Україна
Донецький окружний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 квітня 2013 р. Справа №805/3529/13-а
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12 година 10 хвилин
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кравченко Т.О.,
при секретарі судового засідання Островській О.М.
за участю
представника позивача - Гойденка С.А. - на підставі довіреності,
представника відповідача - не з'явився,
третьої особи 1 - не з'явився,
представника третьої особи 2 - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до Відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 та Донецька обласна дирекція Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про звільнення майна з-під арешту, -
встановив:
19 березня 2013 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - Позивач або ПАТ «Укрсоцбанк») звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку (далі - Відповідач або ВДВС), в якому просило суд звільнити з-під арештів, накладених на двокімнатну квартиру номер за РПВН 17777512, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, державними виконавцями ВДВС, шляхом скасування постанови ВП № 18981302 від 29 квітня 2010 року та постанови ВП № 34851651 від 04 жовтня 2012 року в частині накладення арешту на двокімнатну квартиру номер за РПВН 17777512, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 що перебуває в іпотеці ПАТ «Укрсоцбанк» на підставі договору іпотеки.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучені ОСОБА_2 як заставодавець та боржник у виконавчому провадження (далі - Третя особа 1) та Донецька обласна дирекція Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» як стягувач у виконавчому провадженні (далі - Третя особа 2 або ДОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»).
В судовому засіданні 05 квітня 2013 року представником позивача надана заява про залишення без розгляду позовної заяви в частині позовних вимог про звільнення з-під арешту, накладеного на двокімнатну квартиру номер за РПВН 17777512, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом скасування постанови ВП № 34851651 від 04 жовтня 2012 року в частині накладення арешту на двокімнатну квартиру номер за РПВН 17777512, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 що перебуває в іпотеці ПАТ «Укрсоцбанк» на підставі договору іпотеки.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2013 року вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» у цій частині залишені без розгляду.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, Позивач зазначив, що двокімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 На підставі іпотечного договору № 150/5-3741 від 06 березня 2007 року, укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4, вказана квартира передана в іпотеку.
05 грудня 2012 року Позивачем отриманий витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, зі змісту якого вбачалося, що 30 квітня 2010 року на підставі постанови державного виконавця ВДВС ВП № 18981302 від 29 квітня 2010 року накладений арешт на все нерухоме майно ОСОБА_2
ПАТ «Укрсоцбанк» вважає, що накладення арешту на вказану квартиру боржника, порушує права банківської установи, як іпотекодержателя, та суперечить вимогам Законів України «Про виконавче провадження» та «Про іпотеку», а тому просить задовольнити позовні вимоги та звільнити зазначене нерухоме майно з-під арешту.
В судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в адміністративному позові, надав пояснення, аналогічні тим, що наведені у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Відповідач про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином з дотриманням вимог ст.ст.38, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, про що свідчить телефонограма (а.с.74), явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, свого ставлення до заявлених позовних вимог не висловив.
Третя особа 1 та Третя особа 2 про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином з дотриманням вимог ст.ст.38, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, про що свідчать розписки про вручення судової повістки, телефонограми та звіт про відправлення факсу (а.с.69, 71-73), явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, свого ставлення до заявлених позовних вимог не висловили.
Третя особа 1 надала заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с.78).
З урахуванням положень ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, з огляду на скорочені строки розгляду справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, визначені ч.5 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності представників Відповідача та Третіх осіб.
З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.
06 березня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» як Іпотекодержателем та ОСОБА_2 як Іпотекодавцем укладений іпотечний договір № 150/5-3741, за умовами якого Іпотекодавець передав в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання Іпотекодавцем зобов'язань за договором кредиту № 150/3-706 від 06 березня 2007 року, укладеним між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, наступне нерухоме майно: двокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 59,4 кв.м., житловою - 27,1 кв.м., що належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 06 березня 2007 року з ОСОБА_5, посвідченого 06 березня 2007 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 540 та в Державному реєстрі правочинів 06 березня 2007 року за № 1952122. На момент укладання цього договору право власності на предмет іпотеки було зареєстроване Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» за ОСОБА_5 згідно з реєстраційним написом на правовстановлювальному документі за номером 17777512, що відображено в п.1.1. іпотечного договору (а.с.17-28).
Іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6 06 березня 2007 року та зареєстрований в реєстрі за № 544.
06 березня 2007 року об 11 годині 47 хвилин до Державного реєстру іпотек внесено реєстраційний запис про реєстрацію обтяження на підставі договору іпотеки від 06 березня 2007 року № 544, об'єктом якого є двокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 59,4 кв.м., житловою - 27,1 кв.м, про що свідчить витяг про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек від 06 березня 2007 року за № 11527071 (а.с.10).
Того ж дня приватним нотаріусом ОСОБА_6 накладена заборона на відчуження квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2, до виконання умов договору іпотеки; заборона зареєстрована в реєстрі за № 545 (а.с.28).
04 травня 2012 року Ленінським районним судом м. Донецька постановлено заочне рішення у цивільній справі № 2/0532/30/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким вимоги позивача задоволені у повному обсязі, постановлено звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 150/5-3741, посвідченим 06 березня 2007 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 544, на двокімнатну кватиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 59,4 кв.м., житловою - 27,1 кв.м, що належить ОСОБА_2, з метою погашення його заборгованості перед Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» по договору кредиту № 150/3-706 від 06 березня 2007 року в сумі 53 963,75 доларів США, що станом на 05 січня 2012 року еквівалентно 431 062,43 грн. шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною реалізації, визначеною незалежним експертом для продажу.
Рішення Ленінського районного суду м. Донецька набрало законної сили 14 травня 2012 року (а.с.12-16).
Зі змісту витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 05 грудня 2012 року № 39144207 вбачається, що в Єдиному реєстрі містяться три записи про обтяження нерухомого майна, належного ОСОБА_2:
- Запис 1, зареєстрований 06 березня 2007 року об 11:49:21 за № 4597121, тип обтяження - заборона на нерухоме майно, підстава обтяження - договір іпотеки, 544, 06 березня 2007 року, об'єкт обтяження - квартира двокімнатна, номер за РПВН: 17777512, АДРЕСА_1 власник - ОСОБА_2, заявник - АКБ «Укрсоцбанк».
- Запис 2, зареєстрований 30 квітня 2010 року о 15:33:29 за № 9792051, тип обтяження - арешт нерухомого майна, підстава обтяження - постанова, ВП № 18981302, 29 квітня 2010 року, об'єкт обтяження - все нерухоме майно, обтяжувач - ВДВС;
- Запис 3, зареєстрований 23 жовтня 2012 о 10:44:36 за № 13150046, тип обтяження - арешт нерухомого майна, підстава обтяження - постанова, ВП № 34851651, 04 жовтня 2012, об'єкт обтяження - квартира, АДРЕСА_1 обтяжувач - ВДВС Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку (а.с.7-9).
29 квітня 2010 року державним виконавцем Відповідача ОСОБА_7 за заявою ДОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відкрито виконавче провадження ВП № 18981302 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1086, виданого 14 березня 2010 року Калінінським районним судом м. Донецька про стягнення з ОСОБА_2 на користь ККП «ДМТМ» суми боргу у розмірі 7 699,06 грн.
Сторонами за вказаним виконавчим провадженням були ОСОБА_2 - боржник, ДОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - стягувач.
Одночасно з відкриттям виконавчого провадження державним виконавцем накладений арешт на все майно, крім коштів ОСОБА_2, в межах суми звернення стягнення - 7 699,06 грн.
Вказані обставини встановлені на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 18981302 від 29 квітня 2010 року (а.с.57-58) та заяви про відкриття виконавчого провадження від 16 квітня 2010 року (а.с.59).
Публічне обтяження у вигляді арешту всього рухомого майна ОСОБА_2 на підставі постанови Відповідача ВП № 18981302 від 29 квітня 2010 року зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 30 квітня 2010 року о 15:34 за № 9792067, про що свідчить витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 30 квітня 2010 року № 27029154 (а.с.54).
Публічне обтяження у вигляді арешту всього нерухомого майна ОСОБА_2 на підставі постанови ВДВС ВП № 18981302 від 29 квітня 2010 року зареєстроване в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 30 квітня 2010 року о 15:33 за № 9792051, про що свідчить витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 30 квітня 2010 року № 27029107 (а.с.55).
За результатами вчинення виконавчих дій державним виконавцем встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: м. Донецьк, вул. Шахтобудівельників, буд.31, кв.9, місцем отримання доходів боржника в період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2011 року була ДПА у Донецькій області.
Ці обставини підтверджені актом державного виконавця від 16 березня 2012 року (а.с.49), листом Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька від 28 грудня 2011 року (а.с.50), відомостями адресно-довідкового відділу УГІРФО ГУМВС України в Донецькій області від 06 вересня 2011 року (а.с.52).
16 березня 2012 року державним виконавцем на підставі п.10 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про закінчення виконавчого провадження (а.с.48).
Того ж дня виконавчий документ надісланий за належністю до Відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку (а.с.48).
Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.
Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені правові норми.
Завданням адміністративного судочинства, зокрема, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч.ч.1-2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч.1 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
При визначенні юрисдикції суд виходить з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених ч.2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606), крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.
Ч.4 ст.82 № 606 встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Тобто, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.
До юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.
Судом встановлено, що в рамках виконавчого провадження № 18981302 здійснювалося примусове виконання виконавчого листа, виданого місцевим загальним судом за результатами розгляду справи за правилами цивільного судочинства, а Позивач не є стороною вказаного виконавчого провадження, що з урахуванням положень п.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби», викладеної в редакції постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2012 року № 5, з доповненнями, внесеними постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 14 вересня 2012 року № 10, зумовлює висновок про те, що адміністративну справу № 805/3529/13-а належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Оскільки ПАТ «Укрсоцбанк» не є стороною виконавчого провадження № 18981302, для звернення Позивача до суду із вказаним позовом має застосовуватися загальний строк на звернення до адміністративного суду, визначений ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, який становить шість місяців і обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Про накладення арешту на предмет іпотеки Позивачу стало відомо 05 грудня 2012 року, позовна заява надіслана на адресу суду 15 березня 2013 року, про що свідчить штамп підприємства поштового зв'язку на конверті, в якому здійснено поштове відправлення (а.с.6), тобто позовна заява подана в межах строку на звернення до адміністративного суду.
У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: 1) на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; 9) з урахуванням права на особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну виконавчу службу» 24 березня 1998 року № 202/98-ВР (далі - Закон № 202/98-ВР) державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України.
Згідно з положеннями ч.ч.1-2 ст.2 Закону № 606 примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом № 202/98-ВР.
Ч.ч.1-3 ст.3 Закону № 202/98-ВР визначено, що органами державної виконавчої служби є, зокрема районні відділи державної виконавчої служби відповідних міських управлінь юстиції. Виконання рішень, перелік яких встановлено законом, покладається на державних виконавців. Районні відділи державної виконавчої служби відповідних міських управлінь юстиції є юридичними особами.
Ч.2 ст.4 Закону № 202/98-ВР містить правову норму, відповідно до якої державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Системний аналіз вищезгаданих положень Законів № 202/98-ВР та № 606, а також п.7 ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що ВДВС та його державні виконавці є суб'єктами владних повноважень, як наслідок, у справах щодо оскарження рішень цих суб'єктів суд має перевірити їх відповідність критеріям, наведеним у ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зі змісту ст.1 Закону № 606 вбачається, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.1 ст.11 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з ч.2 ст.25 Закону № 606 державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Як слідує зі змісту заяви ДОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 16 квітня 2010 року (а.с.59) одночасно з відкриттям виконавчого провадження стягувач просив накласти арешт на майно боржника в межах суми боргу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вирішивши питання про накладення арешту на все майно, крім коштів, що належать ОСОБА_2, в межах суми звернення стягнення, державний виконавець діяв в межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені Законом № 606.
Заходи примусового виконання рішень визначені ст.32 Закону № 606. Одним з таких заходів, згідно з п.1 ч.1 ст.32 Закону № 606, є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права)
боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.
Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника регламентований ст.52 Закону № 606, відповідно до ч.ч.1, 6 якої звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації; стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.
Особливості звернення стягнення на заставлене майно визначає ст.54 Закону № 606.
Відповідно до ч.1 ст.54 Закону № 606 звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.
Згідно з ч.3 ст.54 Закону № 606 для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі:
- виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;
- якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
Як встановлено судом, в рамках виконавчого провадження № 18981302 накладено арешт на все майно боржника, в тому числі на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і передана в іпотеку з метою забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань перед ПАТ «Укрсоцбанк».
Квартира арештована з метою задоволення вимог стягувача, який не є заставодержателем цього майна.
Отже, у виконавчому провадженні № 18981302 на заставлену квартиру боржника може бути звернено стягнення лише за наявності обставин, передбачених ч.3 ст.54 Закону № 606.
Судове рішення про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів набрало законної сили 20 липня 2009 року, тобто після виникнення у Позивача права застави, яке виникло 06 березня 2007 року.
Вартість предмету іпотеки на час укладання іпотечного договору становила 237 350,00 грн., що вбачається зі змісту п.1.3. іпотечного договору (а.с.17).
Розмір заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ «Укрсоцбанк» становить 431 062,43 грн., що встановлено заочним рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 04 травня 2012 року, що набрало законної сили (а.с.16).
Таким чином, розмір заборгованості ОСОБА_2 перед заставодержателем перевищує вартість предмета застави.
Наведені вище обставини зумовлюють висновок про відсутність передбачених ч.3 ст.54 Закону № 606 підстав для звернення стягнення на заставлене майно боржника для задоволення вимог стягувача у виконавчому провадженні № 18981302, який не є заставодержателем.
Ч4 ст.54 Закону № 606 передбачено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
На час вчинення державним виконавцем дій щодо опису й арешту майна ДП «Макіїввугілля» діяла Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції від 15 грудня 1999 року № 74/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158, (далі - Інструкція № 74/5).
Звернення стягнення на майно боржника визначав розділ 5 Інструкції № 74/5. П.п.5.3.9. п.5.3. Інструкції № 74/5 передбачав, що інформацію щодо заборони відчуження нерухомого майна державний виконавець може отримати в Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна.
Арешт та вилучення майна боржника регламентував п.5.6. Інструкції № 74/5. Відповідно до п.п.5.6.8. п.5.6. Інструкції № 74/5 про накладення арешту на нерухоме майно державний виконавець не пізніше наступного дня надсилає повідомлення нотаріальному органу за місцезнаходженням нерухомого майна. Про накладення арешту на нерухоме майно, яке заставлено третім особам, останні також повідомляються державним виконавцем. Державний виконавець роз'яснює сторонам та зацікавленим особам, які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, що вони мають право оскаржити дії державного виконавця, а також звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту, що передбачено п.п.5.6.11. п.5.6. Інструкції № 74/5.
Під час накладення арешту на майно, державним виконавцем не з'ясовувалося питання щодо наявності заборони відчуження майна боржника, як наслідок, Позивач не був повідомлений про накладення арешту на майно, що є предметом іпотеки.
Підстави для закінчення виконавчого провадження визначені ст.49 Закону № 606. Відповідно до п.10 ч.1 ст.49 Закону № 606 виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.
Наслідки завершення виконавчого провадження передбачені ст.50 Закону № 606. Зокрема, згідно з положеннями ч.ч.1-2 ст.50 Закону № 606 у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Оскільки виконавче провадження № 18981302 закінчено у зв'язку із направленням виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, арешт, накладений на майно ОСОБА_2 знятий не був.
Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
ПАТ «Укрсоцбанк» документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 34,41 грн. (а.с.2), а тому ці витрати підлягають присудженню на користь Позивача.
Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 181, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до Відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 та Донецька обласна дирекція Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про звільнення майна з-під арешту - задовольнити повністю.
2. Звільнити з-під арешту, накладеного відповідно до п.4 постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку ОСОБА_7 про відкриття виконавчого провадження від 29 квітня 2010 року ВП № 18981302 двокімнатну квартиру номер за РПВН 17777512, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
3. Скасувати п.4 постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку Бондаренка О.О. про відкриття виконавчого провадження від 29 квітня 2010 року ВП № 18981302, в частині накладення арешту на двокімнатну квартиру номер за РПВН 17777512, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (ідентифікаційний код 0039019) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп.
5. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 05 квітня 2013 року.
6. Постанова складена у повному обсязі 05 квітня 2013 року.
7. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
8. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
9. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Кравченко Т.О.