ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2013 р. Справа № 804/786/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Озерянської С.І.
при секретарі Мізері А.В.
за участю :
представника позивача Марголіна В.Г.
представника відповідача Сидорчука І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Дніпрокомплект» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство «Дніпрокомплект» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби в якому просить суд з урахуванням уточнення позовних вимог визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську із самостійного визнання недійсними правочинів ПП «Дніпрокомплект» з постачальниками товарів (робіт, послуг) ПП «Вікторія-2007», ТОВ «Аксіома», ПП «Український центр екології», ТОВ «НПК Стройсервіселектро», ПП «Ресурс-Постач» і ПП «Дніпрокомплект» з підприємцями покупцями товарів (робіт, послуг) останніми по ланцюгу постачання; визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську зі складання за результатами перевірки акту №3445/46/23-206/25018797 від 01.08.2011 року «про результати планової виїзної документальної перевірки ПП «Дніпрокомплект» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року валютного та іншого законодавства з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року в частині визнання недійсними правочинів ПП «Вікторія-2007», ТОВ «Аксіома», ПП «Український центр екології», ТОВ «НПК Стройсервіселектро», ПП «Ресурс-Постач» і ПП «Дніпрокомплект» з підприємцями покупцями товарів (робіт, послуг) останніми по ланцюгу постачання; зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Дніпродзержинську поновити на особовому рахунку ПП «Дніпрокомплект» і в автоматизованих базах обліків самостійно визначені податкові зобов'язання підприємства з ПДВ за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року та дані про продавців і покупців товарів (послуг), які містилися у поданих до податкової служби деклараціях і додатках №5 «Розшифровка зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до них.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірні господарські операції підтверджені необхідними бухгалтерськими документами, а висновки податкового органу про відсутність фактичного здійснення господарських операцій є необґрунтованими. На час перебування у господарських відносинах ПП «Вікторія-2007», ТОВ «Аксіома», ПП «Український центр екології», ТОВ «НПК Стройсервіселектро», ПП «Ресурс-Постач» підприємства були зареєстровані в установленому порядку, у тому числі як платники податку на додану вартість. Враховуючи наявність первинних документів бухгалтерського обліку, які підтверджують здійснення зазначених господарських операцій, Приватне підприємство «Дніпрокомплект» вважає, що має право на відображення їх у податковому обліку, зокрема формуванні податкового кредиту при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість та на прибуток підприємств.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити з підстав зазначених в позові.
Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, просив суд у їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що дії податкового органу вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов.
Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, проаналізувавши чинне законодавство, суд вважає за необхідне адміністративний позов Приватного підприємства «Дніпрокомплект» задовольнити частково, виходячи з наступного.
Приватне підприємство «Дніпрокомплект» зареєстроване 13.01.1998 року виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області, номер запису 1 223 120 0000 001558.
З 10.06.2011 р. по 25.07.2011 р. відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку Приватного підприємства «Дніпрокомплект» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року.
За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області Державної податкової служби складено акт №,3445/46/23-206/25018797 від 01.08.2011 року «про результати планової виїзної документальної перевірки ПП «Дніпрокомплект» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року валютного та іншого законодавства з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, яким зафіксовано ряд порушень.
На підставі акту перевірки 12 серпня 2011 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме: №0002062301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 104 813,00 грн., №0001302303, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 5 750, 00 грн., №0002072301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з інших зборів за забруднення навколишнього природного середовища до Фонду охорони навколишнього природного середовища у розмірі 1 503, 00 грн., №0001551701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників у розмірі 3 930,96 грн., №0002052301 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 18 939,00 грн.
Також на підставі акту перевірки на особовому рахунку ПП «Дніпрокомплект» і в автоматизованих базах обліків, зокрема в Автоматизованій системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» самостійно визначені податкові зобов'язання та податковий кредит підприємства з ПДВ за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року та дані про продавців і покупців товарів (послуг), які містилися у поданих до податкової служби деклараціях і додатках №5 «Розшифровка зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» були вилучені.
Підставою для вчинення зазначених дій стали висновки акту перевірки, якими податковий орган визначив нереальність (нікчемність) господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Аксіома», ПП «Вікторія-2007», ТОВ «НПК Стройсервіселектро», ПП «Український центр екології», ПП «Ресурс-Постач» та Позивачем і покупцями останніми по ланцюгу постачання, , про що свідчать акти перевірок контрагентів Позивача та які зазначені в розділі 3.10 акту перевірки «Отримання інформації щодо нікчемності правочинів».
Проте, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд не може погодитись з указаними доводами відповідача, з огляду на нижченаведене.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 ст.5 вказаного Закону.
Валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
Згідно п.5.3.9 ст. 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
У відповідності до п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 ст.138: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 ст.138, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 ПК України; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї ст.138 а у статті 139 ПК України.
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України (п. 138.2 ст. 138 ПК України).
Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) в період з 01 квітня 2010 року по 01 січня 2011 року, визначався Законом України "Про податок на додану вартість".
Відповідно до пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
В період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2011 року порядок визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, в тому числі формування податкового кредиту, визначався Податковим кодексом України.
Так, підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
У відповідності до п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Виходячи із системного аналізу вказаних норм Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання.
Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось представниками сторін, підставою для таких висновків податкового органу ,стали насамперед дані актів перевірок контрагентів та визнання правочинів здійснених ними по ланцюгу постачання нікчемними.
В даному випадку, як вбачається із матеріалів справи позивачем в якості підтвердження здійснення господарських операцій з ПП «Вікторія-2007», ТОВ «Аксіома», ПП «Український центр екології», ТОВ «НПК Стройсервіселектро», ПП «Ресурс-Постач» і ПП «Дніпрокомплект» з підприємцями покупцями товарів (робіт, послуг) останніми по ланцюгу постачання були надані всі первинні документи, які необхідні для даного виду правочинів,в тому числі: договори купівлі-продажу, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, акти, та ін.
Підставою для висновків податкового органу про те, що операції між ПП «Вікторія-2007», ТОВ «Аксіома», ПП «Український центр екології», ТОВ «НПК Стройсервіселектро», ПП «Ресурс-Постач» і ПП «Дніпрокомплект» з підприємцями покупцями товарів (робіт, послуг) останніми по ланцюгу постачання не мають реального товарного характеру стали досліджені в судовому засіданні акти перевірок, а саме: акт ДПІ у м.Дніпродзержинську №2147/163/23-206/20251135 від 31.05.2011 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Аксіома» з питань формування податкового кредиту за період з 01.06.2010 року по 31.03.2011 року»/т.5, л.с.1-36/, акт Прилуцької ОДПІ №607/23/37109812 від 16.05.2011 року «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Ресурс-Постач» з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року /т.5, л.с. 37-48/, акт ДПІ Дзержинського району м. Харкова № 1388/1800/32869981 від 29.04.2011 року «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «НПК Стройсервіселектро» з питань дотримання податкового законодавства за період лютий 2011 року» /т.5, л.с. 50-59/, акт ДПІ у Московському районі м. Харкова №1738/18/36627363 від 06.06.2011 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «Український центр екології з питання правильності визначення суми податку на додану вартість за квітень 2011 року /т.4, л.с. 245-256/.
З огляду на встановлені обставини, які підтверджують рух активів в процесі здійснення господарської операції, зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю позивача та досліджені докази, суд вважає, помилковим висновок податкового органу, щодо визнання недійсними правочинів Позивача з ПП «Вікторія-2007», ТОВ «Аксіома», ПП «Український центр екології», ТОВ «НПК Стройсервіселектро», ПП «Ресурс-Постач» і ПП «Дніпрокомплект» з підприємцями покупцями товарів (робіт, послуг) останніми по ланцюгу постачання.
Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.
Під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.
У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності Приватного підприємства «Дніпрокомплект». Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.
З урахуванням зазначеного, суд вважає вимоги позивача в частині визнання протиправними дій зі складання за результатами перевірки акту в частині визнання недійсними правочинів ПП «Дніпрокомплект» з ПП «Вікторія-2007», ТОВ «Аксіома», ПП «Український центр екології», ТОВ «НПК Стройсервіселектро», ПП «Ресурс-Постач» і ПП «Дніпрокомплект» з підприємцями покупцями товарів (робіт, послуг) останніми по ланцюгу постачання, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне, з метою відновлення порушеного права, зобов'язати Дніпродзержинську об'єднану державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби відновити показники податкової звітності на особовому рахунку ПП «Дніпрокомплект» і в автоматизованих базах обліків, зокрема в Автоматизованій системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, виключно ті, які були змінені на підставі акту перевірки №3445/46/23-206/25018797 від 01.08.2011 року.
Що стосується позовних вимог, щодо визнання протиправними дій із самостійного визнання недійсними правочинів, суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з огляду на приписи ст.228 Цивільного Кодексу України, яка зазначає, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, а відповідно не потребує визнання його таким в судовому порядку.
Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Приватного підприємства «Дніпрокомплект» підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Приватного підприємства «Дніпрокомплект» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби зі складання за результатами перевірки акту №3445/46/23-206/25018797 від 01.08.2011 року «Про результати планової виїзної документальної перевірки ПП «Дніпрокомплект» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року валютного та іншого законодавства з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року « в частині визнання недійсними правочинів ПП «Вікторія-2007», ТОВ «Аксіома», ПП «Український центр екології, ТОВ «НПК Стройсервіселектро», ПП «Ресурс-Постач» з ПП «Дніпрокомплект» і ПП «Дніпрокомплект» з підприємствами-покупцями товарів (робіт, послуг) по ланцюгу постачання.
Зобов'язати Дніпродзержинську об'єднану державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби відновити показники податкової звітності на особовому рахунку ПП «Дніпрокомплект» і в автоматизованих базах обліків, зокрема в Автоматизованій системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, які були змінені на підставі акту перевірки №3445/46/23-206/25018797 від 01.08.2011 року.
В решті позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 29.03.2013 року.
Суддя С.І. Озерянська