Справа № 0907/7366/2012

Провадження 22ц/779/709/2013

Категорія 41

Головуючий у 1 інстанції Ковалюк І.П.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Девляшевського В.А.

суддів: Ковалюка Я.Ю., Шалаути Г.І.

секретаря Сем'янчук С.Й.,

з участю: представника виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради - Боднарчука М.Н., позивача - ОСОБА_3 та її представника - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на рішення Івано-Франківського міського суду від 31 січня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

В травні 2012 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання права користування квартирою АДРЕСА_1 посилаючись на те, що у вказане приміщенні вона у встановленому законом порядку вселилась у 1988році після укладення шлюбу з сином основного наймача квартири - ОСОБА_5, і проживає у названій квартирі до цього часу. Оскільки Управління Львівської залізниці та органи місцевого самоврядування відмовляли в оформленні передачі їй у приватну власність спірної квартири із-за відсутності у неї договору найму житлового приміщення після смерті основного наймача, то позивачка на підставі ст.ст.9;106 Житлового Кодексу України просила постановити рішення, яким визнати за нею право користування названим житловим приміщенням.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 31 січня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. За ОСОБА_3 визнано право користування квартирою АДРЕСА_1. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції, представник виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що суд допустив неповноту при розгляді справи, неправильно встановив дійсні обставини справи та дав їм невірну оцінку. Апелянт зазначає, що задовольняючи позов відповідно до ст.64 Житлового кодексу України, суд не з'ясував, чи був дотриманий встановлений порядок при вселенні ОСОБА_3, зокрема: в якому статусі вона зареєстрована у спірній квартирі, чи було це приміщення постійним її місцем проживання, чи вела вона з наймачем спільне господарство тощо. Крім того, на думку апелянта судом, при постановленні рішення, не враховано інтереси інших осіб, які згідно довідки КП "ЄРЦ" зареєстровані та проживають у спірній квартирі. Тому, апелянт просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3

В засіданні апеляційного суду представник виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради апеляційну скаргу з наведених мотивів підтримав. Зазначив, що спірна квартира в даний час належить Івано-Франківській міській раді, перебуває на балансі ЖЕО-№9. Не заперечив, що у 1989 році на період виїзду ОСОБА_3 в райони Крайньої Півночі виконкомом Івано-Франківської міської ради їй видавалось охоронне свідоцтво (броня)на зазначену квартиру.

ОСОБА_3 та її представник доводи апеляційної скарги заперечили, вважаючи, що суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позов про визнання права користування спірною квартирою. Тому просили рішення в даній справі залишити без змін.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, позивача ОСОБА_3 та її представника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про визнання за ОСОБА_3 право користування спірною квартирою, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка вселилася в квартиру за згодою квартиронаймача, протягом багатьох років постійно проживала в квартирі та вела з наймачем спільне господарство, а тому набула самостійне право користування нею.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_3 з 1988року проживає в АДРЕСА_1 наймачем якої був ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. В названій квартирі вона проживає та зареєстрована по даний час, що підтверджується довідкою ЖЕО-№9 (а.с.16). З матеріалів справи також вбачається, що згідно з охоронним свідоцтвом №535 від 20.10.1988року спірне житлове приміщення АДРЕСА_1 було заброньоване за ОСОБА_3 на термін з 11.10.1988року по 09.04.1990року (а.с.5). Даний факт, на думку колегії суддів, теж свідчить про виникнення у ОСОБА_3 права постійного користування спірною квартирою, яке зберігається за нею по даний час.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що відповідно до вимог ст.64,65 ЖК України позивачка, як член сім'ї наймача набула рівного права на користування спірним приміщенням, а тому обґрунтовано задовольнив її вимоги.

Приймаючи до уваги вище наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в даній справі постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апелянта висновків суду не спростовують. Тому підстав для скасування оскарженого рішення немає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.218; 307; 308; 313; 314; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 31 січня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: Я.Ю. Ковалюк

Г.І. Шалаута