ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"14" листопада 2006 р. | справа № 20-8/339-4/259 |
За позовом Відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія “Севастопольенерго” (99040, місто Севастополь, вул. Хрустальова, 44) до Державного комунального підприємства “Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 22” (99055, місто Севастополь, вул. Генерала Хрюкина, 10) про стягнення 315.582,45 грн.,
Суддя Остапова К.А.
представники сторін:
позивач –Злобін А.А., довіреність № 7149/0/2-06 від 11.08.2006;
відповідач –Сероштан Н.М., довіреність №45 від 10.01.2006.
с у т ь с п о р у:
Відкрите акціонерне товариство “Енергетична компанія “Севастопольенерго” звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до Державного комунального підприємства “Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 22” про стягнення 339792,15 грн. (у тому числі перебір ліміту активного споживання - 286064,15 грн., вартість за електричну енергію, яка недооблікована, в розмірі 53728,00 грн.).
Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору про користування електричною енергією № 174 від 26 грудня 2002 року.
Рішенням господарського суду від 21.02.2006 позов задоволений частково, з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість в сумі 32518,30 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 325,18 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн., в решті позовних вимог відмовлено.
10.03.2006 судом видані накази на примусове виконання рішення від 21.02.2006.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.04.2006 рішення господарського суду м. Севастополя від 21.02.2006 залишено без змін, а апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія “Севастопольенерго” –без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 31.08.2006 касаційна скарга Відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія “Севастопольенерго” задоволена частково, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.04.2006 та рішення господарського суду м. Севастополя від 21.02.2006 у справі № 20-8/339 про відмову у стягненні 283064,15 грн. скасовані і в цій частині справа направлена на новий розгляд до господарського суду м. Севастополя, в частині задоволення позову на суму 32518,30 грн. рішення і постанову у справі залишено без змін.
Ухвалою суду від 02.10.2006 справа прийнята до провадження суддею ОстаповоюК.А., справі привласнений № 20-8/339-4/259, розгляд призначений на 24.10.2006 о 11:00 год.
У судовому засіданні, яке відбулося 24.10.2006, оголошувалась перерва до 14.11.2006 о 15-00 год.
Згідно зі ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені їх процесуальні права та обов'язки.
За клопотанням представників сторін, відповідно до ст. 10 Конституції України, ст. 10 Закону України „Про судоустрій України”, пояснення по справі надавалися позивачем російською мовою.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
В с т а н о в и в:
Позивач та відповідач 26.12.2002 уклали договір на поставку електричної енергії №174, пролонгований на наступні періоди.
Законодавством, регулюючим відносини, пов`язані з провадженням, передачею, постачанням та використанням електричної енергії є Закон України “Про електроенергетику” та і інші нормативно-правові акти, до яких відноситься “Порядок постачання електричної енергії споживачам”, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 № 475.
Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України, статті 26 Закону України “Про електроенергетику”, пункту 1.3 “Правил користування електричної енергії”, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 № 28 (далі Правила № 28) споживання електричної енергії можливо лише на підставі договору з енергопостачальником.
Відповідно до пункту 6.1 Правил № 28 договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов`язків сторін.
Згідно договору № 174 його змістом є умови та порядок поставки електричної енергії “Енергопостачаючою організацією” та оплата спожитої електричної енергії “Абонентом”.
Згідно п.2.2.1 договору перший відповідач зобов’язався здійснювати сплату за споживану електроенергію виключно грошовими коштами по тарифам та в строки, вказані в додатку № 5 до договору: до 1 числа наступного місяця в об’ємі 60% договірної величини; до 15 числа поточного місяця - в об’ємі 30% договірної величини; 28 числа поточного місяця виконувати остаточний розрахунок.
Відповідно до пункту 1.2.1 договору позивач зобов’язався здійснювати оплату за спожиту електричну енергію по тарифам та в строки, визначені в додатку 5 до договору. Розрахунковим періодом, який визначає кількість спожитої електроенергії, є період з 10 календарного числа попереднього місяця до такого же календарного числа поточного місяця.
Згідно умов договору відповідач зобов’язався здійснювати сплату за споживану електроенергію виключно грошовими коштами по тарифам та в строки, вказані в додатку № 5 до договору: на 11 день розрахункового періоду в об’ємі 30% вартості заявленого місячного об’єму споживання електричної енергії, на 21 день в об’ємі 60% і остаточний розрахунок протягом 3 днів з дати закінчення розрахункового періоду по фактичним показанням засобів обліку.
Відповідно до пункту 1.2.3 договору відповідач зобов'язався знімати свідчення розрахункових засобів обліку і надавати позивачу звіти про витрату електричної енергії формою і в терміни, приведені в додатку 6 до договору. Строк надання звіту позивачу –10 число розрахункового місяця.
Пунктом 1.2.6 договору визначений обов'язок відповідача надавати позивачу щорічну заявку на споживання електричної енергії і потужності з обґрунтованим розрахунком потреби в строк не пізніше 1 жовтня поточного року.
Відповідач порушив вимоги пункту 1.2.6 договору та не узгодив запланований об’єм необхідної електричної енергії з позивачем, в зв’язку з чим позивач виставив відповідачу лімітним повідомленням № 558/19 від 3 лютого 2004 року наступні граничні величини електроспоживання: на липень 2004 року –1.500 кВт/г, на серпень 2004 року - 1500 кВт/г, на жовтень 2004 року - 1500 кВт/г, на грудень 2004 року - 1500 кВт/г.
В наданих відповідачем звітах про об’єми спожитої електричної енергії зафіксовано споживання електричної енергії: в липні 2004 року –55.119 кВт/г, в серпні –55.653 кВт/г, в жовтні –65.068 кВт/г, в грудні 2004 року –94.712 кВт/г, в січні 2005 року –96.663 кВт/г, в лютому 2005 року –82.329 кВт/г, в березні 2005 року –79.838 кВт/г.
На підставі звітів про витрату електричної енергії позивач провів нарахування за відпущену електричну енергію і виставив рахунки:
- за липень 2004 року –на 7.862,15 грн. (№ 26361 від 9.07.2004), |
- за серпень 2004 року –на 7.860,75 грн. (№ 30769 від 10.08.2004), |
- за жовтень 2004 року –на 9.153,11грн. (№ 39503 від 11.10.2004), |
- за грудень 2004 року –на 13.029,07 грн. (№ 48165 від 10.12.2004), |
- за січень 2005 року –на 13.312,70 грн. (№ 303 від 10.01.2005), |
- за лютий 2005 року –на 11.460,71 грн. (№ 5190 від 10.02.2005; № 8676 від 24.02.2005), |
- за березень 2005 року на 10.881,74 грн.(№ 9683 від 10.03.2005). |
Відповідач частково погасив нараховане: - за березень 2005 року –в сумі 2.044,25 грн. |
Пунктом 11 Порядку № 475, пунктом 2.1.1 договору встановлено, що за підсумками розрахункового періоду договірна величина споживання електричної енергії коректується до рівня фактично сплаченої за цей період величини її споживання.
Коректування граничної величини споживання електричної енергії може проводитися як із збільшенням, так і із зниженням, у тому числі до нульового рівня, залежно від рівня здійсненої споживачем оплати за розрахунковий період.
Позивачем було проведено коректування договірної величини по фактичній оплаті за розрахунковій періоди: липня 2004 року до 0 кВт/г; вересня –до 0кВт/г, жовтня –до 0 кВт/г, грудня 2004 року –до 0 кВт/г, січня 2005 року –до 0 кВт/г, лютого 2005 року –до 0 кВт/г, березня 2005 року –до 0 кВт/г.
Таким чином, об'єм фактично спожитої електричної енергії був об'ємом перевищення над договірною величиною (граничної) величиною в липні 2004 року на 55.119 кВт/г; у вересні –на 55.653 кВт/г, у жовтні –на 65.068 кВт/г; в грудні 2004 року –94.712 кВт/г; в січні 2005 року –96.663 кВт/г; в лютому –82.329 кВт/г; в березні –64.840 кВт/г.
Згідно пункту 4.2.2 договору споживачі у разі споживання електричної енергії понад договірної величини за розрахунковий період оплачують енергопостачальникам п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
З урахуванням висловленого, відповідачу виставлені рахунки за перевищення ліміту активного споживання: № 29411 від 20 липня 2004 року на суму 31.448,60 грн., №33415 від 19 серпня 2004 року на суму 31.443,00 грн., № 43122 від 26 жовтня 2004 року на суму 36.612,44 грн., № 51434 від 21 грудня 2004 року на суму 52.116,28 грн., № 2891 від 18 січня 2005 року на суму 53.250,80 грн., № 9105 від 21 лютого 2005 року на суму 45.842,84 грн., № 12645 від 21 березня 2005 року на суму 35.350,19грн, яки відповідачем не погашені.
Про зниження договірної величини відповідач був сповіщений листами: № 3884/19 від 26 липня 2004 року; № 4352/19 від 27 серпня 2004 року; № 5055/19 від 27 жовтня 2004 року; № 7435/19 від 27 грудня 2004 року; № 314/25 від 24 січня 2005 року; № 1325/25 від 14 березня 2005 року; № 1936/25 від 31 березня 2005 року.
Загальна сума заборгованості відповідача за перевищення ліміту активного споживання склала 286.064,15 грн.
Щодо стягнення з відповідача 286.064,15 грн. суд виходить з наступного.
Споживання електричної енергії більш граничних величин є правопорушенням в електроенергетиці відповідно до частини 1 статті 27 Закону України “Про електроенергетику”, яке тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність.
Закони, які б згідно статті 92 Конституції України визначали дії відносно споживання електроенергії більш граничних величин скоректованих відповідно до пункту 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, злочином або адміністративним правопорушенням та встановлювали кримінальну чи адміністративну відповідальність за такі дії, відсутні.
Згідно зі частиною 5 статті 26 Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997 (із змінами і доповненнями, в редакції, яка на момент виникнення спірних правовідносин) споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
З вищевказаного випливає, що передбачена частиною 5 статті 26 Закону України “Про електроенергетику” санкція, про яку вказано у статті 27 цього Закону, є господарсько-правовою відповідальністю за правопорушення у сфері господарювання і по своїй природі є штрафною санкцією.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідачем надані документи в підтвердження важкого фінансового стану підприємства, а саме: звіт про витрати виробництва продукції, виконаних робіт та надання послуг і фінансові результати діяльності житлово-експлуатаційних організацій за 2004 рік, за січень грудень 2005 рік, за січень-вересень 2006 рік.
З урахуванням вищевикладеного суд вважає можливим зменшити розмір санкції до 70766,00 грн. та стягнути їх з Державного комунального підприємства “Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 22”.
Згідно частини 4 статті 26 Закону України “Про електроенергетику” споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником и правил користування електричною енергією.
У судовому засіданні, яке було призначено на 14.11.2006, відповідач надав письмове клопотання, в якому позовні вимоги визнає в повному обсязі та просить надати йому розстрочку виконання рішення строком на дев’ять місяців рівними долями, у зв’язку з важким фінансовим станом підприємства, надав суду доказі, які підтверджують ці обставини.
Представник позивача проти задоволення клопотання про надання розстрочки виконання рішення строком на дев’ять місяців рівними долями не заперечує.
Суд вважає клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України надання відстрочки можливо у виключних випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду повинно бути передано стягувачу, стихійне лихо, та інші надзвичайні події.
Відповідно до пункту 2 Роз’яснень Президії Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України” від 12.09.96 № 02-5/333 (з подальшими змінами та доповненнями) підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Суд вважає за можливе задовольнити клопотання Державного комунального підприємства “Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 22” про надання розстрочки виконання рішення суду та розстрочити виконання рішення суду на дев’ять місяців рівними долями.
Виходячи в вищевказаного, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з Державного комунального підприємства “Ремонтно-експлуатаційне підприємство №22” заборгованості за перебір ліміту активного споживання в суми 286.064,15 грн. такими, що підлягають задоволенню частково у розмірі 70766,00 грн.
Відповідно до частини 1статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на Державне комунальне підприємство “Ремонтно-експлуатаційне підприємство №22” витрати по сплаті державного мита пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: в сумі 707,66 грн.
Керуючись статтями 26, 27 Закону України “Про електроенергетику”, статтею 233 Господарського кодексу України, статтями 49, 77, 82, 83, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного комунального підприємства “Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 22” (99055, місто Севастополь, вул. Генерала Хрюкина, 10 код в ЄДРПОУ 20667456) на користь Відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія “Севастопольенерго” (99040, місто Севастополь, вул. Хрустальова, 44, код ЄДРПОУ 05471081) заборгованість за перебір ліміту активного споживання у розмірі 70766,00 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 707,66 грн.
Розстрочити виконання рішення строком дев’ять місяців.
Оплату проводити в строки:
02.12.2006 –7941,52 грн.;
02.01.2007 – 7941,52 грн.;
02.03.2007 – 7941,52 грн.;
02.04.2007 – 7941,52 грн.;
02.05.2007 – 7941,52 грн.;
02.06.2007 – 7941,52 грн.;
02.07.2007 – 7941,52 грн.;
02.08.2007 – 7941,52 грн.;
02.09.2007 – 7941,52 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Примирники рішення направити сторонам.
Суддя К.А. Остапова
Рішення оформлено
згідно з вимогами
ст. 84 ГПК України
та підписано
20.11.2006
Розсилка:
1. позивач –ВАТ „ЕК “Севастопольенерго” (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44)
2. відповідач –ДКП “Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 22” (99055, м.Севастополь, вул. Генерала Хрюкина, 10)
3. справа
4. наряд