ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"26" жовтня 2006 р. Справа № 03/2899а
Господарський суд Черкаської області, в складі: головуючого - судді Єфіменко В.В.,
з секретарем судового засідання Семерез М.І.,
за участю представників сторін:
від позивача: Слуцька Н.Ю., Перцева Н.А., за довіреністю,
від відповідача: Щербаков М.А., за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Черкаси
до відкритого акціонерного товариства “Черкаське хімволокно”, м. Черкаси
про стягнення 287118 грн. 00 коп.,
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позов про стягнення з відповідача 287118 грн. 00 коп. адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця інвалідами у 2005 році згідно ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.
Представники позивача в судовому засіданні надали заяву про зменшення позовних вимог до 213498 грн. 00 коп.
Представник відповідача зменшені позовні вимоги визнав.
Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Згідно ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ст. 19 Закону для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.
Ст. 20 Закону передбачено, що підприємства (об’єднання), установи, організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, не пізніше 15 квітня наступного року, штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об’єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Як вбачається із акту перевірки від 27.06.2006 р., середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу в 2005 році у відповідача складала 3906 осіб, чотири відсотки від цієї кількості складає 146. Суд приходить до висновку, що позивач обґрунтовано визначив, що для відповідача норматив на 2005 р. складав 146 робочих місця для працевлаштування інвалідів, з них 117 місць було зайнято, не зайнято інвалідами в 2005 р. 29 робочих місць.
Відповідно до статті 18 Закону працевлаштування інвалідів повинно здійснюватися органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів (далі –органи працевлаштування інвалідів). Як вбачається із тексту абзацу 3 статті 18 Закону, підприємства зобов’язані створювати для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.
П. 1 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995р., далі “Положення”, визначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об’єднанні), в установі, організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.
Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників медико-соціальної експертної комісії (далі МСЕК), органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Пунктами 5, 10 Положення встановлено, що підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Суд приходить до висновку про те, що відповідач не вжив всіх заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році. Відповідач не довів, що ним створено необхідні умови для праці інвалідів, як того вимагає закон.
Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 названої статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідач не довів і належними доказами не підтвердив, що ним було вжито у 2005 році всіх залежних від нього заходів для недопущення порушення вимог Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” і забезпечення встановлено Законом нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. Суд приходить до висновку про правомірність вимоги позивача про стягнення із відповідача штрафу за не створення для працевлаштування інвалідів 29 робочих місць.
Як вбачається із даних звіту відповідача про зайнятість інвалідів за 2005 рік та із поданих позивачем доказів, середня річна заробітна плата в 2005 році складала 7362 грн.
Таким чином, відповідач повинен сплатити штрафні санкції в розмірі 213498 грн. 00 коп. (7362 грн. х 29 = 213498 грн.).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення і з відповідача на користь позивача необхідно стягнути зменшені позовні вимоги в розмірі 213498 грн. 00 коп. адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця інвалідами у 2005 році.
Позивач, відповідно п. 34 ст. 4 Декрету КМУ "Про державне мито" звільнений від сплати мита, тому суд вважає необхідним стягнути з відповідача 2134 грн. 99 коп. судового збору.
Керуючись ст. ст.94, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Черкаське хімволокно”, м. Черкаси, проспект Хіміків, 74:
- 213498 грн. 00 коп. адміністративно-господарських санкцій на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Черкаси, проспект Хіміків, 50;
- 2134 грн. 99 коп. судового збору із зарахуванням в доход до державного бюджету України стягувачем щодо якого є ДПІ у м. Черкаси, отримувач - ВДК в м. Черкаси р/р 31110095600002 банк УДК в Черкаській області МФО 854018, код 25874421, код бюджетної класифікації –22090200 символ звітності банку –095.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Про апеляційне оскарження постанови може бути подана до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови і апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ В.В. Єфіменко