ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  РІВНЕНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59

 

 

 

Постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "15" листопада 2006 р.                                                             Справа №  14/242

 

Господарський    суд   Рівненської   області у складі головуючого судді Марач В.В. при секретарі судового засідання Катеринчика А.І., розглянувши справу

 

за позовом:           Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1

до відповідача:   Управління у справах захисту прав споживачів в Рівненській області

 

про                        визнання нечинною постанови від 01.09.2006 року

 

Представники сторін:

від позивача:         представник ОСОБА_2

від відповідача :   не з'явився

 

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в господарський суд з адміністративним позовом до Управління у справах захисту прав споживачів в Рівненській області, в якому просить визнати нечинною постанову останнього від 01.09.2006 року про накладання стягнень, передбачених статтею 23 Закону України “Про захист прав споживачів”.

Свої вимоги позивач обгрунтовує наступним.

Підставою накладення на позивача штрафу, передбаченого ст.23 Закону України “Про захист прав споживачів”, було на думку відповідача те, що позивач реалізував товар без сертифікатів відповідності.

Даний висновок відповідача не відповідає фактичним обставинам справи.

Позивачем було пред'явлено для відповідача сертифікат відповідності, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, протокол випробувань та ветеринарне свідоцтво, які підтверджували якість товару, що реалізувався позивачем.

Отже, відповідачем не було взято до уваги надані позивачем документи, які підтверджували якість товару, що реалізувався позивачем.

Постановою передбачено накладення штрафу за декілька порушень Закону України “Про захист прав споживачів”.

Статтею 23 Закону України “Про захист прав споживачів”, встановлені розміри штрафів за кожний окремий вид порушення норм Закону України “Про захист прав споживачів”.

В Постанові окремо не зазначено конкретний розмір штрафу за кожне порушення норм Закону України “Про захист прав споживачів”, що не дає змоги позивачу перевірити правомірність накладення штрафу у розмірах, передбачених ч.1 ст.23 Закону України “Про захист прав споживачів”.

Позивач є платником єдиного податку та знаходиться на спрощеній системі обліку та звітності, а це в свою чергу впливає на розмір штрафів, передбачених ч.1 ст.23 Закону України “Про захист прав споживачів”.

Крім того, в постанові конкретно не зазначено на підставі якого пункту частини 1 статті 23 Закону України “Про захист прав споживачів” було накладено на позивача штраф.

Отже, при накладенні штрафу на позивача за порушення ним Закону України “Про захист прав споживачів” відповідачем не було обгрунтовано розмір штрафу та правомірність його стягнення.

Частиною 2 статті 23 Закону України “Про захист прав споживачів” встановлено, що порядок стягнення штрафів визначається Кабінетом Міністрів України.

17 серпня 2002 року постановою Кабінету Міністрів України № 1177 було затверджено Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів (далі по тексту -Положення).

Пунктом 4 Положення передбачено, що питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб'єкта господарської діяльності. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб'єкта господарської діяльності про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідач не повідомляв позивача про час та місце розгляду справи про накладення штрафу за порушення ним законодавства про захист прав споживачів.

Отже, відповідачем були порушені права позивача при накладенні на нього штрафу за порушення ним законодавства про захист прав споживачів.

Відповідач подав суду письмові заперечення на позов, в яких проти вимог позивача заперечує, посилаючись при цьому на таке.

Відповідно до ст.26 Закону України “Про захист прав споживачів” Управління у справах захисту прав споживачів здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торгівельні та інші приміщення цих суб'єктів, здійснювати інші повноваження, викладені в цій статті.

Перевірка  господарської діяльності підприємця-позивача здійснювалась по заяві споживача за розпорядженням заступника начальника управління Рачинського В.Б., заступником начальника відділу управління Рудиком Б.В., за участю представника громадськості ОСОБА_3 в присутності продавця ОСОБА_4 в межах визначених законодавством повноважень.

В акті перевірки НОМЕР_1 зазначені перевіряючим порушення, з посиланням на конкретні нормативні документи.

В акті перевірки продавцем ОСОБА_4 поставлено підпис про те, що з актом та приписом про припинення порушень, викладених в акті вона згідна і другий примірник для вручення ОСОБА_1 отримала.

ОСОБА_4 передала копії документів своєму роботодавцю -підприємцю ОСОБА_1, яка на протязі тижня з'явилась в управління до заступника начальника відділу Рудика Б.В., ознайомилась з протоколом про адміністративне правопорушення, дала відповідні пояснення та підписала його. Одночасно в протоколі ОСОБА_1 підписалася, що про місце та час розгляду справи її повідомлено. Підписи позивачки в протоколі свідчать про те, що вона погодилася з виявленими та зафіксованими порушеннями. Окрім того, позивачка відвідала управління у справах захисту прав споживачів не одна, а разом з завідуючою магазином ОСОБА_5 і в присутності інших спеціалістів торгового відділу управління: ОСОБА_6, ОСОБА_7  вона повідомила, що на розгляд справи особисто не прийде через погане самопочуття, а замість неї прийде ОСОБА_5, вказавши при цьому на присутню. На час розгляду справи заступником начальника управління Рачинським В.Б. в присутності заступника начальника відділу Рудика Б.В. представник позивача жодних зауважень не висловлювала.

Відповідно до статті 23  Закону України “Про захист прав споживачів”, “Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення суб'єктами господарської діяльності законодавства про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення суб'єктами господарської діяльності законодавства про захист прав споживачів” штрафи за допущені порушення до суб'єкта господарської діяльності відповідно до порушень вказаних в акті та в протоколі лабораторних випробувань застосовуються в таких розмірах:

-          реалізацію продукції, термін придатності якої минув, у розмірі 200 відсотків вартості залишку одержаної для реалізації партії товару, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів партії товару, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

-          реалізацію продукції, виконання роботи, надання послуги, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, але в документах, згідно з якими її передано на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердження відповідності на відповідний вид продукції, - у розмірі 50 відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

-          за виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів -у розмірі 50 % виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В акті перевірки зазначено наступні порушення: реалізацію товару, термін придатності якого минув, реалізацію товару без сертифікатів відповідності.

Окрім того, перевіряючим були відібрані зразки рибопродукту -філе язика (панчасіуса) свіжомороженого (виробництво В'єтнам) для проведення лабораторних випробувань. Результати випробувань, викладені в протоколі випробувань НОМЕР_2 свідчать про реалізацію суб'єктом господарської діяльності товару що не відповідає вимогам нормативних документів -п.5.3.4 ДСТУ 4379:2005.

Таким чином, в розрахунок економічної санкції за порушення законодавства про захист прав споживачів було включено штрафні санкції за три окремо виявлені порушення.

“Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів” не містить посилання, що при виявленні декількох порушень, за які застосовуються штрафи різної величини відбувається поглинання нижчого штрафу більшим штрафом, а тому управлінням накладаються штрафи за кожне допущене порушення.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких грунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому суд керувався наступним.

22 серпня 2006 року відповідачем була проведена перевірка про стан дотримання законодавства про захист прав споживачів позивачем при здійсненні підприємницької діяльності у магазині “ІНФОРМАЦІЯ_1”, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, про що був складений акт НОМЕР_1.

На підставі вище згаданого акту 01 вересня 2006 року відповідачем була прийнята постанова про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України “Про захист прав споживачів” (далі по тексту -постанова), якою було накладено на позивача стягнення у формі штрафу в розмірі 1 100,00 грн.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однак Управлінням у справах захисту прав споживачів в Рівненській області, як орган державної влади, приймаючи оспорювану постанову діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що підтверджується наступним.

Оспорюваною постановою відповідач постановив за реалізацію товарів з простроченим терміном реалізації, за реалізацію товарів без документів, що засвідчують їх якість та безпеку -сертифікатів відповідності застосувати до позивачки штраф у розмірі 1 100 грн.

При винесені постанови та застосуванні штрафу відповідач послався на статті 26, 23 Закону України “Про захист прав споживачів” та Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України № 1177 від 17.08.2002 р. Крім того, відповідач надав суду розрахунок економічних санкцій, що застосовуються до приватного підприємця ОСОБА_1 відповідно до ст.23 Закону України “Про захист прав споживачів”, акт перевірки  НОМЕР_1. З даного розрахунку вбачається, що відповідач застосував до позивача штрафи розраховані у відсотках до вартості товарів, які реалізовувалися з порушеннями.

Пунктами 2 та 3 ч.1 ст. 23, на які послався відповідач при винесенні оспорюваної постанови встановлено, що у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства несуть відповідальність за:

-виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат,- у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

-реалізацію продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, але у документах, згідно з якими її передано на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердженням відповідності на відповідний вид продукції,- у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат,- у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позивачка, як суб'єкт господарської діяльності є платником єдиного податку, знаходиться на спрощеній системі обліку та звітності і не веде обов'язковий облік доходів і витрат. Вказане підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку НОМЕР_3.  Таким чином при наявності вказаних відповідачем порушень до позивача необхідно було застосувати штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне вказане відповідачем порушення.

Крім того статтею 23 Закону України “Про захист прав споживачів” встановлено, що порядок стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів визначається Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 17.08.2002 р. № 1177, якою затверджено Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів.

Частиною 2 п.4 вказаного Положення передбачено, що питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб'єкта господарської діяльності. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб'єкта господарської діяльності про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що справа про накладення штрафу на підприємця ОСОБА_1 розглянута без її участі і без клопотання про відкладення розгляду справи.

Повідомлення про розгляд справи від 22.07.2006 р., яке надано відповідачем в обгрунтування того, що позивачка повідомлена про розгляд справи, не може слугувати належним доказом повідомлення так як в ньому вказано, що воно отримано продавцем ОСОБА_4, а не позивачкою. Відповідач не доказав належним чином того, що ОСОБА_4 є представником підприємця ОСОБА_1

Крім того позивачка заявила, що повідомлення від ОСОБА_4 вона не отримувала.

Також оспорювана постанова була вручена не позивачці, а ОСОБА_5, яка не була учасником у справі про накладення стягнення і відповідач не довів належними доказами того, що ОСОБА_5 була представником позивачки.

Статтею 21 Цивільного Кодексу України передбачено, що:

-суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

-суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

На основі наведеного вимоги позивача правомірні, грунтуються на законі, а відтак підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

 

ПОСТАНОВИВ:

 

1.Позов задоволити.

2.Постанову Управління у справах захисту прав споживачів у Рівненські області від 01.09.2006 року про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів"  на суб'єкта підприємницької діяльності-фізичну особу ОСОБА_1 (код НОМЕР_4) визнати нечинною.

3. Відшкодувати з Державного бюджету України суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_1(код НОМЕР_4) судові витраті в сумі 3 грн. 40 коп.

Виконавчий лист видати в порядку, передбаченому ст.258 КАС України. 

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

 

 

     Суддя                                                           Марач В.В.

 

Постанова підписана  "20" листопада 2006 р.