Справа №461/2559/13-ц
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 березня 2013 року м.Львів
Галицький районний суд м.Львова
в складі: головуючого судді Ванівського О.М.
при секретарі Куц Н.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці і соціального населення Львівської обласної державної адміністрації про визнання права власності на автомобіль,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся в Галицький районний суд міста Львова з позовом до Головного управління праці і соціального населення Львівської обласної державної адміністрації про визнання права власності на автомобіль марки VOLKSWAGEN Passat, 2000 року випуску з об’ємом двигуна 1781 куб. см. (ідентифікаційний № WVWMA23B9YP431396), н.з. ВС1855АІ.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланням на норми п. 37 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1997 р. № 999, Законом України «Про гуманітарну допомогу», Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів України»від 07.12.2000р., ч.2 ст.38 Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення інвалідів автомобілями» № 1760-VІ від 15.12.2009р., п. 5 Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності», ст. 328 ЦК України.
До судового засідання позивач подав заяву, у якій просить суд розглядати справу за його позовом у його відсутності. Додатково зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити.
Представник відповідача на судове засідання не з’явився, хоч відповідач був належним чином повідомлений про місце, дату і час судового засідання. До судового засідання від відповідача надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника, у якій зазначено, що відповідач заперечує проти позовних вимог ОСОБА_1.
Крім того, до судового засідання позивачем подано заяву по застосування строку позовної давності, у якій він просив врахувати подану заяву, поновити строк позовної давності, оскільки строк пропущений з поважних причин. У заяві позивач зазначив, що неодноразово звертався до Головного управління праці і соціального населення Львівської обласної державної адміністрації про прийняття рішення залишення автомобіля в сім’ї інваліда, проте жодної відповіді не отримав. Лише у квітні 2011 року одержав відповідь у формі звернення Головного управління праці і соціального населення Львівської обласної державної адміністрації до суду з позовом про витребування автомобіля з володіння позивача. Вперше дізнався про існування судової справи з ухвали Буського районного суду Львівської області від 19.04.2011 року.
Вивчивши доводи, зазначені у заяві позивача, суд вважає за доцільним застосувати строк позовної давності, вважати строк позовної давності у відповідності до згідно ст.267 ЦК України пропущений позивачем з поважних причин, оскільки позивач не знав та не міг дізнатися про порушення його права.
Дослідивши матеріали справи та докази надані позивачем, з’ясувавши права та обов’язки сторін, суд приходить до висновку, що у позов ОСОБА_1 слід задоволити повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що 09.02.2006 р. інваліда ОСОБА_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до «Порядку забезпечення інвалідів автомобілями» затвердженого постановою КМУ від 08.09.1997 року №999 та накладної №06-115 від 26.01.2006 року безкоштовно забезпечено автомобілем Фольксваген пасат 2000 року випуску з об’ємом двигуна 1781 куб. см. (ідентифікаційний № WVWMA23B9YP431396).
ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні праці та соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації як інвалід ВВв для забезпечення легковим автомобілем в черзі №730 по списку та погодився на отримання вживаного автомобіля від іноземного громадянина, який мав намір йому такий придбати.
Згідно заяви від 04.10.2005р. громадянка ОСОБА_3 ОСОБА_4 передала автомобіль Фольксваген пасат 2000 року випуску з об’ємом двигуна 1781 куб. см. (ідентифікаційний № WVWMA23B9YP431396), як гуманітарну допомогу, Головному управлінні праці та соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації для подальшої передачі громадянину України інваліду ВВв - ОСОБА_2.
15.12.2005р. комісія з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України протоколом № 26/ГД-2674/К визнала вказаний автомобіль гуманітарною допомогою для відповідача для подальшої його передачі інваліду ОСОБА_5.
Відповідно до листів №10-1085 та №10-1084 від 09.02.06р. відповідач просить зареєструвати автомобіль Фольксваген пасат 2000 року випуску з об’ємом двигуна 1781 куб. см. (ідентифікаційний № WVWMA23B9YP431396) на інваліда ОСОБА_2, який видається йому безкоштовно, з передачею керування члену сім’ї ОСОБА_1.
Судом досліджено, що ОСОБА_2 помер 09.04.2008 р., що підтверджується свідоцтвом про смерть.
При цьому, з 06.10.2005 р. по 24.04.2008 р. позивач проживав і був зареєстрований ОСОБА_2 в с. Ріпнів, Буського району, що підтверджується довідкою від 07.07.2010 р. №734 виданою Милятинською сільською радою.
Суд погоджується із твердженням позивача проте, що після смерті інваліда ОСОБА_2, 09.04.2008р., позивач вчинив усі дій, що свідчать про фактичне прийняття майна (автомобіля) та продовжив ним добросовісно відкрито володіти і користуватись.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про гуманітарну допомогу» гуманітарна допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, у грошовій або натуральній формі (крім підакцизних товарів), яка надається, ввозиться, пересилається в Україну, звільняється від оподаткування. Комісія з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України може визнати гуманітарною допомогою, із звільненням від оподаткування та обов’язкових платежів до бюджету, такі підакцизні товари, як легкові автомобілі, які на момент ввезення на митну територію України були виготовлені не більш як 8 років тому, з об’ємом двигуна не більш як 1800 куб. см., що отримуються Міністерством праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, управліннями соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або Міністерством праці та соціальної політики України для подальшої передачі інвалідам, які перебувають в установленому порядку на обліку для отримання спеціального автотранспорту, на строк, визначений законодавством.
Відповідно до п. 16 Постанови Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999 «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями», після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений головним управлінням соціального захисту, строк експлуатації якого більше ніж 10 років, залишається безоплатно члену сім’ї, який на час смерті інваліда проживав та був зареєстрований за місцем постійного проживання і реєстрації інваліда.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення інвалідів автомобілями» №1760-VІ від 15.12.2009р. було доповнено Закон України «Про гуманітарну допомогу» статтею 11-1, відповідно до якої після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід був забезпечений через органи праці та соціального захисту населення і користувався менше 10 років, може бути переданий у власність одному із членів сім’ї за рішенням Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України за умови сплати податків і зборів за ставками, діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля.
Статтею 8 розділу І Закону України № 1760-VІ внесено доповнення до абзацу першого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів України» від 07.12.2000р., відповідно до яких норми щодо сплати у повному обсязі всіх податків та зборів у разі відчуження або передання у володіння, або (та) у користування, або (та) у розпорядження автомобіля, що був попередньо ввезений в Україну без сплати передбачених законодавством податків та зборів, на підставі пільг, наданих законодавством, не поширюються на випадки, передбачені Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Згідно ч.2 ст.38 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням членів його сім’ї може бути переданий у їх власність у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до п. 37 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1997 р. №999, чинного на час прийняття рішення про виділення автомобіля, після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений безплатно або на пільгових умовах, залишається його сім'ї та знімається з обліку в органах соціального захисту населення.
Аналізуючи вищезазначені законодавчі акти України, суд приходить до висновку, що за таких обставин справи, мають застосовуватися положення Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(ст. 38) та п. 37 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1997 р.
Згідно з п. 5 Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, які визначають права та обов’язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях.
Згідно з п. 1 цього Указу офіційним друкованим виданням є, зокрема, «Офіційний вісник України», у № 30 якого 09.08.2006 року було опубліковано вищезазначений Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, затверджений постановою КМУ від 19.07.2006 року № 999. Отже, Порядок (від 19.07.2006 року № 999) набрав чинності 09.08.2006 року, а тому оскільки правовідносини виникли до набрання чинності цим Порядком, застосування його положень є неправомірним.
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Тому, керуючись п. 37 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1997 р. № 999, Законом України «Про гуманітарну допомогу», Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів України» від 07.12.2000р., ст..38 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення інвалідів автомобілями» №1760-VІ від 15.12.2009р., ст.ст. 10, 60, 61, 212, 215 ЦПК України, суд –
вирішив:
позов ОСОБА_1 – задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, проживаючим ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний №3076417794) право власності на автомобіль марки VOLKSWAGEN Passat, 2000 року випуску з об’ємом двигуна 1781 куб. см. (ідентифікаційний №WVWMA23B9YP431396), н.з. ВС1855АІ.
Зобов’язати Головне управління праці та соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації (м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) зняти зі свого обліку автомобіль марки VOLKSWAGEN Passat, 2000 року випуску з об’ємом двигуна 1781 куб. см. (ідентифікаційний №WVWMA23B9YP431396), н.з. ВС1855АІ.
Стягнути із Головного управління праці та соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 суму сплаченого при подачі позовної заяви судового збору в розмірі 114,7 грн..
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.М.Ванівський