ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"30" жовтня 2006 р. | Справа № 5-29/407-05-11898 |
За позовом: Управління державної служби охорони при УМВС України в Одеській області, м. Одеса
До відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго», м. Одеса
Про тлумачення змісту договору
Суддя Могил С.К.
Представники:
Від позивача: Мазуркевич Р.В. на підставі довіреності
Від відповідача: Копиця С.М. на підставі довіреності
СУТЬ СПОРУ: Про тлумачення змісту договору
В судовому засіданні 08.09.2006 року було оголошено перерву до 02.10.2006 року у відповідності до статті 77 ГПК України.
Управління державної служби охорони при УМВС України в Одеській області звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго»про тлумачення змісту договору відповідно до якої просить суд дати тлумачення змісту пункту 2 додатку 1 до договору про постачання електричної енергії № 2561 від 13.03.2003 року, а також пункту 4 додатку 1 зазначеного договору.
Відповідачем було надано до суду відзив на позовну заяву у відповідності до якого відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими, та просить суд у задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві.
Заявою № 15/2-307 від 02.02.2006 року позивачем було частково змінено позовні вимоги та відповідно до наведеної заяви позивач просить суд дати тлумачення змісту пункту 2 додатку 1 до договору № 2561 від 13.03.2003 року, та визнати недійсним повідомлення про коригування позивачу граничної величини споживання електричної енергії за договором № 2561 від 13.03.2003 року на грудень 2004 року до 0 кВт.
Відповідачем було надано до суду відзив на заяву про часткову зміну предмету позову відповідно до якого відповідач вважає що підстави для визнання спірного повідомлення недійсним відсутні, та просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішенням господарського суду Одеської області від 24.02.2006 року у справі №29/407-05-11898 залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.04.2006 року у позові Управління державної служби охорони при УМВС України в Одеській області до Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго»про тлумачення змісту пункту 2 додатку 1 до договору № 2561 від 13.03.2003 року та визнання недійсним повідомлення про коригування позивачу граничної величини споживання електричної енергії за договором № 2561 від 13.03.2003 року на грудень 2004 року до 0 кВт відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 17 липня 2006 року рішення господарського суду Одеської області від 24.02.2006 року у справі №29/407-05-11898 та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 18.04.2006 року були скасовані, а справа була направлена до господарського суду Одеської області на новий розгляд.
Розпорядженням голови господарського суду Одеської області справу було передано на новий розгляд судді Могил С. К.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.08.2006 року справу №29/407-05-11898 було прийнято до провадження судді Могил С. К. та справі було присвоєно №5-29/407-05-11898.
Позивачем було надано до суду додаткове обґрунтування позовних вимог, відповідно до якого позивач повністю підтримує позовні вимоги, викладені у заяві про часткову зміну предмету позову.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.10.2006 року строк розгляду справи було продовжено до 03.11.2006 року.
В процесі розгляду справи представниками сторін до суду були подані додаткові документи, які у судових засіданнях судом були розглянуті та долучені до матеріалів справи у якості документальних доказів.
Розглянув матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив:
Між сторонами по справі було укладено договір № 2561 від 13.03.2003 року про постачання електричної енергії, відповідно до умов якого відповідач зобов’язався постачати електроенергію, а позивач своєчасно проводити оплату за використану електроенергію.
22.04.2003 року між сторонами по справі було укладено додаткову угоду до договору № 2561 від 13.03.2003 року, відповідно до якої додаток 1 до зазначеного договору було викладено в новій редакції.
Як видно з матеріалів справи підпунктом 3.5.1. пункту 3.5. договору встановлено розрахунковий період: щомісячно. Датою повного розрахунку за фактично використану електроенергію визначено 19 –20 число. В зв'язку з щомісячною зміною тарифів на електроенергію, при розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття "розрахунковий період" та "календарний місяць" вважаються прирівняними.
Пунктом 2 додатку 1 до договору, в редакції затвердженій додатковою угодою від 22.04.2003, передбачено, що за підсумками розрахункового періоду дoгoвipнa (гранична) величина споживання електричної енергії коригується Постачальником енергії до рівня фактично оплаченої за цей розрахунковий період величини спожитої електричної енергії, як в сторону збільшення, так i в сторону зменшення граничних величин.
Згідно з п. 4 додатку 1 до договору в редакції додаткової угоди від 22.04.2003 року визначено: "У випадку перевищення скоригованих договірних величин споживання електричної енергії та потужності, Споживач несе відповідальність згідно з частинами п'ятого i шостою ст. 26 Закону України "Про електроенергетику".
За ствердженням позивача, сторони по різному тлумачать зміст вказаних пунктів, зокрема позивач вважає, що: в пункті 2 Додатку 1 до Договору під розрахунковим періодом розуміється календарний місяць; за підсумками календарного місяця коригування договірної (граничної) величини споживання електричної енергії до рівня фактично оплаченої споживачем за цей календарний місяць енергії може здійснюватися постачальником електроенергії лише на майбутній розрахунковий період, тобто
на наступний календарний місяць. Відповідно до остаточних позовних вимог позивач просить суд дати тлумачення змісту пункту 2 додатку 1 (в редакції додаткової угоди від 22.04.2003 року) до договору про постачання електричної енергії № 2561 від 13.03.2003 стосовно того, який календарний період (календарний місяць або інший період) слід вважати розрахунковим періодом при розрахунках за фактично спожиту електроенергію та визнати недійсним повідомлення про коригуванню Управлінню державної служби охорони при УМВС України в Одеській області граничної величини споживання електричної енергії за Договором № 2561 від 13.03.2003 на грудень 2004 року до 0 кВт.
На думку позивача для вірного тлумачення пункту 2 додатку 1 до договору важливе значення має аналіз змісту частини 2 пункту 5.2. Типового договору про постачання електроенергії, затвердженого постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22.08.2002 №928: "Договірні (граничні) величини доводяться Постачальником електричної енергії до відома Споживача письмовим повідомленням, що є невід’ємною частиною цього Договору, не пізніше ніж за 10 днів до початку наступного розрахункового періоду". Згідно з вказаним пунктом Типового договору коригування договірної (граничної) величини споживання електроенергії може здійснюватися лише на наступний розрахунковий період, а не за той розрахунковий період, котрий вже минув.
Позивач вважає, що якщо сторонами не встановлено порядок коригування граничних величин та доведення їх до споживача у тому числі, не має вказівки на терміни, протягом яких енергопостачальна організація повинна довести до споживача скориговані граничні величини споживання електроенергії, то це позбавляє енергопостачальну організацію права на вчинення коригування договірної величини споживання електроенергії i на застосування до споживача відповідних санкцій. На думку позивача, договором № 2561 від 13.03.2003, не визначено порядок коригування граничних величин споживання електроенергії та доведення їх до споживача. Крім того, позивач вважає, що повідомлення підписано невідомою посадовою особою, у повідомленні відсутня вказівка на документ, на підставі якого ця посадова особа наділена повноваженнями на підписання таких повідомлень.
Відповідач зазначає, що відповідно до п. 2.1. договору сторонами по справі було укладено додаток № 1 до договору щодо обсягів постачання електричної енергії та потужності, умови якого на момент укладення договору відповідали діючим у той період Правилам користування електричною енергією. Постановою НКРЕ від 22.08.02 р. № 928 "Про внесення змін та доповнень до Правил користування електричною енергією, Правила користування електричною енергією були викладені у новій редакції. Таким чином, в зв'язку з змінами правил, зокрема в частині порядку коригування договірних величин, додатковою угодою від 22.04.03 року було внесено зміни до цього додатку i він був викладений у редакції, яка відповідала вимогам діючого законодавства та його було підписано сторонами по справі. Відповідач також звертає увагу суду на те, що додаток було викладено з умовою про коригування договірної величини відповідно до п. 5.3 Правил, та умов застосування відповідальності за перевищення договірної величини споживання електричної енергії, скоригованої за підсумками розрахункового періоду до рівня фактично оплаченої за цей період величини спожитої електричної енергії (п.4), згідно з частинами п'ятою i шостою ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" .
Дослідивши матеріали справи, вислухав представників сторін, суд вважає що позов Управління державної служби охорони при УМВС України в Одеській області підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом, зміст умов договору, які є предметом спору, викладено наступним чином: - пункт 2 додатку "за підсумками розрахункового періоду договірна (гранична) величина споживання електричної енергії коригується Постачальником енергії до рівня фактично оплаченої за цей розрахунковий період величини спожитої електричної енергії, як в сторону збільшення так i в сторону зменшення граничних величин; - пункт 4 додатку "у випадку перевищення скоригованих договірних величин споживання електричної енергії та потужності Споживач несе відповідальність згідно з
частинами п'ятою та шостою ст. 26 Закону України "Про електроенергетику".
Згідно до п. 1.2 правил, розрахунковий період, це період часу, за який визначається обсяг спожитої та або переданої електричної енергії, величини потужності, та здійснюються відповідні розрахунки. Погоджений сторонами розрахунковий період вказується в договорі. Відповідно до п. 3.5.1 договору, між сторонами по справі та за договором було погоджено розрахунковий період наступним чином: „Розрахунковий період - щомісячно. Дата повного розрахунку за фактично використану електроенергію –19 - 20 число.” Також у зазначеному пункті договору між сторонами було погоджено, що в зв'язку з щомісячною зміною тарифів на електроенергію при розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття "розрахунковий період" та "календарний місяць" вважаються прирівняними.
Таким чином можна зробити висновок про те, що розрахунковий період за договором встановлено з 19 - 20 числа попереднього календарного місяця по 19-20 числа поточного місяця.
З урахуванням зазначених вище положень укладеного між сторонами по справі договору у пунктах 3.5.2.1, 3.5.2.2 договору між учасниками правочину були наведені терміни здійснення проміжних платежів та встановлено порядок проведення остаточного розрахунку за фактично спожиту активну електроенергію. Отже, за змістом даної норми, термін для остаточного розрахунку, який має бути визначений у договорі, i є терміном в продовж якого сторони здійснюють розрахунки за відповідний розрахунковий період в повному обсязі, а кінцева дата для остаточного розрахунку є датою підведення підсумків за розрахунковий пepіoд. Так, у договорі сторони зазначили, що остаточний (кінцевий) розрахунок за спожиту активну електроенергію здійснюється за показами лічильників згідно звіту відповідача на протязі п’яти днів з моменту виставлення рахунку. Таким чином, датою проведення підсумків розрахункового періоду є кінцева дата терміну для остаточного розрахунку яка вказана у виставленому до оплати рахунку. Саме, цією датою за підсумками відповідного розрахункового періоду i здійснюється коригування погодженої, сторонами за договором договірної величини до рівня фактично оплаченого споживачем обсягу спожитої електроенергії.
Дана умова визначена сторонами у договорі у відповідності до пункту 5.3 правил, який передбачає зобов'язання енергопостачальника за підсумками розрахункового періоду здійснювати коригування договірної величини до рівня фактичного оплаченої за цей розрахунковий період величини спожитої електричної енергії. Отже в силу, того що у відповідності до умов договору та правил, коригування договірної величини проводиться саме за підсумками розрахункового періоду то позиція позивача про те, що у п. 2 додатку йде мова про "наступний" розрахунковий період є помилковою.
Суд дійшов висновку про те, що думка позивача про те, що для вірного тлумачення пункту 2 додатку необхідно застосовувати ч. 2 п. 5.2 Типового договору є хибною. Отже, ч. 2 п. 5.2 Типового договору, передбачає порядок встановлення та доведення договірних величин. У даному випадку слід зазначити, що ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству, примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст. Таким чином, можна зробити висновок про те, що укладання договору відбувалось на підставі примірного договору, але між учасниками правочину були конкретизовані окремі його умови, які не суперечать законодавству.
Відповідно до п. 4 додатку, відповідальність за перевищення скоригованої договірної величини споживання електричної енергії згідно ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" застосовується у випадках, саме, перевищення договірних величин споживання електричної енергії. В силу положень п. 5.3 Правил, п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 441 від 24.03.99 р., договір, укладений між сторонами по справі, містить умови стосовно зміни (коригування), договірних величин споживання електричної енергії. 3 огляду на наведені норми права та п. 2 додатку до договору, договірні величини споживання електроенергії погоджені сторонами по справі підлягають зміні з умовою про застосування відповідальності за перевищення договірної величини споживання електричної енергії, скоригованої за підсумками розрахункового періоду до рівня фактично оплаченої за цей період величини спожитої електричної енергії (п.4), згідно з частинами п'ятою i шостою ст. 26 Закону України "Про електроенергетику".
Таким чином умова про коригування договірних величини визначених у додатку, викладена у відповідності до п. 5.3 правил, п. 11 Постанови КМУ від 24.03.99 р. № 475, у редакції, що діяла до 16.06.05 року.
Як вбачається з матеріалів справи в грудні 2004 року (у період з 19.11.2004 року по 20.12.2004 року) позивачем, згідно з актом про обсяги спожитої електричної енергії, спожито 17 343 кВт/г, що дорівнює, відповідно до діючих тарифів, 4 079, 07 грн. без ПДВ. Позивачем було отримано рахунок, але оплату даного рахунку було здійснено 29.12.2004 року тобто за межами розрахункового періоду. Оскільки на кінець розрахункового періоду за грудень 2004 року обсяг сплаченої позивачем електроенергії дорівнював 0 кВт/г, ВАТ „ЕК Одесаобленерго” скорегувало позивачу договірну величину на грудень 2004 року до 0 кВт/г, фактично сплаченої електричної енергії, яка була доведена управлінню ДСО при УМВС України в Одеській області - 18.02.05 року та відповідачем було складено повідомлення про коригування граничної величини споживання електричної енергії до рівня фактично сплаченого спожитого обсягу електроенергії у грудні 2004 року.
На думку суду складене відповідачем та надіслане на адресу позивача повідомлення про коригування граничної величини відповідає умовам укладеного договору та актам цивільного законодавства. Виходячи з відомостей які визначені у повідомленні, вказане повідомлення є невід’ємною частиною договору, а тому у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За наслідками розгляду справи судом не було встановлено, що повідомлення про коригування граничної величини споживання електроенергії не відповідає вимогам законодавства та умовам договору, а тому у суду відсутні підстави для визнання його недійсним.
Щодо розтлумачення змісту правочину укладеного між сторонами по справі, судом було встановлено, що за час дії договору та при виконанні його умов між сторонами по справі не виникало суперечностей щодо неоднакового тлумачення окремих частин договору, окрім спірного періоду грудня 2004 року, щодо проведеного коригування. Як вбачається з матеріалів справи та було підтверджено представниками сторін, позивачем надаються звіти у терміни встановлені договором та отримуються рахунки для оплати відповідно до умов договору та у строки, та терміни встановлені договором.
У відповідності до ст. 213 Цивільного кодексу України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Згідно з ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Таким чином, у даному випадку слід зазначити, що договірні строки, це строки, що визначаються сторонами у правочинах за їхнім бажанням, будь якої тривалості, якщо інше не встановлено Законом.
Отже, між сторонами по справі та за правочином поняття „розрахунковий період” та „календарний місяць” були прирівняні в зв’язку з щомісячною зміною тарифів, а тому посилання позивача на те, що коригування величини споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої електроенергії повинно проводитись на наступний період, який слідує за розрахунковим є хибними, оскільки вказані доводи не відповідають фактичному порядку розрахунку за використану електроенергію, який узгоджено між позивачем та відповідачем за договором.
При цьому слід зазначити, що фактично між сторонами по справі не існує різного тлумачення окремих частин договору, оскільки позивач надає звіти за спожиту електроенергію та проводить оплати за договором на тих умовах які визначені у договорі з урахуванням прирівняних понять „розрахунковий період” та „календарний місяць”. На думку суду, фактично існує спроба позивача уникнути відповідальності яка передбачена частинами п'ятою i шостою ст. 26 Закону України „Про електроенергетику”.
Але, приймаючи до уваги ст. 213 Цивільного кодексу України, а також те, що позивач наполягає на задоволенні його уточнених позовних вимог і висновки зроблені судом під час розгляду справи, суд вважає за необхідне розтлумачити зміст п. 2 Додатку 1 (в редакції додаткової угоди укладеної між сторонами по справі 22.04.2003 року) наступним чином: розрахунковий період –період часу, за який визначається обсяг спожитої та/або переданої електричної енергії, величина потужності, здійснюються відповідні розрахунки і який погоджено сторонами між сторонами за договором та в який можливо проведення коригування ліміту споживання електроенергії до рівня фактично проведеної оплати. Календарний місяць –період часу, прирівняний до розрахункового періоду у зв’язку з щомісячною зміною тарифів на електроенергію. З наведених понять „розрахунковий період” та „календарний місяць” вважаються прирівняними.
Таким чином, за підсумками розрахункового періоду можливо проведення коригування величини споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої на розрахунковий період який минув.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані документальні докази та доводи сторін викладені у судових засіданнях в їх сукупності, суд вважає, що позов Управління державної служби охорони при УМВС України в Одеській області підлягає частковому задоволенню з віднесенням судових витрат на рахунок позивача та відповідача у відповідності з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 77, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Розтлумачити зміст п. 2 Додатку 1 (в редакції додаткової угоди укладеної між сторонами по справі 22.04.2003 року) наступним чином: розрахунковий період –період часу, за який визначається обсяг спожитої та/або переданої електричної енергії, величина потужності, здійснюються відповідні розрахунки і який погоджено сторонами між сторонами за договором та в який можливо проведення коригування ліміту споживання електроенергії до рівня фактично проведеної оплати. Календарний місяць –період часу, прирівняний до розрахункового періоду у зв’язку з щомісячною зміною тарифів на електроенергію. З наведених понять „розрахунковий період” та „календарний місяць” вважаються прирівняними. Таким чином, за підсумками розрахункового періоду можливо проведення коригування величини споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої на розрахунковий період який минув.
3. В решті позову відмовити.
4. Стягнути з ВАТ „ЕК Одесаобленерго”, код 00131713 (м. Одеса, вул. Садова, 3) на користь Управління державної служби охорони при УМВС України в Одеській області, 08596972 ( м. Одеса, вул. Академіка Філатова, 70 – А) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита, 59 (п’ятдесят дев’ять) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.
Рішення підписано 16.11.2006 року.
Рішення суду набирає чинності в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Могил С.К.