ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" березня 2013 р. Справа № 809/301/13-a
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Боршовського Т.І.,
суддів Остап?юка С.В.
Гундяка В.Д.
за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.
представника третьої особи - Кушніра О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Спілловер" в особі філії "Спілловер. Шкіряний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Спілловер" до Пенсійного фонду України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську, про скасування рішень № 31295/09-10 від 26.12.2012 року та № 693/09-10 від 10.01.2013 року
ВСТАНОВИВ:
24.01.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Спілловер" в особі філії "Спілловер. Шкіряний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Спілловер" звернулося до суду з адміністративними позовами до Пенсійного фонду України про скасування його рішень № 31295/09-10 від 26.12.2012 року та № 693/09-10 від 10.01.2013 року.
Ухвалами Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.01.2013 року відкрито провадження у справах за вищевказаними адміністративними позовами.
Ухвалами Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.03.2013 року об'єднано обидві справи в одне провадження, а також залучено до участі в справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську.
Як вбачається зі змісту позовних заяв Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Спілловер" в особі філії "Спілловер. Шкіряний завод", позовні вимоги мотивовані тим, що рішення Пенсійного фонду України № 31295/09-10 від 26.12.2012 року та № 693/09-10 від 10.01.2013 року є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки ним не було враховано, що вимоги Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську № Ю-36/18 від 03.09.2012 року та № Ю-864 від 03.10.2012 року є незаконними, так як за спірні періоди позивачем було перераховано повністю суми нарахованого єдиного внеску. Окрім цього, позивач вказує на те, що вищевказані вимоги включають в себе суми єдиного внеску за періоди, заборгованість по яких сплачена підприємством раніше, що є порушенням норм ст. 61 Конституції України, п. 6.9 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Також позивач посилається на наявність в провадження Київського апеляційного адміністративного суду адміністративної справи за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Спілловер" заборгованості по єдиному внеску по вимозі № Ю-36/15 від 05.06.2012 року, яка включає заборгованість станом на 31.05.2012 року, і яка, на його думку, також включена до вимог № Ю-36/18 від 03.09.2012 року та № Ю-864 від 03.10.2012 року.
Позивач вимог ухвал суду від 28.01.2013 року про надання витребуваних доказів не виконав, явку представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, що підтверджується направленими як на адресу місцезнаходження юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Спілловер" (м.Київ, вул. Еспланадна, буд. 30А, оф. 5), так і на адресу місцезнаходження філії "Спілловер. Шкіряний завод" (м.Івано-Франківськ, вул. Левицького, буд. 10) рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення - судових повісток, з відмітками посадової особи установи зв'язку про вручення та про відмову адресата від одержання (а.с. 21, 37, 83, 99, 133-134, 138, 172-173, 175). За таких обставин суд вважає, що відповідно до частини 4 ст. 33, частин 8, 11 ст. 35, ст. 37 Кодексу адміністративного судочинства України позивач є повідомленим про дату, час і місце судового засідання.
Окрім цього, суд зазначає про те, що 01.03.2013 року позивачем подано в канцелярію суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника в судовому засіданні.
Відповідач - Пенсійний фонд України явку представника в судове засідання не забезпечив, однак в надісланих суду письмових запереченнях на позовні заяви від 08.02.2013 року просив розглядати справу без участі його представника в судовому засіданні. Окрім цього, у вказаних запереченнях, Пенсійний фонд України вважає, що прийняті ним рішення в порядку адміністративного узгодження вимог Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську № Ю-36/18 від 03.09.2012 року та № Ю-864 від 03.10.2012 року є правомірними, оскільки відповідають вимогам п. 1 ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 7, ч. 4 ст. 8, ч. 8 ст. 9, ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», п. 6.3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 року за № 994/18289 та прийняті в межах його компетенції.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську письмових заперечень на позовні заяви суду не подала. Представник третьої особи в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив, посилаючись на те, оскаржені рішення Пенсійного фонду України є законними, оскільки Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську виставило позивачу вимоги № Ю-36/18 від 03.09.2012 року та № Ю-864 від 03.10.2012 року правомірно відповідно до вимог п. 6.3 Інструкції на всю суму заборгованості зі сплати єдиного внеску та штрафних санкцій, яка існувала на кінець звітних базових періодів, а саме: 31.08.2012 року та 30.09.2012 року, за даними особових рахунків платника. Твердження позивачем в позовній заяві, з посиланням на норму п. 6.9 Інструкції, про те, що вищевказані вимоги безпідставно включають й заборгованість за попередні періоди, на думку представника третьої особи, є безпідставними, оскільки спростовується положеннями п. 6.3 Інструкції, тоді як норма, на яку посилається позивач, стосується компетенції органу пенсійного фонду в разі подання вимоги до виконання до державної виконавчої служби після проходження відповідної процедури узгодження боргу. Просить в адміністративному позові відмовити повністю.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 28.03.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника третьої особи, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, судом встановлено наступне.
03.09.2012 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську виставлено позивачу на підставі картки особового рахунку вимогу № Ю-36/18 про сплату боргу станом на 31.08.2012 року в сумі 1064121,18 грн., а саме: недоїмки по сплаті єдиного внеску в розмірі 884446,20 грн., штрафів в розмірі 75177,48 грн., пені в розмірі 104497,50 грн.
Позивач не погодившись з виставленням йому вказаної вимоги, оскаржував її в порядку процедури адміністративного узгодження.
Остаточним рішенням Пенсійного фонду України від 26.12.2012 року № 31295/09-10 залишено без задоволення скаргу позивача та без змін рішення Управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську № 3363/04 від 20.09.2012 року та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 6262/06 від 22.10.2012 року.
03.10.2012 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську виставлено позивачу на підставі картки особового рахунку вимогу № Ю-864 про сплату боргу станом на 30.09.2012 року в сумі 1203150,83 грн., а саме: недоїмки по сплаті єдиного внеску в розмірі 1024663,83 грн., штрафів в розмірі 74654,24 грн., пені в розмірі 103832,76 грн.
Позивач не погодившись з виставленням йому вказаної вимоги, оскаржував її в порядку процедури узгодження.
Остаточним рішенням Пенсійного фонду України від 10.01.2013 року № 693/09-10 залишено без задоволення скаргу позивача та без змін рішення Управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську № 3549/04 від 17.10.2012 року та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 6483/06 від 31.10.2012 року.
Судом встановлено, що правове регулювання відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску здійснюється нормами Закону України Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон).
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону, платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи даних довідки Головного управління статистики в Івано-Франківській області № 04-03-1-214/1211 від 17.09.2012 року, даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що містяться на офіційному веб-сайті Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр»: http://irc.gov.ua/ua, Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Спілловер" є зареєстроване як юридична особа (ідентифікаційний код 22950423, місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул. Еспланадна, 30А/оф. 5), з відокремленим підрозділом - філії "Спілловер. Шкіряний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Спілловер" (ідентифікаційний код 36017698, місцезнаходження: 76010, м.Івано-Франківськ, вул. Левицького, 10). Таким чином, позивач відповідно до норми п. 1 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону є платником єдиного внеску.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно положень абзаців 1, 2 п. 1 ч. 1 ст. 7 цього ж Закону єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності; допомоги або компенсації відповідно до законодавства.
Частинами 4 та 5 вищевказаної Статті також передбачено, що єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача.
Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з територіальним органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до територіального органу Пенсійного фонду (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.
Частиною 11 статті 9 Закону передбачено, що в разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. При цьому, відповідно до ч. 12 цієї ж Статті, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Відповідно до норм частин 2-4 ст. 25 Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.
В даному випадку така процедура узгодження передбачена Порядком розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв платників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 року № 22-7, та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12.11.2010 року за № 1096/18391.
Як вбачається зі змісту позовних заяв, позивачем не оспорюються рішення Пенсійного фонду України № 31295/09-10 від 26.12.2012 року та № 693/09-10 від 10.01.2013 року з підстав недотримання при їх прийнятті положень вищевказаного Порядку, а судом, виходячи з вимог ч. 4 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, таких процедурних порушень, які б могли вплинути на правомірність вказаних рішень не встановлено.
Щодо обставин правомірності виставляння Управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську вимог позивачу про сплату боргу № Ю-36/18 від 03.09.2012 року та № Ю-864 від 03.10.2012 року, то судом встановлено наступне.
З досліджених судом витягів з карток особового рахунку платника єдиного внеску за період з 01.11.2011 року по 01.10.2012 року, довідок розрахунків боргу № 655/06 від 28.03.2013 року, в загальному заборгованість позивача по єдиному внеску по різних рахунках (для юридичної особи, що має найманих працівників; утримання із заробітної плати найманих працівників; юридичної особи за осіб, які виплачують допомогу по тимчасовій непрацездатності; утримання із допомоги по тимчасовій непрацездатності; юридичної особи за працюючих інвалідів) станом на 31.08.2012 року складала 1064121,18 грн., а саме: недоїмки по сплаті єдиного внеску в розмірі 884446,20 грн., штрафів в розмірі 75177,48 грн., пені в розмірі 104497,50 грн., а станом на 30.09.2012 року - 1203150,83 грн., а саме: недоїмки по сплаті єдиного внеску в розмірі 1024663,83 грн., штрафів в розмірі 74654,24 грн., пені в розмірі 103832,76 грн.
Також судом встановлено, що відповідно до даних акту № 3-1 звірення розрахунків між позивачем та третьою особою в даній справі станом на 01.02.2012 року, по філії позивача "Спілловер. Шкіряний завод" заборгованість за даними обох вказаних осіб складає 785852,65 грн., в тому числі по єдиному внеску - 704380,18 грн., по штрафних санкціях - 57077,57 грн., по пені - 24394,90 грн.
Управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську помісячно виставлялись позивачу вимоги про сплату боргу № Ю-36/11 від 02.02.2012 року, № Ю-36/12 від 05.03.2012 року, № Ю-36/13 від 03.04.2012 року, № Ю-36/14 від 04.05.2012 року, № Ю-36/15 від 05.06.2012 року, № Ю-36/16 від 02.07.2012 року, № Ю-36/17 від 03.08.2012 року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не подано суду відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України доказів оскарження в порядку адміністративного узгодження чи до суду як вищевказаних вимог, так і рішень Управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про застосування фінансових санкцій № 506 від 29.02.2012 року, № 706 від 28.03.2012 року, № 915 від 20.04.2012 року, № 1139 від 15.05.2012 року, № 1324 від 05.2012 року, № 1474 від 21.06.2012 року, № 1649 від 19.07.2012 року, № 1710 від 26.08.2012 року, в підтвердження доводів позивача про безпідставність включення до вимог № Ю-36/18 від 03.09.2012 року та № Ю-864 від 03.10.2012 року боргу за попередні періоди.
Також слід зазначити, що ч. 6 ст. 25 Закону передбачено, що в рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
В той же час, позивачем не подано суду жодних доказів в підтвердження своїх доводів про відсутність заборгованості на момент виставлення йому вимог № Ю-36/18 від 03.09.2012 року та № Ю-864 від 03.10.2012 року, неправомірності зарахування йому Управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську сплачених ним платежів в рахунок погашення недоїмки за попередні звітні періоди чи доказів наявності процедури адміністративного узгодження чи оскарження до суду вимог та рішень органу пенсійного фонду за попередні звітні періоди, заборгованість по яких частково включена третьою особою в даній справі до вимог № Ю-36/18 від 03.09.2012 року та № Ю-864 від 03.10.2012 року станом на кінець звітних періодів: 31.08.2012 року та 30.09.2012 року відповідно.
Відповідно до п.п. «б» та «в» п. 6.3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 року за № 994/18289 (надалі - Інструкція), в редакції на час виникнення спірних правовідносин, органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки, якщо платник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати єдиного внеску та, якщо платник має на кінець звітного базового періоду борги зі сплати фінансових санкцій. При цьому, згідно даного пункту Інструкції, у вказаних вище випадках вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.
Таким чином, враховуючи положення п. 6.3 Інструкції, Управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську на підставі даних особових рахунків позивача, враховуючи наявність у нього станом на 31.08.2012 та 30.09.2012 року заборгованості по сплаті єдиного внеску по рахунках, по яких позивач є платником єдиного внеску, заборгованості по штрафних санкціях та пені, правомірно виставило позивачу вимоги № Ю-36/18 від 03.09.2012 року про сплату боргу в сумі 1064121,18 грн. та № Ю-864 від 03.10.2012 року про сплату боргу в сумі 1203150,83 грн.
При цьому, на думку суду, є безпідставними посилання позивача на те, що вищевказані вимоги безпідставно включають й заборгованість за попередні періоди, оскільки, як встановлено судом вище, обов'язок органу пенсійного фонду щодо виставлення платнику єдиного внеску вимоги на всю суму боргу, включаючи штрафи та пеню, яка існує на кінець звітного базового періоду, прямо передбачено п. 6.3 Інструкції, тоді як норма п. 6.9 Інструкції, на яку посилається позивач, стосується компетенції органу пенсійного фонду щодо подання вимог до виконання до державної виконавчої служби після проходження відповідної процедури узгодження боргу.
Також суд вважає безпідставними доводи позивача про неврахування відповідачем факту наявності між сторонами провадження в адміністративній справі № 2а-10677/12/2670 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Спілловер" заборгованості по єдиному внеску по вимозі № Ю-36/15 від 05.06.2012 року, яка включає заборгованість станом на 31.05.2012 року, оскільки вказаний факт не має значення для правильного розгляду та вирішення даної справи, виходячи з положень пунктів 4, 13-14 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», п. 6.3 вищевказаної Інструкції, оскільки у вищевказаній адміністративній справі № 2а-10677/12/2670 здійснюється стягнення боргу саме з позивача, а не останнім оскаржуються вимоги про сплату боргу, рішення про нарахування фінансових санкцій.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Вказане завдання адміністративного судочинства реалізується відповідно до ч. 1 ст. 6 зазначеного Кодексу наданням кожній особі права в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до ч. 2 ст. 2, ст. 104, п. 1 ч. 4 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України такий захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень може здійснюватись, зокрема, шляхом оскарження будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень пред'явленням позову до адміністративного суду про визнання їх протиправними, та, як наслідок, про скасування або визнання нечинним рішення.
При розгляді та вирішенні такої адміністративної справи адміністративний суд повинен враховувати, що в розумінні ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вказане узгоджується з нормою ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В даному випадку, відповідачем та третьою особою відповідно до норм ст. 11, ч. 2 ст. 71 КАС України доведено суду правомірність оскаржених рішень.
В той же час, позивач відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не скористався наданим йому законом та забезпеченим судом правом та не довів суду належними та допустимими доказами обставин, які б вказували на те, що оскаржені рішення Пенсійного фонду України № 31295/09-10 від 26.12.2012 року та № 693/09-10 від 10.01.2013 року порушують його права, свободи та інтереси і прийняті відповідачем з порушенням критеріїв передбачених ч. 3 ст. 2 вказаного Кодексу, за недотримання яких рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень не можуть вважатись правомірними.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Спілловер" в особі філії "Спілловер. Шкіряний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Спілловер" до Пенсійного фонду України про скасування його рішень № 31295/09-10 від 26.12.2012 року та № 693/09-10 від 10.01.2013 року слід відмовити повністю.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Боршовський Т.І.
Судді: Остап'юк С.В.
Гундяк В.Д.
Постанова складена в повному обсязі 02.04.2013 року.