ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
ПОСТАНОВА
14.11.06 Справа№ 5/1715-13/307
Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., при секретарі Щигельській О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: ПП “Старт-один”, м.Львів
до відповідача: ДПІ у Залізничному районі м.Львова, м.Львів
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 02.06.06р. №0001012300/0/16467
За участю представників сторін:
Від позивача: Возний В.Й. –ю/к
Від відповідача: Карпин Я.С. –гол.держ.податк.інсп.юр.від.
Відкрито провадження у справі за позовом ПП “Старт-один”, м.Львів до відповідача: ДПІ у Залізничному районі м.Львова, м.Львів про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 02.06.06р. №0001012300/0/16467.
З”ясовано:
ДПІ у Залізничному районі м.Львова проведено перевірку ПП "Старт-Один” щодо дотримання вимог чинного податкового,валютного та іншого законодавства, про що складено акт від 22 травня 2006 року № 129/23-0/30387070, яким виявлено порушення пп.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України "Про оподаткування проибутку підприємств" в редакції від 1997 р. №283/ВР-97 (зі змінами та доповненнями), оскільки підприємством ненараховано та несплачено податку на дивіденди в 2003 р. на суму 3420 грн.,а саме: в І кв. 2003 року - 2130 грн, ІІ кв. 2003 року - 1290 грн.. та винесено податкове повщомлення-рішення від 02.06.2006р. № 0001012300/0/16467 на суму 5130 грн., у тому числі 1710 грн. штрафних санкцій.
Позивач не погоджується з вказаним податковим повідомленням-рішенням посилаючись на те, що ДПІ у Залізничному районі м.Львова не враховано того, що така перевірка з цих же підстав та за цей же період вже проводилася ДПІ у Залізничному районі м.Львова, про що свідчить акт від 29.10.200Зр. № 210/17-2/30387070, рішення господарського суду Львівської області від 30.12.2004р. та постанова та Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2005 року по справі №5/1347-9/146, які були винесені на користь ПП “Старт-один”.
Відповідачем позовні вимоги заперечує з підстав, викладених у відзиві.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін та оцінивши зібрані по справі докази, господарський суд відзначає наступне:
Пунктом 7.8 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі -
Закон) передбачено порядок оподаткування дивідендів, як операцій особливого виду.
Відповідно до п.п.7.8.1 п.7.8 ст.7 вказаного Закону, у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному фонді підприємства-емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при
наявності Інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні.
Відповідно до частин 1, 3 та 5 п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 вищевказаного Закону, крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або утримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону (крім платників цього податку, які підпадають під дію пункту 7.2 статті 7 чи підпункту 10.2.3 пункту 10.2 статті 10 цього Закону).
Якщо згідно із законодавством цей податок є складовою частиною єдиного податку (спеціального торгового патенту), то особа —платник такого єдиного податку (спеціального торгового патенту) зобов'язана при виплаті дивідендів нараховувати та сплачувати до бюджету, до якого зараховується такий єдиний податок (вартість спеціального торгового патенту) внесок за правилами, встановленими цим підпунктом для сплати авансового внеску з податку на прибуток, без права застосування норм підпункту 7.8.3 цього пункту.
Згідно п.п.7.8.3 п.7.8 ст. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", платник податку - емітент корпоративних прав, державне не корпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку на прибуток звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку із нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 7.8.2 цього пункту. Не дозволяється проведення зазначеного заліку з податком, передбаченим пунктом 7.2 статті 7 чи пунктом 10.2 статті 10 цього Закону.
Як вбаачається з акту перевірки, підприємством позивача в 2003 році виплачувались дивіденди власнику фірми Тарасек Вірі Омелянівні на суму 11400 грн., а саме: в січні 2003 р. в сумі 1500 грн., видатковий касовий ордер від 31.01.2003 р. №67; в лютому 2003 р. в сумі 2800 грн., видатковий касовий ордер від 28.02.2003 р. №119; в
березні 2003 р. в сумі 2800 грн., видатковий касовий ордер від 31.03.2003 р. №176; квітні 2003 р. в сумі 2000 грн., видатковий касовий ордер від 30.04.2003 р. №232; в травні 2003 р. в сумі 2300 грн., видатковий касовий ордер від 30.05.2003 р. №289.
Таким чином, підприємство - платник єдиного податку у разі сплати дивідендів повинно нараховувати податок на дивіденди в розмірі 30% без зменшення суми нарахованого єдиного податку на суму внесеного до бюджету податку на дивіденди.
Отже, в порушення п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ПП "Старт-один" не нараховано та не сплачено податку на дивіденди в 2003 році на суму 3420 грн., а саме: в І кв. 2003 р. - 2130 грн.; ІІ кв. 2003 р. - 1290 грн.
Суд не може погодитись з позивачем, що перевірку з цих же підстав і за цей же період вже було проведено. По акту перевірки від 29.10.03р. №210/17-2/30387070 відображено порушення ДКМУ “Про прибутковий податок з громадян” №13-92 від 26.12.92р. та Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом ГДПІ України від 21.04.93р. №12 та зареєстрованої в Мінюсті України 09.06.93р. за №64 (із змінами та доповненнями), оскільки невірно надана пільга по прибутковому податку при звільненні і прийнятті працівників, не вірно застосовано ставку оподаткування доходів виплачених після звільнення, не включено до сукупного оподаткованого доходу та не оподатковано доходи виплачені з чистого доходу підприємства заступнику директора Тарасек В., яка є штатним працівником підприємства, в результаті чого не нараховано та не перераховано до бюджету прибуткового податку з громадян в сумі 3747,11грн. Згідно ж акту від 22 травня 2006 року № 129/23-0/30387070 виявлено порушення п.п.7.8.2 п.7.8. ст.7 ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції від 1997 року №283/97-ВР (із змінами і доповненнями) підприємством не нараховано та не сплачено податку на дивіденди в 2003 році на суму 3420грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.122-124,127,130,135,143,151-154,160,161,163,167 КАС України, суд, -
п о с т а н о в и в :
1.В адміністративному позові відмовити повністю
2.Строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження здійснюються згідно вимог ст.ст.186 та 254 КАСУ.
Суддя Станько Л.Л.