Справа № 2-73-2007 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2007 р.                                                                                                        м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

у складі:        головуючого судді:                       Пензева М.М.

прн секретарі:                                Десятниковій I.І

за учтет представника позивача ОСОБА_3 представняка відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення позики, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення суми позики.

В обґрунтування своїх вимог позивачка ОСОБА_1- пояснила, що 01 липня 2003 року до неї звернулася її невістка - відповідачка ОСОБА_2з проханням позичити гроші, для власних потреб.

На той час відповідачка і її рідний син - ОСОБА_5 вирішили придбати жилий будинок, тому позивачка ОСОБА_1. та її другий син ОСОБА_6 позичили гроші, як відповідачці, так і ОСОБА_5

Позивачка, на підставі усного договору позики, згідно розписки від 01.07.2003 року позичила відповідачці гроші в сумі 150 доларів США, що при курсі валют 5,05 грв. за 1 долар США, дорівнює сумі - 757 грв. 50 коп. Строк повернення грошей згідно розписки встановлювався з квітня 2004 року по серпень 2004 року.

Своїх зобов'язань за договором позики відповідачка не додержалася і на час звернення до суду, тобто на травень місяць 2006 року, борг так і не повернула.

Позивачка 19.04.2006 року звернулася до відповідачки, з письмовою претензією, в якій просила негайно повернути борг. Претензію відповідачка отримала 20 квітня 2006 року, проте письмової відповіді на претензію не дала, борг не повернула, тому позивачка була вимушена звернутися до суду з позовом про стягнення позики.

Позивачка вважає, що так як при укладенні договору позики позичальник бере на себе відповідальність за повернення позиченої суми грошей, то відповідачка повинна повернути їй суму позики повністю.

Позивачка просить визнати дійсним укладений між нею та ОСОБА_2 01 липня 2003 року договір позики грошей в сумі 757 грв. 50 коп., що еквівалентний 150 доларам США, при курсі 5,05 грв. за 1 долар США. Стягнути з відповідачки на її користь суму позики - 757 грв. 50 коп., а беручи до уваги те, що відповідачкою не виконано зобов'язання по поверненні суми боргу, стягнути з відповідачки судові витрати по справі у сумі 131,00 грв.

Представник позивача - ОСОБА_3 підтримала позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 і пояснила, що відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України відповідачка - ОСОБА_2, згідно укладеного договору позики взяла на себе зобов'язання повернути суму позики у термін з квітня 2004 року по серпень 2004 року, проте свої зобов'язання не належним чином не виконала, на письмову претензію позивачки не відповіла, суму боргу не повернула, у зв'язку із чим позивачка була вимушена звернутися до неї за наданням правової допомоги. Вважає, що укладений між позивачкою та відповідачкою 01.07.2003 року договір позики, згідно письмової

2

розписки є дійсним, тешу з відповідачки необхідно стшнуги на користь ОСОБА_1. суму позики у розмірі 757 грв. 50 коп., еквівалентній 150 доларам США та судові витрати по справі.

Відповідачка ОСОБА_2 позов ОСОБА_1 не визнала і пояснила, що вона разом з сином позивачки - ОСОБА_5 проживали однією сім'єю і в 2003 році вирішили придбати жилий будинок.

Вона, як і ОСОБА_5 взяли у позивачки ОСОБА_1 та у його рідного брата ОСОБА_6 гроно в позику. 01.07.2003 року вона написала розписку, згідно якої вона позичає у ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 150,00 доларів США і зобов'язується повернути гроші у термін з квітня 2004 року по серпень 2004 року, а ОСОБА_5 хоча гроші і позичав, проте ніяких розписок не писав.

02.07.2003 року вона разом з ОСОБА_5 придбали, згідно договору купівлі-продажу жилий будинок АДРЕСА_1 за одну тисячу доларів США, гроші на придбання будинку повністю дала вона. Відповідачка вважає, що позику вона брала разом із ОСОБА_5 для купівлі жилого будинку, а зважаючи на те, що в жилому будинку на даний час проживає тільки ОСОБА_5, то і борг по договору позики повинен віддавати тільки він.

Представник відповідача - ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_1. не визнав і пояснив, що відповідачка ОСОБА_2 на час укладення договору позики проживала разом з ОСОБА_5 і позичала гроші для купівлі жилого будинку, де, як планувалося, відповідачка буде проживати разом з ОСОБА_5 Проте невдовзі після купівлі жилого будинку ОСОБА_5 вигнав відповідачку з будинку і проживає там сам. Таким чином, зважаючи на те, що гроші були позичені для купівлі жилого будинку, а ОСОБА_2одноосібно оплатила вартість будинку, те що ОСОБА_5 вигнав відповідачку і проживає в спільному жилому будинку сам з іншою жінкою, повертати позику повинен саме він, а не відповідачка.

Суд, вислухавши позивача, представника позивача, відповідачку, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1. підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України «За договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) грошові кошти..., а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики)» При цьому договір позики є укладеним з моменту передання грошей і на підтвердження укладення договору позики та його умов згідно ст. 1047 ЦК України може бути представлена розписка позичальника, що посвідчує передання визначеної грошової суми.

Судом встановлено, що згідно розписки від 01.07.2003 року позивачкою ОСОБА_1було передано відповідачці ОСОБА_2 грошову суму еквівалентну 150 американським доларам, строком повернення позики було встановлено квітень-серпень 2004 року.

Згідно договору позики позивачка, як позикодавець передала, а відповідачка, як позичальник, отримала грошову суму, таким чином, суд вважає, що договір позики між ОСОБА_1та ОСОБА_2 є укладеним з моменту передачі грошей. Даний договір ніким не оскаржувався, недійсним не визнавався і потреба визнання цього договору дійсним відсутня, а тому позовні вимоги, в частині визнання договору позики укладеного 01 липня 2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсним, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України «Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (гроші...) у строк та в порядку, встановлені договором» Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму позики.

Відповідно до довідки, виданої Апостолівським віддаленням №21 ВАТ КБ «Надра», за станом на 21.03.2007 року офіціальний курс долара до гривні склав 5,05 грв. за 1 долар США

Грошова сума, згідно договору позики, відповідачкою позикодавцеві - ОСОБА_1 не повернута, тому сума позики, у розмірі 150 доларів США, що дорівнює еквівалентній сумі 757 грв. 50 коп., при курсі валют 5,05 грв. за 1 долар США, (150x5,05=757,50), підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1.

Твердження відповідачки ОСОБА_2, що вона не повинна повертати грошову суму, згідно договору позики, укладеного 01.07.2003 року між нею та ОСОБА_1, так як за

3

позичені відповідачкою гроші був придбаний спільний жилий будинок, де на даний час проживає ОСОБА_5, судом не може бути взято до уваги, так як згідно договору позики тільки ОСОБА_2 брала грошову суму у борг, тобто приймала зобов'язання повернути позичену суму грошей в встановлений договором строк, вирішення питання визнання договору купівлі-продажу недійсним, розділу майна чи вирішення питання встановлення порядку користування жилим будинком не є предметом спору і не підлягає розгляду.

Разом з тим, суд вважає за необхідне роз'яснити відповідачці ОСОБА_2, що вона має право звернутися до суду з позовною заявою, для вирішення спору пов'язаного з питанням володіння та користування жилим будинком, який був придбаний ОСОБА_2 та ОСОБА_5

Відповідно до ст. 88 ІЩК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідачки підлягають стягненню на користь позивача - судовий збір у сумі 51,00 грв. та витрати на правову допомогу, у сумі 80,00 грв.

керуючись ст. 209,212» 213,214,215 ЩІК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором позики у сумі - 757 гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати - судовий збір (державне мито) у сумі 51,00 грв. та витрати на правову допомогу у сумі 80,00 грв. Усього 131,00 гривня.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до Апостолівського районного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.