ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2013 року Справа № 925/229/13-г

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача - Чижевська Р.В. - представник за довіреністю,

від відповідача - Ахмістов О.М. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної

компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до публічного акціонерного товариства "Азот", м. Черкаси

про стягнення 15 448 168 грн. 38 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулася дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до публічного акціонерного товариства "Азот" про стягнення 15 448 168 грн. 38 коп., в тому числі: 9 992 022 грн. 26 коп. 3% річних та 5 456 146 грн. 12 коп. інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 14 лютого 2013 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 26 лютого 2013 року.

05 березня 2013 року від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення пов'язаних з нею справ №5011-42/864-2012 за позовом публічного акціонерного товариства "Азот" до дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання договору постачання природного газу №381-211-06/10-116 від 26 березня 2010 року недійсним та № 09-06/2572 за позовом дочірної компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до відкритого акціонерного товариства "Азот" про стягнення боргу та штрафних санції по оскаржуваному договору.

Крім того, відповідачем було заявлено клопотання в порядку ст. 79 ГПК України, в якому останній просив суд зупинити провадження по даній справі до закінчення реорганізації дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Розгляд справи здійснюється після перерви оголошеної в судовому засіданні, що відбулося 19 березня 2013 року.

Представник відповідача в судовому засіданні клопотання про зупинення провадження у справі підтримав.

Представник позивача в судовому засіданні проти клопотань відповідача заперечував.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд вважає за необхідне останні залишити без задоволення з наступних підстав:

Згідно ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Так у своєму клопотанні відповідач просив суд зупинити провадження по даній справі до вирішення пов'язаних з нею справ №5011-42/864-2012 про визнання договору постачання природного газу №381-211-06/10-116 від 26 березня 2010 року недійсним та № 09-06/2572 про стягнення боргу та штрафних санкції по оскаржуваному договору.

На момент розгляду справи в суді договір постачання природного газу чинний. Водночас, в разі визнання договору постачання природного газу №381-211-06/10-116 від 26 березня 2010 року недійсним в судовому порядку, відповідач не позбавлений права звернутися до суду на підставі ст. ст. 112 -114 ГПК України про перегляд рішення зі справи №925/229/13-г за нововиявленими обставинами.

Що стосується клопотання відповідача в частині зупинення провадження по даній справі до розгляду справи №09-06/2572 про стягнення боргу та штрафних санкції по оскаржуваному договору, то суд не позбавлений можливості у даній справі самостійно встановити обставини, зокрема наявності чи відсутності заборгованості за поставлений позивачем природний газ на умовах договору від 26 березня 2010 року.

Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №925/229/13-г до закінчення реорганізації дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" також суд вважає за необхідне залишити без задоволення, оскільки після завершення реорганізації позивача, сторони не позбавлені права звернутися до суду з клопотанням в порядку ст. 25 ГПК України про заміну позивача на його правонаступника.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 19 березня 2013 року за №121-07/180 та зазначав, що у позивача відсутні правові підстави для стягнення інфляційних втрат та 3% річних, оскільки останній не звертався до відповідача з вимогою про стягнення заявленої суми, а тому права позивача не порушені. Крім того, відповідач зауважував, що рішення господарського суду Черкаської області від 09 березня 2011 року зі справи №09-06/2572, яким встановлено борг відповідача перед позивачем, не набрало законної сили.

Існування основного боргу відповідача на суму 165 337 761 грн. 14 коп. на момент звернення позивача до суду з відповідним позовом, не підтверджено належними доказами, в зв'язку з чим відповідач заперечує проти наявності заборгованості перед позивачем. Також відповідач зазначав, що позивачем подано позов про стягнення інфляційних та 3% річних нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України окремо від суми основного боргу, а тому даний позов не підлягає задоволенню, оскільки не відповідає встановленому способу захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні, яке відбулося 02 квітня 2013 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/229/13-г.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 26 березня 2010 року між дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та відкритим акціонерним товариством "Азот" (найменування якого було змінено на публічне акціонерне товариство "Азот") (покупець) було укладено договір поставки природного газу за №381-211-06/10-116.

Відповідно до п. 1.1. вищезазначеного договору постачальник зобов'язався передати у власність покупцю, а останній зобов'язався прийняти від постачальника та оплатити природний газ, в обсязі, зазначеному в статті 2 цього договору.

Згідно п. 2.1. договору постачальник зобов'язався передати покупцю протягом періоду з 01 березня 2010 року до 30 вересня 2010 року включно, газ в обсязі до 735 000, 00 тис. м. куб., в тому числі по місяцях:

березень 115 000, 00 тис. м. куб.;

квітень 108 000, 00 тис. м. куб.;

травень 116 000, 00 тис. м. куб.;

червень 101 000, 00 тис. м. куб.;

липень 112 000, 00 тис. м. куб.;

серпень 70 000, 00 тис. м. куб.;

вересень 113 000, 00 тис. м. куб.

В пункті 4.4. договору визначено, що приймання - передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання - передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна (визначена відповідно до постанови КМУ від 29 квітня 2006 року №605 зі змінами та доповненнями) та вартість. Акт приймання - передачі газу складається за встановленою формою на підставі технічних актів приймання - передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки наданого постачальником.

Не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобов'язується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання - передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця та погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання - передачі газу та реєстр обсягів реалізації газу.

Відповідно до п. 5.1. договору загальна вартість 1 000 куб. м. газу з урахуванням тарифів на його транспортування, розподілу та постачання, цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ (2%), а також з урахуванням ПДВ становить - 2 085 грн. 71 коп.

З матеріалів справи вбачається, що в березні 2010 року позивачем було поставлено відповідачу природний газ на суму 237 241 924 грн. 54 коп., що підтверджується копією акту прийому - передачі природного газу від 31 березня 2010 року (а.с. 32).

30 квітня 2010 року сторонами було підписано акт прийому - передачі природного газу на загальну суму 286 959 401 грн. 03 коп. (а.с. 34).

В подальшому додатковою угодою №2 від 31 травня 2010 року позивачем було викладено зокрема, п. 5.1 договору в новій редакції:

"5.1.Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить:

5.1.1. З 01 квітня 2010 року - 2020,25 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 122,00 грн., крім того ПДВ - 20%.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 2 182,66 грн., крім того ПДВ -20%, всього з ПДВ - 2 619,19 грн..

5.1.2. З 01 травня 2010 року - 1992,80 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 150,00 грн., крім того ПДВ - 20%.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 2 182,66 грн., крім того ПДВ -20%, всього з ПДВ - 2 619,19 грн.

5.1.3 З 13 травня 2010 ціна за 1000 куб.м. природного газу, що використовується покупцем для технологічних потреб, становить 1633,30 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 150,00 грн., крім того ПДВ - 20%.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1 815,97 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2 179,16 грн.

Ціна природного газу, що використовується для інших власних потреб, визначається згідно із п.5.1.2".

Однак відповідач не погодився з редакцією позивача та виклав пункт 5.1. договору в протоколі розбіжностей від 18 червня 2010 року наступного змісту:

"5.1. З 01 квітня 2010 ціна за 1000 куб м. природного газу, що використовується покупцем для технологічних потреб, становить 1633,30 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою 20%

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 122,00 грн., крім того ПДВ - 20%.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1787,97 грн., крім того ПДВ -20 %, всього з ПДВ - 2 145,56 грн.".

В зв'язку з тим, що сторони не дійшли згоди щодо змін зазначених у додатковій угоді №2 та в протоколі розбіжностей, відповідач звернувся з позовом до господарського суду.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 29 липня 2010 року у справі №10/1369, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2010 року, задоволено зустрічний позов відкритого акціонерного товарства "Азот", визнано додаткову угоду № 2 від 31 травня 2010 року до договору поставки природного газу № 381-211-06/116 від 26 березня 2010 року в частині п. 5.1. укладеною в редакції відкритого акціонерного товарства "Азот".

На виконання вказаного рішення господарського суду, 30 листопада 2010 року сторонами було складено акт прийому-передачі природного газу, згідно з яким у квітні 2010 року позивач передав відповідачу 109 560,277 тис.м.куб. природного газу, загальною вартістю 235 068 586,15 грн. (в т.ч. ПДВ 20%), ціна природного газу за 1000 куб.м. становить 1665,97 грн., вартість транспортування - 122,00 грн. Після підписання даного акту, попередній акт прийому-передачі природного газу за квітень від 30 квітня 2010 року в обсязі 109 560,277 тис.куб.м. на суму 286 959 401,03 грн. вважати недійсним (анульованим) (а.с.33).

Додатковою угодою №3 від 27 липня 2010 року до договору поставки природного газу за №381-211-06/10-116 від 26 березня 2010 року сторонами було доповнено п. 2.1. абзацом наступного змісту "Постачальник передає покупцю протягом періоду з 01 жовтня 2010 року до 31 грудня 2010 року включно, газ в обсязі до 350 000,00 тис. куб.м., за наявності його обсягів, в тому числі по місяцях: жовтень - 116 000,00 тис.куб.м., листопад - 114 000,00 тис.куб.м., грудень - 120 000,00 тис.куб.м.".

Також у пункті 11.1 договору після слів "і діє в частині поставки газу до" викладено в наступній редакції: "31 грудня 2010 року включно, а в частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення". Решту умов договору залишено без змін (а.с. 30).

В подальшому 15 серпня 2010 року сторони уклали додаткову угоду №4 до договору поставки природного газу за №381-211-06/10-116 від 26 березня 2010 року, згідно умов якої з 01 серпня 2010 року вартість 1000 куб.м. природного газу складає 2 957 грн. 93 коп.

Позивач свої зобов'язання за договором поставки природного газу виконав повністю та згідно підписаних сторонами актів прийому - передачі поставив відповідачу за період березень, квітень, жовтень-грудень 2010 року природний газ на загальну суму 1 454 622 095 грн. 39 коп., що підтверджується копіями актів прийому - передачі природного газу (а.с. 32, 33, 35 - 37).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач в свою чергу зобов'язання по оплаті поставленого газу виконав частково, сплативши позивачу 1 289 284 334 грн. 25 коп., що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 94 - 122).

Таким чином розмір боргу за природний газ поставлений на підставі умов договору поставки природного газу за №381-211-06/10-116 від 26 березня 2010 року та укладених до нього змін становить 165 337 761 грн. 14 коп.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за природний газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5 банківських днів до початку місяця поставки.

Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу (за місяць передачі газу) до 10 числа місяця, наступного за місяцем передачі газу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору поставки, розрахунку з позивачем за поставлений природний газ в повному обсязі.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням положень ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення 9 992 022 грн. 26 коп. 3% річних нарахованих на суму боргу в розмірі 165 337 761 грн. 14 коп. за період з 22 січня 2011 року по 07 лютого 2013 року та 5 456 146 грн. 12 коп. інфляційних втрат нарахованих за період з січня 2011 року по грудень 2012 року (розрахунок знаходиться в матеріалах справи).

Здійснивши перевірку нарахування 3% річних та інфляційних втрат за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3." судом встановлено, що розмір 3% річних та інфляційних нарахований в меншому розмірі, однак позивачем самостійно визначено розмір заявлених до стягнення сум, а тому з відповідача підлягає стягненню 9 992 022 грн. 26 коп. 3% річних та 5 456 146 грн. 12 коп. інфляційних втрат.

В пункті 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17 липня 2012 року, № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" зазначено, що в силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 09 березня 2011 року зі справи №09-06/2572 позов задоволено частково та стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Азот" на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 165 337 761 грн. 14 коп. основного боргу за постачання природного газу, 2 914 293 грн. 62 коп. 3% річних за період з 05 квітня 2010 року по 31 січня 2011 року, 8 277 997 грн. 34 коп. інфляційних за період з листопада 2010 року по січень 2011 року, а також 455 770 грн. 65 коп. пені, в решті задоволення позову відпмовлено.

Зазначене вище рішення на даний час в установленому законом порядку законної сили не набрало.

Предметом розгляду даного спору є стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань за інший період ніж той, що був предметом судового розгляду зі справи №09-06/2572.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення (див. постанови Верховного Суду України від 04 липня 2011 року N 13/210/10 та від 12 вересня 2011 року N 6/433-42/183 і постанову Вищого господарського суду України від 16 березня 2011 року N 11/109).

На даний час, заборгованість в розмірі 165 337 761 грн. 14 коп. відповідачем не погашено, а тому позивач правомірно нарахував на існуючий борг річні та інфляційні, в зв'язку з чим позов підлягає задоволенню повністю.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Азот", вул. Першотравнева, 72, м. Черкаси, ідентифікаційний код 00203826, р/р №26000010003749 в ВАТ "Унікредитбанк", МФО 300744 на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ, ідентифікаційний код 31301827, р/р №26008301970 в ВАТ "Ощадбанк", МФО 300465 - 9 992 022 грн. 26 коп. 3% річних, 5 456 146 грн. 12 коп. інфляційних втрат та 68 820 грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 05 квітня 2013 року.

Суддя А.В.Васянович