ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" листопада 2006 р. | Справа № 12/248-3439 |
16 год. 50 хв.
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Скрипчук О.С.
при секретарі судового засідання Александрову В.В.
розглянув справу:
за позовом: Приватного підприємства «Агро Торговий Дім», вул. За Рудкою, 33/24, м.Тернопіль
до відповідача: Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції, вул. Білецька,1, м.Тернопіль
про: скасування податкового повідомлення-рішення Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції від 31.03.2006р. №000042309/0/19257 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 18619,17 грн. за основним платежем та 9309,58 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
за участю представників сторін:
позивача: Авдєєнко В.В. –повірений, довіреність
відповідача: Полівчак С.С. –державний податковий інспектор,
Суть справи:
Приватне підприємство "Агро Торговий Дім", м.Тернопіль, надалі позивач, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції, м.Тернопіль, надалі відповідач, про скасування податкового повідомлення-рішення Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції від 31.03.2006р. №000042309/0/19257 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 18619,17 грн. за основним платежем та 9309,58 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Позивач в обгрунтування своїх позовних вимог посилається на податкове повідомлення-рішення №0000042309/0/19257 від 31.03.2006р., акт перевірки №2825/23-09/32272588 від 27.03.2006р., постанову Верховного Суду України від 18.04.2006р., інші матеріали.
Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримує.
У заперечені на позов від 27.09.2006р. №61404/7/10-015 Тернопільська ОДПІ позовні вимоги не визнає і просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що ПП «Агро Торговий Дім» в порушення п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»включило до податкового кредиту суми податку, які у відповідних звітних періодах його постачальниками не були задекларовані до сплати та не були сплачені до бюджету.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено.
Працівниками Тернопільської ОДПІ з 14.02.2006р. по 27.03.2006р. проводилася перевірка позивача, за результатами якої складено Акт від 27.03.2006р. №2825/23-09/3227258 «Про результати планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ПП «Агро Торговий Дім»за період з 01.07.2004р. по 31.12.2005р.», надалі Акт перевірки.
Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1.4, п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.2.1, 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4. п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 21719,17 грн., в тому числі:
-- за грудень 2004 рік на суму 3619,17 грн.;
-- за червень 2004 рік 2005 рік на суму 3100 грн.;
-- за серпень 2005 рік на суму 15000 грн.
31 березня 2006 року Тернопільською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення №0000042309/0/19257, яким згідно підпункту «б»підпункту 4.2.2 ст. 4, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»на підставі Акту перевірки від 27.03.2006р. №2825/23-09/32272588 ПП «Агро Торговий Дім»визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість в сумі 32578,76 грн., де 21719,17 грн. основний платіж, 10859,59 грн. штрафні санкції.
Дане податкове повідомлення-рішення і оскаржується позивачем.
Оцінивши зібрані по справі докази та норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення, а податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 31.03.2006р. №0000042309/0/19257 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 18619,17 грн. за основним платежем та 9309,58 грн. штрафних (фінансових) санкцій слід скасувати, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п. 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” (надалі Закон №168/97), який визначає платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, бюджетне відшкодування –сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Закон №168/97 визначає платника податку, як особу, що згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яку імпортує товари на митну територію України.
Підпункт 7.2.4, 7.2.6 статті 7 Закону передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладених надається виключно особам, зареєстрованим як платника податку на додану вартість, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання згідно звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкового накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно норм Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Перевіряючими в Акті перевірки зазначено, що одними з постачальниками ПП «Агро Торговий Дім»за період з 01.07.2004р. по 31.12.2005р. були ТОВ «Інтеграл»та ПП «Багро».
За період з 01.07.2004р. по 31.12.2005р. ПП «Агро Торговий Дім» отримало від ТОВ «Інтеграл»кукурудзу по податковій накладній від 17.12.2004р. №237 на суму 21715 грн., в тому числі ПДВ 3619,17 грн.
За період з 01.07.2004р. по 31.12.2005р. ПП «Агро Торговий Дім» отримало від ПП «Багро»трактор по податковій накладній від 19.08.2005р. №3 на суму 90000 грн., в тому числі ПДВ 15000 грн.
Враховуючи те, що вказані суб’єкти господарювання не виступали власниками наданих (переданих) ПП «Агро Торговий Дім»матеріальних цінностей поставка товару в розумінні ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»не відбулася, в порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону ТОВ «Інтеграл»та ПП «Багро»виписали податкові накладні на операції, які не є поставкою, оскільки по своїй суті не передбачала перехід права власності.
Таким чином, податковим органом зроблений висновок, що в порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»ПП «Агро Торговий Дім»віднесло до складу податкового кредиту податок на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Інтеграл»та ПП «Багро», оскільки суми податку на додану вартість, віднесенні до податкового кредиту не знаходять підтвердження в податкових зобов’язаннях продавця цих товарів, а податкова накладна не виконує своєї законодавчо встановленої функції і її оригінал не підтверджується копією.
Також зазначає, що згідно отриманої інформації стосовно постачальників –ТОВ «Інтеграл»та ПП «Багро»встановлено, що вони звітували про відсутність фінансово-господарської діяльності з дати державної реєстрації та не подавали обов’язкової податкової звітності, по рахунках, які належать ТОВ «Інтеграл»та ПП «Багро»вказаними підприємствами перерахування коштів за такі види товарів не проводилися.
Ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що постачальники продавця, яким ПП. «Агро Торговий Дім»перерахувало відповідні суми податку на додану вартість, які і повинні були сплатити відповідну суму податку до бюджету у відповідному податковому періоді таку суму в податковій декларації з податку на додану вартість в рядку оподаткування зобов’язання не відображалися та відповідно податку до бюджету не сплачували.
Однак, дані висновки Тернопільської ОДПІ щодо неправомірності приватним підприємством «Агро Торговий Дім» внесення відповідних сум до складу податкового кредиту не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні або при одержанні послуг по визначених цінах, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару чи одержання послуг до складу валових витрат, до яких п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” відносить суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
При цьому, для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару чи послуг до податкового кредиту платника податку, який придбав товар або отримав послуги Законом України „Про податок на додану вартість” не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету. Статтею 7 Закону передбачено лише обов’язок платника податку надати покупцю податку накладну. Якщо ж контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
За своїм змістом норма Закону передбачає як підставу для не включення до складу валових витрат випадки відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.
В підтвердження правомірності внесення та включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість позивач представив суду та долучив до матеріалів справи належним чином завіренні копії наступних первинних документів, а саме:
-- видаткові накладні №43 від 19.08.2005р. та №237 від 17.12.2004р., згідно яких ПП «Агро Торговий Дім»отримало відповідні товарно-матеріальні цінності;
-- Акт прийому-передачі товару від 19.08.2005р., який підтверджує передачу приватним підприємством «Багро»позивачу транспортного засобу;
-- платіжні доручення №295 від 12.08.2005р., квитанцій до прибуткового касового ордеру №1 від 19.08.2005р. та від 17.12.2004р., які підтверджують факт оплати ПП «Агро Торговий Дім»за отримані товарно-матеріальні цінності згідно видаткових та податкових накладних;
-- податкові накладні №43 від 19.08.2005р. та №237 від 17.12.2004р.
Нормами Закону „Про оподаткування прибутку підприємств” не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього зв’язку здійснення ним витрат саме у зв’язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт. послуг), і вважається, що всі витрати платника податку є пов’язані із такою підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). Відповідно до п.п. 5.11 Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
За таких обставин, враховуючи ту обставину, що ПП «Агро Торговий Дім»в підтвердження свого права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за звітні періоди подав всі необхідні докази та документи, які вимагаються Законом України „Про податок на додану вартість” та Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств”, та проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Відповідно до статті 71 Кодексу Адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимог та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України судове рішення, ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Стаття 258 КАС України передбачає, що за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист.
Разом з тим, судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 69–71, 158, 161-163 КАС України, господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції від 31.03.2006р. №000042309/0/19257 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 18619,17 грн. за основним платежем та 9309,58 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
3. Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства «Агро Торговий Дім», вул. За Рудкою,33/24, м.Тернопіль, код ЄДРПОУ 32272588, 3 грн. 40 коп. в повернення сплаченого судового збору.
4. Виконавчий лист видати за заявою ПП «Агро Торговий Дім».
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі „20” листопада 2006 року до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом двадцяти днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.
Суддя О.С. Скрипчук