а також, судом не враховано вік, за якого потерпілий втратив сина, що потерпілий є пенсійного віку, позбавлений допомоги з боку сина.

Тому колегія суддів вважає обґрунтованими в частині вирішення позовних вимог доводи апеляційних скарг прокурора, що приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції та потерпілого ОСОБА_1, і вважає необхідним визначити розмір відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_1 в 400 000грн., з врахуванням відшкодованих потерпілому ОСОБА_1 200000 гривень, змінивши в цій частині вирок суду першої інстанції.

Суттєвих порушень норм кримінально-процесуального законодавства, які є підставою для скасування вироку в матеріалах справ не встановлено, не вказують на такі порушення і апелянти.

Керуючись ст.365, ст.366 КПК України ( в редакції 1960 року), п.11 Розділу XI «Перехідних положень» Кримінального процесуального кодексу України в редакції Закону від 13 квітня 2012 року № 4652-VI, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляції прокурора, що приймав участь у суді першої інстанції і потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровськ від 05 лютого 2013 року відносно ОСОБА_4 змінити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000 (двісті тисяч) гривень.

В іншій частині вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровськ від 05 лютого 2013 року відносно ОСОБА_4 залишити без змін.

Судді