Справа №333/1665/13ц
Провадження №2/333/1396/13
Ухвала
Іменем України
01 березня 2013 року м.Запоріжжя
Суддя Комунарського районного суду м.Запоріжжя Тучков С.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по виплаті аліментів, третя особа – Ленінський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, –
в с т а н о в и в:
01 березня 2013 року до Комунарського районного суду м.Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по виплаті аліментів, третя особа – Ленінський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, в якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь заборгованість по виплаті аліментів, стягнути з відповідача суму неустойки (пені) та стягнути з відповідача на її користь судові витрати.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, передбачених ст.119 Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно ч.2 ст.119 Цивільного процесуального кодексу України позовна заява повинна містити: найменування суду, до якого подається заява, ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі, зміст позовних вимог, ціну позову щодо вимог майнового характеру, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування, перелік документів, що додаються до заяви.
Відповідно до ч.5 ст.119 Цивільного процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору.
На підставі ч.4 ст.119 Цивільного процесуального кодексу України позовна заява повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Відповідно до ст.80 Цивільного процесуального кодексу України ціна позову у позовах про стягнення аліментів визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.
Так як відповідно до ч.2 ст.119 Цивільного процесуального кодексу України в позовній заяві щодо вимог майнового характеру обов’язково повинна бути зазначена ціна позову, тобто тягар доказування вартості майна несе позивач, тому він повинен вказати у позовній заяві ціну позову, обґрунтувати її та надати суду відповідні докази цього.
Як вбачається з матеріалів справи в порушення зазначених вимог позивач не зазначає в позовній заяві ціну позову.
Крім того, статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено пільги щодо сплати судового збору. Відповідно до цієї статті від сплати судового збору звільняються позивачі за подання окремих позовів, а також певні категорії осіб незалежно від категорії позову. Визначений перелік є вичерпним. Зокрема, в ньому зазначено, що позивачі звільняються від сплати судового збору за подання позовів про стягнення аліментів. При цьому пільги щодо сплати судового збору на позовні вимоги про стягнення заборгованості по виплаті аліментів та суми неустойки не розповсюджуються.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, – у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік» станом на 01.01.2013 року встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1147 гривень, тобто ставка судового збору за подання заяви майнового характеру на сьогоднішній день не може бути меншою, ніж 229,40 гривень.
В порушення зазначених вимог законодавства України позивачем не було сплачено судовий збір. При цьому позивач зазначає однією з вимог позовної заяви стягнути з відповідача на її користь судові витрати.
Таким чином, позивачу в позовній заяві треба вказати ціну позову, сплатити судовий збір згідно вимог ст.4 Закону України «Про судовий збір» та надати відповідні документи на підтвердження цього.
Також відповідно до ч.1 ст.3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).
З практики Європейського суду з прав людини випливає, що Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).
Як вбачається з матеріалів справи зазначена позовна заява не містить виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, суду не зрозуміло, що саме є підставою спору та яким саме чином відповідачем порушено право позивача.
Таким чином, оскільки позивач не зрозуміло навів обставини порушення своїх прав, що призвело до звернення в суд, а також не зазначив причини неможливості вирішення питання в позасудовому порядку, виникає необхідність надати позивачу можливість більш детально викласти обставини з зазначенням доказів, які підтверджують кожну із обставин звернення до суду з вищезазначеною позовною заявою та вказати, яким саме чином відповідачем було не визнано, порушено або оспорено її право.
Також в позовній заяві позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на її користь заборгованості по виплаті аліментів та суми неустойки (пені), але не конкретизовано їх розмір та не надано відповідного розрахунку.
Крім того, позивач в позовній заяві не зазначив номер засобу зв'язку та адресу електронної пошти відповідача, якщо такі йому відомі.
Відповідно до ст.121 Цивільного процесуального кодексу України позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у ст.ст.119-121 Цивільного процесуального кодексу України, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.118, 119-121 ЦПК України, суддя, -
У х в а л и в:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по виплаті аліментів, третя особа – Ленінський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, – залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви – п’ять днів з дня отримання ним копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачу, що якщо він у встановлений строк не усуне зазначені недоліки, то позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Комунарського районного суду
м.Запоріжжя С.С. Тучков