ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" листопада 2006 р. | Справа № 15а/210-3972 |
16 год. 25 хв.
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Бучинської Г.Б.
при секретарі судового засідання Вербицькій Н.В.
Розглянув справу
за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України, вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль
до Шумського комбінату комунальних підприємств Тернопільського облжитлокомунуправління, вул. Б. Хмельницького, 10, м. Шумськ Шумського району Тернопільської області
про стягнення адміністративно-господарських санкцій на суму 4296,54 грн.
за участю представників сторін:
позивача: Гловак В.І. - доручення № 03-105/1339 від 31.08.2006р.
відповідача: не з’явився.
Суть справи:
Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів України звернулося у господарський суд з позовом до Шумського комбінату комунальних підприємств Тернопільського облжитлокомунуправління, вул. Б. Хмельницького, 10, м. Шумськ Шумського району Тернопільської області про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 4242,22 грн. за не створення робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005 році та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 54,32 грн.
Як вбачається із позовних матеріалів, спірні правовідносини за своїм характером є адміністративно-правовими, у зв’язку з чим справа розглядається згідно положень Кодексу адміністративного судочинства України, що набрав чинності з 01.09.2005р.
Відповідно до змісту пунктів 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою суду від 02.10.2006р. відкрито провадження у адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання на 10.25 год. 25 жовтня 2006 року.
Беручи до уваги, що в ході попереднього судового засідання позивачем не подано відмови від адміністративного позову, відповідач в судове засідання не з’явився, аргументованого відзиву на позов не подав, суд на підставі ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України закінчив підготовче провадження та призначив адміністративну справу до судового розгляду на 16.20 год. 08.11.2006р.
В розпочатому судовому засіданні учаснику судового процесу роз’яснено його процесуальні права та обов’язки згідно ст.ст. 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України.
Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу не здійснюється за відсутності відповідного клопотання сторони.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов повністю, обґрунтовуючи тим, що відповідач не виконав встановленого ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, про що свідчить поданий відповідачем „Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік”, а тому відповідно до ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” зобов’язаний сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 4242,22 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 54,32 грн.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, витребовуваних ухвалою суду від 25.10.2006р. документів (зокрема, доказів створення робочих місць для інвалідів на підприємстві в необхідній кількості (наказ про створення робочих місць); доказів направлення повідомлень у відповідні органи щодо створення робочих місць із зазначенням їх кількості; доказів розроблення та включення заходів по створенню робочих місць для інвалідів до колективного договору) не подав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. №875-XII із наступними змінами та доповненнями (далі - Закон) визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами.
Обов’язок працевлаштування інвалідів покладено, згідно ч. 1 ст. 18 Закону, на органи Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцеві Ради, громадські організації інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров’я інвалідів, здібностей і професійних навиків відповідно до рекомендацій медико –соціальної експертної комісії. Підбір робочого місця для інваліда здійснюється цими органами із сприянням Фонду інвалідів на підприємстві, яке в свою чергу зобов’язане укласти трудовий договір та створити для нього умови праці з врахуванням індивідуальних програм реабілітації та забезпечити інші гарантії (ст. 5, ч. 1 ст. 17, ч. 3 ст. 18 Закону України).
Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів України відповідно до Положення “Про Фонд соціального захисту інвалідів”, затверджено постановою КМУ від 26.09.2002р. № 1434 є урядовим органом державного управління і на нього покладено завдання щодо здійснення контролю за додержанням підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності і господарювання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, сприяння створенню таких робочих місць та здійснення контролю за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Згідно ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.
Стаття 20 Закону передбачає, що підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Частиною 4 статті 20 Закону (875-12) визначено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 цього Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік форми № 10-ПІ, який було подано відповідачем до Тернопільського Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність працівників на підприємстві у звітному періоді склала 45 чоловік. Норматив працюючих інвалідів підприємство визначило в кількості - 2 чоловіка. У зазначеному звіті (розділ 1, 2) відповідач повідомив про те, що у 2005 році було працевлаштовано 1-го інваліда.
На підставі поданого звіту Фонд визначив, що в 2005 році норматив працюючих інвалідів повинен становити 2 чоловіки, однак фактично норматив не виконано, оскільки працевлаштовано лише одного інваліда (розрахунок заборгованості по платежу до Тернопільського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2005 рік), а тому позивач нарахував штрафні санкції в сумі 4242,22 грн., які просить стягнути з відповідача, посилаючись при цьому на ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, Порядок сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року № 1767 та Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314.
У відповідності до вимог статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, в редакції Закону на час звітного періоду (періоду за який заявлено санкції до стягнення), працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Підбір робочого місця для інваліда здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Тобто, чинним законодавством України передбачено створення робочого місця для інваліда (його облаштування з метою створення можливих і зручних умов праці) під конкретного інваліда, інваліда якого направлено для працевлаштування на дане підприємство.
Статтею 8 Закону України “Про зайнятість населення” встановлено, що громадяни України мають право на працевлаштування і вибір місця роботи шляхом звернення до підприємств, установ, організацій і до іншого роботодавця або до державної служби зайнятості. Пунктами 5, 10, 11, 12, 13, 14 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314 “Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” передбачено, що підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, однак, працевлаштування останніх здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням їх побажань, стану здоров’я, здібностей і професійних навичок інваліда, висновків МСЕК.
Згідно Положення про робоче місце інваліда і Порядок працевлаштування інвалідів, на яке і посилається позивач, робоче місце інваліда визначено як окреме місце або ділянка виробничої площі на підприємстві в установі, організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда. Робочим місцем інваліда може бути і звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням можливостей інваліда воно може бути використане для працевлаштування інваліда. Даним Положенням передбачено, що центри зайнятості та відділення Фонду ведуть облік робочих місць для інвалідів, створюваних понад норматив (п. 6), для чого підприємствам виділяється цільова позика (п. 7). Крім того, згідно даного Положення на місцеві органи соціального захисту населення в тому числі і Фонд покладено обов’язок виявляти інвалідів, які бажають працювати, щомісячно надсилати державній службі зайнятості списки інвалідів, які бажають працювати із зазначенням професій та спеціальностей, подають заявки на професійне навчання інвалідів (п. 11), а державна служба зайнятості сприяє працевлаштуванню інвалідів та направляє інвалідів на професійне навчання за рахунок коштів Фонду.
Пунктами 5, 10, 11, 12, 13, 14 Положення „Про робоче місце і порядок працевлаштування інвалідів” передбачено, що підприємства лише інформують центри зайнятості населення, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до п. 5, 10 - 14 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. за № 314, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією за участю МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда, при цьому підприємства зобов’язані інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду про створення робочих місць.
Як випливає з направленого відповідачем у Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів України Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, Шумський комбінат комунальних підприємств Тернопільського облжитлокомунуправління не забезпечив нормативу робочих місць у кількості одного місця, тому зобов’язаний сплатити до 15.04.2006р. адміністративно-господарські санкції у розмірі 4242,22 грн.
Відповідач не спростував доводів позивача про невиконання підприємством обов’язку щодо сплати штрафних санкцій; водночас не подав належних та допустимих доказів того, що протягом періоду, за який стягуються штрафні санкції, інформував Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів з метою направлення інвалідів останнім на підприємство; доказів звернення у інші органи, передбачені Законом, не представив.
Оскільки відповідачем не вжито усіх передбачених чинним законодавством заходів із забезпечення працевлаштування інвалідів, у добровільному порядку до 15.04.2006р. не сплачено адміністративно-господарських санкцій, на нього покладається відповідальність, передбачена статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що відповідач в судове засідання не з’явився, на день розгляду спору не надав суду будь-яких заперечень по суті заявлених позовних вимог, як і не надав суду доказів про погашення адміністративно-господарських санкцій за не створення робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005 році в добровільному порядку, суд визнає правомірними позовні вимоги Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України, вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль щодо стягнення 4242,22 грн. з Шумського комбінату комунальних підприємств Тернопільського облжитлокомунуправління, вул. Б. Хмельницького, 10, м. Шумськ.
Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи із 120 % річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки на весь її строк.
Беручи до уваги, що з 15.04.2006р. відповідач у добровільному порядку адміністративно-господарські санкції не сплатив, суд визнає правомірними та обґрунтованими позовні вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі 54,32 грн.
Згідно ч. 4 ст. 167 КАС України, за згодою представника позивача у судовому засіданні 08.11.2006р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду.
Судові витрати, у відповідності до ч. 4 ст. 94 КАСУ, стягненню з відповідача не підлягають.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 4, 6, 7, 18, 71, 86, 94, 158, 160, 162, 163 та п. 6 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ :
1. Адміністративний позов задоволити.
2. Стягнути з Шумського комбінату комунальних підприємств Тернопільського облжитлокомунуправління, вул. Б. Хмельницького, 10, м. Шумськ Шумського району Тернопільської області (ідентифікаційний код 03353489) на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України, вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 14032334) 4242,22 грн. адміністративно-господарських санкцій та 54,32 грн. пені.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі «13»листопада 2006 року до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.
Суддя Г.Б. Бучинська