ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" листопада 2006 р. | Справа № 2/293-3683 |
10:10
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Колубаєвої В.О.
при секретарі судового засідання Івасишин О.І
Розглянув справу
за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль,46021
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільна Україна" 47511. с. Рекшин Бережанського району
про стягнення заборгованості.
За участю представників сторін:
позивача: Гловак В. І. - довіреність №03-105/13-39 від 31.08.06р.
відповідача: Федишин О.С. - довіреність №3 від 23.10.2006р.
Суть справи: Позивач пред'явив позов про стягнення 3418 грн. 30 коп. із них 3317 грн. 24 коп. штрафних санкцій за не створення у 2005р. двох робочих місць для працевлаштування інваліда та 101 грн. 06 коп. - пені за порушення терміну сплати санкції.
Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що у нього відсутній прибуток. Тяжкий фінансовий стан трапився в зв'язку з неврожаєм сільгоспкультур. Просить у позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та приймаючи до уваги, що:
1) В судовому засіданні перед розглядом справи представникам роз’яснено їх права і обов’язки, передбачені ст.51 Кодексу адміністративного судочинства України.
2) Ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачає, що працевлаштування інвалідів здійснюється центральними органами виконавчої влади з питань праці і соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Пункт 12 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів зазначає, що державна служба зайнятості веде облік інвалідів, робочих місць підприємств на які можуть бути працевлаштовані інваліди, сприяє працевлаштуванню інвалідів.
Пункт 14 цього Положення тлумачить, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця на яких може використовуватись праця інвалідів.
3) Надані в господарський суд звіти "Про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках станом на 28.09.2005р., на 28.10.2005р, на 28.11.2005р., на 28.12.2005 р." та лист Бережанського центру зайнятості №05-871 від 04.10.2006р. підтверджують, що відповідач повідомив центр зайнятості про наявність в нього вакантних місць для працевлаштування 2 інвалідів в кінці вересня 2005р.
Отже , центр зайнятості з 01.10.2005р. знав про наявність у відповідача двох робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Також в суд наданий акт створення робочих місць від 03.01.2005р. (двох сторожів) із якого вбачається, що на час звернення відповідача до центру зайнятості робочі місця для працевлаштування інвалідів з 01.10.2005р. були створені.
Вищезазначене підтверджує, що відповідач з 01.10.2005р. вчинив дії передбачені ст. 5 Постанови Кабінету Міністрів України №314 від 03.05.1995р. "Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів". Тобто, з 01.10.2005р. зробив все що від нього залежить для того щоб виконати вимоги ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Тому слід вважати, що два інваліди з 01.10.2005р. не працевлаштовані не з вини відповідача і у суду немає підстав стягувати з відповідача 829 грн. 30 коп. (414 грн. 65 коп. за 3 місяці)
В частині стягнення 2487 грн. 94 коп. позов підлягає задоволенню, т.я. з 01.01.2005р. по 30.09.2005р. два інваліди не працевлаштовані з вини відповідача.
4) При розгляді справи враховувалось:
а) Ст.Ст.1,2 Постанови Кабінету Міністрів України №314 від 03.05.1995 р. “Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” передбачають, що робоче місце інваліда це окреме робоче місце, де створені необхідні умови для праці інваліда.
Звичайне робоче місце може бути створено до направлення інваліда на роботу. Тому і відповідна комісія складає акт про створення робочого місця для направлення інваліда на роботу.
Спеціалізоване робоче місце може бути створено тільки після того, як інвалід відповідними органами направлений на працевлаштування.
Тільки коли підприємство знає з якими вадами здоров’я до нього направлений інвалід, воно повинно створити спеціалізоване робоче місце для інваліда відповідної нозології. Дане місце повинно бути атестовано спеціальною комісією за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій і введення в дію шляхом працевлаштування інвалідів.
Отже, керуючись вищезазначеними вказівками Кабінету Міністрів України відповідач в підтвердження створення звичайного робочого місця може надати в суд тільки акт створення робочого звичайного місця.
Акт створення спеціалізованого робочого місця повинен представлятися тільки в тому разі коли інвалід працевлаштований. Тому заперечення позивача відносно того, що акт про створення робочого місця не має юридичної сили, т.я. він не підписаний представниками МСЕК, Держнаглядохоронпраці, організацій інвалідів є незаконним і не приймається до уваги.
б) Стаття 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачає сплату штрафних за рахунок прибутку підприємства, який залишається в його розпорядженні після сплати всіх податків і зборів. Абзац 1 та 2 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачає сплату штрафних санкцій в разі недодержання підприємством нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Абзаци 3 та 4 даної статті Закону зазначають спосіб виконання рішення. А саме: стягнення штрафних санкцій з прибутку підприємства, а в разі відсутності прибутку стягнення таких шляхом звернення на майно.
В зв’язку з чим суду слід зазначити, що сплата штрафних санкцій проводиться за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні відповідача після сплати всіх податків і зборів.
У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути стягнені шляхом звернення стягнення на майно підприємства в порядку передбаченому ст. 121 Господарського процесуального кодексу України та ст. 33 Закону України “Про виконавче провадження”.
Стаття 20 Закону не конкретизує за рахунок прибутку якого періоду стягуються штрафні санкції. Тому слід вважати, що такі стягуються за рахунок прибутку незалежно за який рік одержаний прибуток.
5) Згідно ст.58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
П.2 в ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", яким передбачено нарахування пені за порушення термінів сплати адміністративного-господарських санкцій введений в дію Законом України №115022705 (№1149227-05) від 20.12.2005р з 01.01.2006р.
Отже, за несплату адміністративно-господарських санкцій за 2005р у позивача є право нарахувати пеню з 15.04.2007р. ( п.4 ст.20 Закону).
Сума 101 грн. 06 коп. це пеня за несплату штрафних санкцій у 2005р.
Тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 101 грн. 06 коп. слід визнати необґрунтованими і вони підлягають задоволенню.
6) Згідно ст. 89 Кодексу адміністративного судочинства України видатки по судовому збору слід покласти на відповідача.
Керуючись вищезазначеним, ст.ст.158,162,163,258 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільна Україна", с. Рекшин, Бережанського району (і.к. 04935443) :
- на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Тернопіль, вул. Грушевського, 8 (код 14032334) суму 2487 грн. 94 коп. - штрафних санкцій.
- в доход державного бюджету 102 грн. видатків по судовому збору.
3. В решті частині позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі 23.11.2006р. до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.
Суддя В.О. Колубаєва