АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А
Справа №22ц/796/1367/13 Головуючий у 1 інстанції -Парамонов М.Л.
Доповідач - Панченко М.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
4 квітня 2013 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:
головуючого - Панченка М.М.
суддів - Кирилюк Г.М., Котули Л.Г.
при секретарі - Мікітчак А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, яка діє за дорученням ОСОБА_2, на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 31 серпня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель», 3-я особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про скасування виконавчого напису,-
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» (далі - ПАТ»КБ»Даніель»), 3-я особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 і, з урахуванням уточнень до позову, просила винести рішення яким скасувати виконавчий напис від 24.11.2011 року, за реєстровим №2914, виконаний 3-ю особою приватним нотаріусом ОСОБА_3, згідно якого запропоновано ПАТ»КБ»Даніель» звернути стягнення на передану в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1, у зв»язку з заборгованістю позивачки за кредитними зобов»язаннями перед ПАТ»КБ»Даніель» у загальній сумі 3.964.872. грн.44 коп./ а.с.2-3,92,95/.
Позивачка зазначала, що Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не передбачено звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису.
Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 31 серпня 2012 року у позові відмовлено /а.с.98-100/.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, яка діє за дорученням ОСОБА_2, просить скасувати рішення Дарницького районного суду м.Києва від 31 серпня 2012 року, як ухвалене з порушенням вимог матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Скаржник послався на те, що суд першої інстанції не врахував доводи, викладені в позовній заяві.
Позивач, будучи повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи, в судове засідання не з»явився, з заявою про відкладення розгляду справи до суду не звертався, у зв»язку з чим, в силу ст.169 ЦПК України, суд вважає за правомірне розглянути справу за відсутності позивача на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.
Заслухавши доповідь по справі, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду першої інстанції.
Як вбачається із матеріалів справи, 1.10.2008 року між сторонами ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Даніель» укладений кредитний договір за №1319-04-КНЖ-Т, згідно якого позивачка ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 1.500.000 грн. на придбання трикімнатної квартири АДРЕСА_1 на термін до 30.09.2018 року під 23% річних.
1.10.2008 року сторонами укладено договір, згідно якого позичальниця, в забезпечення кредитної угоди передала банку в іпотеку вище зазначену квартиру АДРЕСА_1 /а.с.36-38/.
Оскільки позичальниця, починаючи з 6.01.2009 року припинила виконувати договірні зобов»язання з погашення кредиту та відсотків, станом на 24.11.2011 року за нею утворилась заборгованість у загальній сумі 3.964.872 грн.44 коп., яка складається з заборгованості: за кредитом - 1.475.000 грн., в тому числі простроченої - 437.500 грн.; за відсотками - 766.766 грн.75 коп., в тому числі прострочена - 21.377 грн. 40 коп.; пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом - 1.057.543 грн. 19 коп.; пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 665.562 грн.50 коп.
Пунктом 6.2. Іпотечного договору передбачено, що заставодержатель набуває права задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки у випадку, якщо боржник порушує строки погашення кредиту та відсотків.
В указаному пункту договору сторонами передбачено право банку звернення стягнення на предмет іпотеки, також, шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса /а.с.37/.
У зв»язку з порушенням строків погашення кредиту та відсотків, відповідно до п.6.2. договору іпотеки, за зверненням кредитора, приватний нотаріус ОСОБА_3 вчинив виконавчий напис від 24.11.2011 року за №2914, гідно якого запропоновано банку звернути стягнення на передану в іпотеку іпотекодавцем ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 з метою погашення кредитної заборгованості у сумі 3.964.872 грн. 44 коп. /а.с.30-31,29/.
Відповідно до ст.ст.87 ч.1, 88 Закону України «Про нотаріат» та п.282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3.03.2004 року, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Згідно п.284 указаної Інструкції нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року затверджено перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Так, для одержання виконавчого напису нотаріусу передаються: а) нотаріально посвідчені угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості та встановлюють прострочення виконання зобов»язань.
На підставі зазначеного виконавчого напису Відділом державної виконавчої служби в Дарницькому районі м.Києва відкрите виконавче провадження від 1.11.2012 року /а.с.10/.
Судом встановлено, що заборгованість у сумі 3.964.872 грн.44 коп., з метою погашення якої нотаріусом ОСОБА_3 вчинено виконавчий напис, позичальницею ОСОБА_2 не оскаржується.
Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 31.01.1992 року «Про судову практику в справах на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішенні справ пов»язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Відмовляючи у позові, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано керувався ст.33 Закону України «Про іпотеку», згідно якого звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, та виходив з того, що сторонами в іпотечній угоді передбачено право банку задовольнити свої вимоги шляхом вчинення виконавчого напису, в разі невиконання позичальником умов основного договору з погашення кредиту.
Крім того, суд правомірно врахував відсутність спору щодо розміру заборгованості, з метою погашення якої звернуте стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (чинний з 1.01.2004року) не передбачено звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису, суд не розглядає як аргументований доказ, оскільки указаним Законом визначається правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобов»язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Тобто, Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не регулює сферу відносин обтяжень нерухомого майна.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене на повно з»ясованих обставинах з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Керуючись ст.ст.307,308 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє за дорученням ОСОБА_2, відхилити, а рішення Дарницького районного суду м.Києва від 31 серпня 2012 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий
Судді