УКРАЇНА
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа № 819/733/13-a
"03" квітня 2013 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Хрущ В. Л.,
за участю:
секретаря судового засідання Найко Н. І.,
відповідача - ОСОБА_1,
за відсутності представника позивача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску, -
В С Т А Н О В И В:
Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1677,88 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем не здійснено в повному обсязі сплати єдиного внеску до Пенсійного фонду України за серпень - грудень 2012 року, внаслідок чого за нею рахується заборгованість на суму 1677,88 грн., яку позивач, звернувшись до суду із даним позовом, і просить стягнути з відповідача як фізичної особи - підприємця в судовому порядку.
Водночас, управлінням Пенсійного фонду України в місті Тернополі у позовній заяві було заявлено клопотання про розгляд даної справи без участі їхнього представника.
В судовому засіданні відповідач визначала необхідність сплати заявленої до стягнення суми єдиного соціального внеску, хоча, і вважає покладення на неї законодавцем такого обов'язку незаконним. Додатково відповідач також пояснила суду, що сплатити дані кошти в добровільному порядку вона не мала можливості через скрутне фінансове становище.
Заслухавши в судовому засіданні відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Відповідач, ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер ДРФО - НОМЕР_1), будучи зареєстрованою як фізична особа - підприємець, відповідач у 2012 році перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Тернополі, та, відповідно, - була платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в розумінні статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Проте, як видно з матеріалів справи, всупереч вимогам статей 6, 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», - відповідач не здійснила у належному розмірі сплати єдиного внеску до управління Пенсійного Фонду України, у зв'язку з чим станом на час розгляду справи за ним рахується несплачена в добровільному порядку заборгованість по єдиному внеску у сумі 1677,88 грн.
Згідно наявних у матеріалах справи самостійно поданого відповідачем звіту про нарахуванням єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування (єдиний податок, фіксований податок) за 2012 рік, а також повідомлення-розрахунку, здійсненого територіальним органом Пенсійного фонду України, виходячи із розміру єдиного внеску, який встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини 1 статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування (єдиний податок, фіксований податок) за 2012 рік, - сума єдиного внеску, яка мала бути сплачена відповідачем у 2012 році, становить 4572,42 грн.
Водночас, відповідачем протягом 2012 року було здійснено часткову сплату єдиного внеску - на загальну суму 2894,54 грн. Так, у березні 2012 року до Управління Пенсійного фонду від відповідача надійшли кошти - у розмірі 958,42 грн., у квітні - 379,62 грн., у травні - 379,62 грн., у липні - 400,00 грн., 176,88 грн., у листопаді - 600,00 грн.
Таким чином, станом на час розгляду справи за відповідачем, з урахуванням здійснених нею проплат на суму 2894,54 грн., рахується несплачена в добровільному порядку заборгованість по єдиному внеску в сумі 1677,88 грн. (4572,42 грн. - 2894,54 грн. = 1677,88 грн.), яку Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі і просить стягнути з відповідача в судовому порядку.
Здійснення сплати вищезазначених сум єдиного внеску та наявність вказаної заборгованості - визнана відповідачем у судовому засіданні та підтверджується наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в позові, та надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належним чином та підлягають задоволенню, - з огляду на наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності;
Пунктами 1, 4 ч. 2 ст.6 вищевказаного Закону - платника єдиного внеску зобов'язано своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.
У відповідності до п. 5 ч. 1 ст.1 вказаного закону - мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.
Як передбачено п. 11 ст. 8 цього Закону - єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 ч.1 ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
З урахуванням мінімального розміру заробітної плати, визначеної статтею 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», мінімальний страховий внесок становив: з 1 січня 2012 року - 372,33 грн. (1073,00 грн. х 34,7% = 372,33 грн.), з 1 квітня 2012 року - 379,62 грн. (1094,00 грн. х 34,7% = 379,62 грн.), з 1 липня 2012 року - 382,39 грн. (1102,00 грн. х 34,7% = 382,39 грн.), з 1 жовтня 2012 року - 387,95 грн. (1118,00 грн. х 34,7% = = 387,95 грн.), з 1 грудня 2012 року - 393,50 грн. (1134,00 грн. х 34,7% = 393,50 грн.).
Відповідно до п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах 3 та 4 п. 1 ч.1 ст. 4 цього Закону, - календарний рік.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом вважається недоїмкою.
Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, згідно з ч. 12 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Відповідно до п. 7 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.
При цьому, абз. 7 ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено право територіальних органів Пенсійного фонду звертатися до суду про стягнення недоїмки з платників єдиного внеску.
Як вже було зазначено вище, судом встановлено, що відповідач як фізична особа-підприємець, всупереч вимогам ст. 6, 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не здійснила сплати у належному розмірі єдиного внеску до Пенсійного Фонду України за 2012 рік, у зв'язку з чим станом на час розгляду даної справи за нею рахується несплачена в добровільному порядку заборгованість перед Пенсійним фондом в сумі 1677,88 грн.
Докази добровільного погашення вказаної суми боргу в матеріалах справи - відсутні, відповідачем не надані, а судом - не встановлені.
Крім того, безпосередньо, і сама відповідач в судовому засіданні визнала, що визначену суму заборгованості перед Пенсійним фондом, - вона не мала змоги сплатити добровільно.
Частиною 3 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Згідно з положеннями частини 3 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України - судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу. Тобто, у разі визнання відповідачем адміністративного позову - приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.
Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно зі статтею 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази, які мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, в їх сукупності, а також враховуючи те, що покладений відповідача законом обов'язок щодо сплати страхових внесків - є визначальним для вирішення даного спору, і на час судового розгляду справи вказаний обов'язок відповідачем в добровільному порядку та в повному обсязі - не виконаний, борг зі сплати страхових внесків відповідачем - не сплачений, відповідні докази, які б підтверджували погашення такого боргу та спростовували б доводи позивача, - відповідачем не надані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги - є обґрунтованими, документально підтвердженими, визнаними відповідачем та відповідають чинному законодавству, а тому - позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України - судові витрати у цій справі з відповідача - не стягуються.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 69-71, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
1. Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі - задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер ДРФО - НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі (ідентифікаційний код - 21157094, вул.Руська, 17, м.Тернопіль) заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1677,88 грн. (одна тисяча шістсот сімдесят сім гривень 88 копійок), - шляхом перерахування вказаних коштів за наступними реквізитами: рахунок №37198076001918 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Тернопільській області, МФО 838012.
Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
/Постанова в повному обсязі складена 05 квітня 2013 року/.
Головуючий суддя (підпис) Хрущ В. Л.
Копія вірна:
Суддя Хрущ В. Л.