Справа № 157/421/13-а
Провадження №2-а/157/15/13
ПОСТАНОВА
іменем України
28 березня 2013 року місто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Антонюк О.В.,
при секретарі - Мельницькій Г.П.,
з участю позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії Бузаківської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області про визнання неправомірними дій адміністративної комісії сільської ради та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
встановив:
21 березня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що постановою № 2/3 від 12 березня 2013 року адміністративної комісії Бузаківської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області, його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП, а саме за те, що він 13 лютого 2013 року о 15 год. 15 хв., перебуваючи за місцем свого проживання у ІНФОРМАЦІЯ_1, здійснив завідомо неправдивий виклик міліції, та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 119 грн. Зазначає, що правопорушення він не вчиняв, а працівників міліції 13 лютого 2013 року викликав у зв’язку з тим, що між ним та його батьком ОСОБА_3 виник конфлікт, під час якого останній перебував у стані алкогольного сп'яніння та виганяв його з помешкання. Працівники міліції на виклик не приїхали, лише на наступний день, 14 лютого 2013 року, до нього приходив дільничний інспектор Камінь-Каширського РВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_4, який відібрав пояснення у нього та його співмешканки ОСОБА_5 Вважає, що він звернувся до правоохоронних органів за захистом своїх прав на підставі вимог закону і його вина у вчиненні правопорушення не доведена, а тому просив визнати дії відповідача неправомірними та скасувати постанову від 12 березня 2013 року про притягнення його до адміністративної відповідальності.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Окрім того, пояснив, що телефонуючи до правоохоронних органів мав на меті захистити свої права, припинити протиправні дії свого батька ОСОБА_3, який, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, ображав його та виганяв з будинку.
Представник відповідача - Бузаківський сільський голова ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що постанова адміністративної комісії є законною та обґрунтованою, у зв’язку з чим просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх письмовими доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Судом встановлено, що постановою № 2/3 від 12 березня 2013 року адміністративної комісії Бузаківської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 119 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП. У вказаній постанові та у протоколі від 14 лютого 2013 року, складеному старшим дільничним інспектором Камінь-Каширського РВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_4, зазначається, що ОСОБА_1 о 15 год. 15 хв., перебуваючи за місцем свого проживання у ІНФОРМАЦІЯ_2, здійснив завідомо неправдивий виклик міліції.
Адміністративна відповідальність за ст. 183 КУпАП настає у разі завідомо неправдивого виклику пожежної охорони, міліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб. Об’єктивна сторона правопорушення, передбаченого цією статтею, полягає у завідомо неправдивому виклику пожежної охорони, міліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб. Дії правопорушника спрямовані на зрив нормальної роботи зазначених служб. Правопорушник викликає представника однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що у цьому немає ніякої необхідності. Суб’єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівника цієї служби.
Разом з тим, у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснив, що між ним та його батьком ОСОБА_6 існують неприязні відносини. Останній 13 лютого 2013 року ображав та виганяв з будинку його співмешканку ОСОБА_5, і коли остання повідомила йому про це, то він, з метою врегулювання відносин, звернувся до свого батька, однак той, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, почав ображати його нецензурними словами та виганяти з будинку. За таких обставин, позивач для припинення протиправних дій свого батька зателефонував до міліції. У день виклику працівники міліції на місце конфлікту не приїхали. Дільничний інспектор міліції прибув за викликом лише на наступний день 14 лютого 2013 року.
Допитана у судовому засіданні в якості свідка співмешканка позивача ОСОБА_5 підтвердила, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 існують особисті неприязні відносини, останній дійсно 13 лютого 2013 року безпідставно ображав її та виганяв з будинку, про що вона повідомила позивачу. Маючи намір захистити її, ОСОБА_1 пішов до будинку, у якому проживає його батько. Що саме відбувалося між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 їй невідомо, однак коли останній повернувся, то відразу ж зателефонував у міліцію та повідомив про конфлікт, який виник між ним та його батьком.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не зазначено мотив та мету здійснення ОСОБА_1 виклику міліції та не вказано, які докази та обставини свідчать про те, що позивач здійснив завідомо неправдивий виклик.
Як пояснив Бузаківський сільський голова ОСОБА_2, під час розгляду адміністративної справи ОСОБА_1 присутній не був і при вирішенні питання про його винуватість у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, адміністративною комісією було взято до уваги складений відносно ОСОБА_1 дільничним інспектором міліції протокол про адміністративне правопорушення, пояснення ОСОБА_6, а також письмові пояснення ОСОБА_1, у яких він вказував, що не бажає, щоб його батька притягнули до кримінальної відповідальності.
Вказані документи не містять даних на підтвердження тієї обставини, що позивач здійснив виклик міліції, знаючи наперед про те, що у цьому немає необхідності.
Доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення, зазначивши у своїх поясненнях слова «більше такого не повториться», тим самим визнав свою вину, не можуть бути достатньою підставою, за відсутності інших доказів винуватості позивача, для притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 183 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що зазначеними поясненнями він засвідчував дільничному інспектору те, що у разі конфлікту з батьком, тобто у разі виникнення подібної ситуації, більше не буде викликати міліцію, однак у жодному разі не погодився з тим, що здійснив завідомо неправдивий виклик міліції.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи те, що позивач не визнав своєї вини, а згідно з вимогами ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд вважає, що доводи позивача заслуговують на увагу і їх необхідно покласти в основу рішення, оскільки вони відповідачем не спростовані.
Та обставина, що ОСОБА_1 повідомив міліцію про конфлікт з батьком, не є беззаперечним свідченням того, що позивач здійснив завідомо неправдивий виклик спеціальної служби.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що згідно з вимогами ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Санкцією ст. 183 КУпАП за завідомо неправдивий виклик міліції передбачено накладення на винну особу штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Разом з тим, застосувавши до позивача адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 119 грн., тобто у максимальному розмірі, відповідач жодним чином не мотивував свого рішення.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що дії адміністративної комісії Бузаківської сільської ради слід визнати неправомірними та скасувати оскаржувану постанову як незаконну.
Судові витрати по справі слід віднести за рахунок держави, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення звільняється від сплати державного мита.
Керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 7, 183, 251, 268 КУпАП, ст. ст. 9-12, 71, 86, 158-163, 171-2 КАС України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати неправомірними дії Адміністративної комісії Бузаківської сільської ради та скасувати постанову адміністративної комісії від 12 березня 2013 року № 2/3, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 119 гривень.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_7