КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2013 року 810/1003/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя: Головенко О.Д.,

при секретарі судового засідання Вишневському Ю.А.,

за участю:

представника позивача: Богатова Ю.М.

представника відповідача: Прибори П.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізюмський оптико - механічний завод» до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області ДПС про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізюмський оптико - механічний завод» звернулось з позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області ДПС та просить суд визнати дії відповідача протиправними щодо невизнання декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року, як податкової звітності, зобов'язати відповідача визнати декларацію з податку на додану вартість за грудень 2012 року, як податкову звітність з моменту її подання до органу податкової служби та забезпечити відображення показників такої декларації по особовому рахунку платника податку та скасувати податкове повідомлення - рішення від 21.02.2013 № 0000161500.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що ним своєчасно, у передбачений законом строк і порядок подано до відповідача належним чином заповнену податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2012 року. Проте відповідачем, у порушення приписів чинного податкового законодавства України, необґрунтовано зроблено висновок про невизнання податковою звітністю податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року з підстав встановленої невідповідності в оформленні податкової декларації нормам Податкового кодексу України (надалі - ПК України), оскільки підприємство знаходиться за адресою, зазначеною в декларації, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Крім того зазначає, що відповідачем в супереч ПК України складено акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності на додану вартість, а саме встановлено неподання податкової звітності позивачем.

Відтак, позивач вважає, що висновки податкового органу щодо невизнання поданої декларації є помилковими, а дії відповідача протиправними і такими, що порушують його права як платника податків.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні з підстав викладених у письмових запереченнях та вказав, що податкова декларація заповнена всупереч правилам, зазначеним у ст. 48 ПК України, оскільки порушено загальні вимоги оформлення документів податкової звітності, а саме: підприємство не знаходиться за юридичною адресою, яка зазначена в декларації. Таким чином, відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно - правовими актами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізюмський оптико-механічний завод» є юридичною особою, зареєстроване Іванківською районною державною адміністрацією Київської області 25.07.2004, про що внесено запис № 13371050002000003. Як платник податків перебуває на обліку у Іванківській міжрайонній державній податковій інспекції Київської області.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на виконання вимог п.п. «в» п. 49.3 ст. 49 ПК України подано засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації електронного підпису керівника та печатки підприємства, податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2012 року разом з додатками, про що в матеріалах справи міститься квитанції, які підтверджують надходження декларації до відповідача.

У судовому засіданні представником відповідача не заперечувався факт подання податкової звітності за грудень 2012 року. Зокрема, вказав, що дана декларація була зареєстрована в Бест Звіт з статусом «не визнано, як податкова декларація», у з в'язку з недостовірним зазначенням у даній декларації місцезнаходження платника.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства належить до сфери дії ПК України.

Відповідно до положень ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

В силу положень п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Таким чином, своєчасне подання податкової декларації встановленої форми є одним із основних обов'язків платників податків, їх представників та податкових агентів. ПК України встановлено вимоги щодо форм податкових декларацій та порядку їх заповнення, визначено строки та спосіб їх подання, порядок їх прийняття органом державної податкової служби, підстави для відмови у прийнятті податкових декларацій та порядок надання такої відмови.

Так, згідно п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (надалі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Порядок складання податкової декларації визначено у ст. 48 ПК України.

Пунктом 48.1 ст. 48 ПК України визначено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п. 46.5 ст. 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Поняття обов'язкових реквізитів наведено у п. 48.2 ст. 48 ПК України, згідно якого - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Пунктом 48.3 ст. 48 ПК України визначено перелік обов'язкових реквізитів податкової декларації, а саме: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків.

При цьому п. 48.3 ст. 48 ПК України передбачено, що податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 ст. 46 цього Кодексу.

Імперативний характер наведеної норми означає, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених п. 49.3 ст. 49 ПК України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв'язку).

Особливості порядку прийняття або відмови в прийнятті декларації посадовими особами органу державної податкової служби наведені в п. 49.8 - 49.14 ст. 49 ПК України.

Згідно п. 49.8 ст. 49 ПК України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п. 48.3 та п. 48.4 ст. 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

При цьому, як встановлено п. 49.10 ст. 49 ПК України відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Тобто, в силу приписів вказаних норм законодавства вбачається, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Однак, податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, про що платника податків письмово повідомляють про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для невизнання податкової декларації позивача з податку на додану вартість за грудень 2012 року, зокрема, зазначив порушення платником податку положень п. 48.3 ст. 48 ПК України, що виявилось у поданні звітності з порушенням загальних вимог оформлення документів податкової звітності в частині відсутності обов'язкових реквізитів, а саме: направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням платника податків.

За поясненнями представника відповідача, наданими у ході судового розгляду справи, фактично податкову декларацію позивача з податку на додану вартість за грудень 2012 року не визнано як податкову звітність з тих підстав, що згідно службової інформації, зокрема, довідок податкової міліції про встановлення місцезнаходження платника податків, ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод» не знаходиться за юридичною адресою: Київська область. смт. Іванків, вул. Поліський шлях, 5, однак позивачем було надано копії витягів з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 27.02.2013 та від 21.03.2013 з яких убачається, що зареєстровано та розташовано підприємство за адресою Київська область, смт. Іванків, вул. Поліський шлях, 5, тобто твердження відповідача щодо відсутності за місцем реєстрації є безпідставними.

Суд звертає увагу на ту обставину, що фактично податковим органом не визнано декларацію позивача як податкову звітність лише з тих підстав, що згідно даних службової інформації відповідача, підприємство не знаходиться за юридичною адресою та не надало документи до перевірки. З цього приводу суд зазначає таке.

Пунктом 45.2 ст. 45 ПК України визначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положенням ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відтак, доказами при встановленні факту відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням є саме відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Подані позивачем витяги з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців станом на 27.02.2013 та станом на 21.03.2013 не містять записів про відсутність за юридичною адресою ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод», натомість статус відомостей про юридичну особу є підтвердженим.

Суд звертає увагу, що факт наявності інформації в автоматизованих базах даних податкового органу про відсутність платника податків за юридичною адресою не може бути підставою для відмови у прийнятті податкової звітності, якщо така адреса відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, а також за умови вірно заповнених всіх інших реквізитів.

Як вже зазначалось судом, форма податкової декларації має містити всі обов'язкові реквізити, за відсутності яких документ не буде вважатися податковою декларацією. Пунктом 48.3 ст. 48 ПК України визначено вичерпний перелік обов'язкових реквізитів податкової декларації, зокрема, місцезнаходження (місце проживання) платника податків.

Разом з цим, серед підстав для невизнання податкової звітності, визначених пунктом 48.3 ст. 48 ПК України, відмінність стану платника податків від основного або направлення повідомлення про відсутність за місцезнаходженням платника податків, відсутні.

Таким чином, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо складання акту неподання податкової декларації відповідачем та після відмова у прийнятті вказаної податкової звітності є протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах ПК України.

Враховуючи зазначене та зважаючи на відсутність обставин, з якими законодавець пов'язує підстави невизнання податкової декларації як податкової звітності та відмови у її прийнятті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року податковою звітністю є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача визнати, як податкову звітність з моменту її подання до органу податкової служби та визнати декларацію з податку на додану вартість за грудень 2012 року, також про зобов'язання відповідача відобразити показники такої декларації в картці особового рахунку платника податків, суд зазначає таке.

Згідно п. 49.13 ст. 49 ПК України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

З аналізу вищевказаної норми права вбачається, що задоволення судом позовних вимог щодо визнання протиправною відмови прийняти податкову декларацію означає, що відповідне рішення не створило жодних правових наслідків, а податкова декларація є поданою вчасно на підставі п. 49.13 ст. 49 ПК України. Тому в такому разі обов'язок платника податків щодо своєчасного подання податкової декларації є виконаним належним чином, а його порушені права цілком відновленими.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні даної частини позовних вимог.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач як суб'єкти владних повноважень не довів суду правомірність своїх дій та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області ДПС щодо невизнання декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року, як податкової звітності.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000161500 від 21.02.2013.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізюмський оптико - механічний завод» судовий збір в сумі 57 (п'ятдесят сім) грн. 35 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Головенко О.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 01 квітня 2013 р.