Справа № 2-1164/12

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29 березня 2013 року м.Луганськ

Жовтневий районний суд м.Луганська у складі:

головуючого - судді Селинного М.С.

при секретарі - Савенко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Луганську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні, зняття з реєстраційного обліку, третя особа - ВГІРФО Жовтневого РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності, вселення, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який в подальшому був уточнений, зазначивши, що їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу належить квартира за адресою: АДРЕСА_1, для придбання якої були використані її особисті кошти в сумі 10000 доларів США, що знаходилися на рахунку її сина, ОСОБА_3, та її рахунку в «Приватбанку», були зняті у 2004 році.

У своєму позові ОСОБА_1 вказує, що через місяць після придбання зазначеної квартири, вона стала проживати однією сім'єю з відповідачем ОСОБА_2 в квартирі за адресою: АДРЕСА_2, та надала згоду на його реєстрацію за адресою належної їй квартири: АДРЕСА_1. Фактично ОСОБА_2 до належної їй квартири не мав жодного відношення, кошти на її придбання не надавав, ніколи не проживав в ній.

Зазначаючи, що в добровільному порядку відповідач зніматися з реєстраційного обліку за вказаною адресою відмовляється, чим порушує її права власника, оскільки вона змушена оплачувати за нього комунальні послуги, позбавлена можливості розпорядитися цим нерухомим майном, посилаючись на положенням ст.ст.391,405 ЦК України, ОСОБА_1 просить суд усунути їй перешкоди у здійсненні права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1; визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за вказаною адресою; зобов'язати ВГІРФО Жовтневого РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області зняти ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1.

У листопаді 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому, посилаючись на положення ст.ст.60,74 СК України, ст.ст.368, 372 ЦК України, просив суд встановити факт його проживання однією сім'єю з ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу з січня 2005 року по травень 2011 року; визнати за ним право власності на ? частку квартири за адресою: АДРЕСА_1; вселити його до вказаної квартири.

В обґрунтування своїх зустрічних вимог ОСОБА_2 вказав, що він перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_1 з січня 2005 року по травень 2011 року. Під час спільного проживання ними 17.06.2005 року було придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1, за кошти, які були ним виручені від продажу належного йому будинку за адресою: АДРЕСА_3, та іншого майна. Він здійснював догляд спірної квартири, оплачував комунальні послуги по її утриманню. На сьогодні ОСОБА_1 чинить йому перешкоди у проживанні в зазначеній квартирі.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові. Додали, що гроші за спірну квартири були передані власникові за розпискою ще у 2004 році, однак договір купівлі-продажу був оформлений у 2005 році, коли були готові всі документи у власника. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 просили відмовити через їх необґрунтованість.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнали з підстав, викладених у зустрічному позові. Зустрічні позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Від третьої особи ВГІРФО Жовтневого РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області до початку судового засідання надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх представника.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши та оцінивши надані письмові докази, допитавши свідків, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів. Ст.60 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено наступне.

Квартира за адресою: АДРЕСА_1, була набута ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 17.06.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_6, за реєстром № 1275 (а.с.7- 8).

Продаж квартири за домовленістю сторін було вчинено за 51437 гривень, які отримані продавцем від покупця до оформлення цього договору (п.2.1 Договору). Вказана сума відповідає вартості квартири згідно з висновком МКП БТІ м.Луганська (п.2.3 Договору).

Згідно довідки ф.3 ПП «ВТБ Строй» від 18.05.2011 року № 599321 (а.с.9) за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані:

- ОСОБА_2 - з 28.07.2005 року;

- ОСОБА_1 - з 14.10.2006 року.

З актів від 18.05.2011 року вбачається, що ОСОБА_2 не проживає за адресою: АДРЕСА_1, з 2005 року (а.с.10-11).

Постановою Жовтневого РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області від 23.08.2012 року було відмовлено у порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_2 за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину, що передбачений ст.190 КК України (а.с.112).

З тексту вказаного процесуального документу вбачається, що в ході проведеної перевірки ОСОБА_2 поясняв, що він був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, з 2005 року, однак проживав спільно з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2, куди з 11.08.2012 року ОСОБА_1 перестала його пускати, змінивши замки. За місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, він не зміг поселитися, оскільки там проживають інші люди.

Суд не сприймає як докази:

- акт вводу в експлуатацію водолічильників холодної води від 15.12.2008 року про встановлення лічильника за адресою: АДРЕСА_1, де в графі «абонент» вказано ОСОБА_2, - оскільки він не доводить факт проживання сторін однією сім'єю на момент придбання ОСОБА_1 вказаної квартири (а.с.32);

- фотознімки, оскільки ці докази не є належними через відсутність зазначення часу подій, які на них зафіксовані, а також підтвердження їх справжності (а.с.36- 42, 64-70);

- довідку ПП «ВТБ Строй» від 21.11.2008 року, в якій зазначено, що ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1, як чоловік ОСОБА_1, - оскільки факт реєстрації шлюбу між вказаними особами не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду справи (а.с.73);

- платіжні документи з оплати ОСОБА_1 комунальних послуг по квартирі за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.33), оскільки вони не стосуються предмету доказування;

- розрахунок визначення вартості виконаних робіт МКП БТІ від 13.06.2005 року, в якому зазначено, що інвентаризаційні роботи за адресою: АДРЕСА_4, були виконані на замовлення ОСОБА_2, платіжні документи по сплаті комунальних послуг по вказаній квартирі, де зазначено, що власником особового рахунку є ОСОБА_2, оскільки вказані документи є неналежно оформленими: не містять обов'язкових реквізитів /не підписані посадовою особою, не посвідчені печаткою (а.с.86-96, 97);

- заяву ОСОБА_8 від 27.08.2012 року, через те, що цей доказ одержаний з порушенням порядку, встановленого законом: фактично є письмовими поясненнями свідка, який не був повідомлений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих відомостей.

Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 в судовому засіданні підтвердили, що сторони проживали разом як подружжя в квартирі позивача за адресою: АДРЕСА_2. В квартирі за адресою: АДРЕСА_1, ніколи не жили. Квартиру по АДРЕСА_1, ОСОБА_1 купила у 2004 році, а документи на неї оформила влітку 2005 року. Підтримувати сімейні стосунки з ОСОБА_2, жити разом з ним ОСОБА_1 почала приблизно у вересні 2005 року. До цього вони зустрічалися.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1, працюючи в ЖЕК по вулиці Гвардєйской у м.Луганську, у 2004 році довідалася про те, що в тому ж будинку продається квартира. Вона придбала цю квартиру в 2004 році, віддавши за неї гроші під розписку. Власник квартири залишив їй ключі від неї. У 2005 році оформили договір купівлі - продажу. При цьому ОСОБА_2 ОСОБА_1 брала з собою, як свідка. На той час вони не жили разом, але зустрічалися.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що познайомилася зі сторонами навесні 2005 року, коли шукала для себе квартиру на Новому городку заводу «ОР», обходила гуртожитки. ОСОБА_1 сказала їй, що придбала нещодавно квартиру в цьому гуртожитку, показала їй її. Квартира була по АДРЕСА_5, на 2-му поверсі. Там свідок бачила ОСОБА_2, про якого ОСОБА_1 казала, що він її чоловік, він там робив ремонт, поміняв котел. У свідка склалося враження, що квартира - їх спільна власність.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, що знає ОСОБА_2 років 4 - 5. З ОСОБА_1 він його познайомив через рік після того, як познайомилися свідок та ОСОБА_2. Вони разом відпочивали декілька разів на природі, свідок бував у них у гостях у трикімнатній квартирі по АДРЕСА_5. 3 роки тому з розмови зі сторонами свідок дізнався, що у них є спільна квартира по вулиці Годуванцева. Придбали вони її разом, оскільки була дешева.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що їй відомо, що сторони проживали разом з січня 2005 року. Проживали разом по АДРЕСА_5. ОСОБА_1 не працювала, здавала квартиру. Працював ОСОБА_2, забезпечував сім'ю. Вони разом придбали однокімнатну квартиру, але там не жили.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що він у 2005 році придбав у ОСОБА_2 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3. Зі слів ОСОБА_2 свідку відомо, що кошти пішли на придбання квартири в Луганську у червні 2005 року. Свідку відомо, що сторони проживали однією сім'єю в трикімнатній квартирі по АДРЕСА_5, де він бував у них у гостях.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, які не заборонені законом. Право власності визнається таким, що виникло правомірно, якщо інше прямо не вбачається з закону чи незаконність придбання права власності не встановлена судом.

Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.70 СК у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст.405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ст.ст.319,391 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Виходячи з наведеного, дослідивши усі надані суду докази у їх сукупності, перевіривши відповідність позовних вимог діючому законодавству України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову ОСОБА_1 та необґрунтованість зустрічного позову ОСОБА_2, оскільки протягом розгляду справи було встановлено, що позивачці ОСОБА_1 на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1, яку вона набула за договором купівлі-продажу від 17.06.2005 року, що був укладений з нею від імені відчужувача квартири відповідачем ОСОБА_2

Вказаний договір не розірваний, не визнаний недійсним повністю або частково.

Оскільки предметом розгляду справи є визнання спірної квартири спільним майном сторін на тій підставі, що її було придбано під час перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах, проживання однією сім'єю, а достовірних доказів цьому протягом розгляду справи надано не було, суд вважає за доцільне відмовити ОСОБА_2 у задоволенні його позову в частині встановлення вказаного факту та визнання за ним права власності на ? частину квартири за адресою: АДРЕСА_1.

При цьому суд звертає увагу на те, що свідки, які були допитані за клопотанням позивача, підтвердили, що спірну квартиру ОСОБА_1 придбала до того, як почала проживати разом з ОСОБА_2 в квартирі за адресою: АДРЕСА_2, а до того часу вони не підтримували сімейних відносин, лише зустрічалися.

Свідки, які були допитані судом за клопотанням відповідача, суду давали суперечливі пояснення, які не підтверджуються іншим матеріалам справи, які були досліджені судом у їх сукупності.

Суд ставить під сумнів пояснення ОСОБА_2 стосовно того, що на придбання спірної квартири було витрачено його власні кошти, які він виручив від продажу належного йому домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3, та іншого майна, оскільки достовірних доказів цьому протягом розгляду справи надано не було. Згідно повідомлення приватного нотаріуса Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_6 від 29.05.2012 року № 98/01-16 договір купівлі - продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3, не посвідчувався (а.с.105).

Крім того, сам факт отримання ОСОБА_2 коштів від продажу цього домоволодіння від його набувача свідка ОСОБА_15, що він підтвердив у судовому засіданні, будучи допитаний у якості свідка, не є підтвердженням того, що отримані кошти були використані на купівлю квартири за адресою: АДРЕСА_1, як грошовий внесок у придбання спільної власності сторін.

Доказів того, що за час перебування сторін у цивільному шлюбі спірна квартира, яка належить позивачці, істотно збільшилася у своїй вартості внаслідок спільних трудових або грошових затрат або затрат відповідача, - суду протягом розгляду справи надано не було, тому у суду немає підстав для визнання цього нерухомого майна об'єктом спільної сумісної власності сторін відповідно до положень ч.1 ст.62 СК України.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що в судовому засіданні було встановлено, що внаслідок припинення фактичних шлюбних відносин між сторонами ОСОБА_2 позбавлений статусу члена сім'ї власника спірної квартири; відповідач ОСОБА_2, будучи зареєстрований в спірній квартирі за адресою: АДРЕСА_1, з 2005 року, фактично в ній не проживав, в тому числі і протягом року, що передував зверненню ОСОБА_1 до суду з позовом про визнання його таким, що втратив право користування зазначеним житловим приміщенням (а.с.4), а тому, відповідно до ч.3 ст.405 ЦК України, він втратив право користування цим житлом.

Доказів існування між сторонами домовленостей щодо користування спірною квартирою відповідачем ОСОБА_2 суду протягом розгляду справи надано не було. Клопотань про витребування додаткових доказів не заявлялося.

Таким чином, суд вважає за необхідне зняти ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1, усунувши таким чином перешкоди у користуванні квартирою її власнику - ОСОБА_1

З підстав, що були наведені вище, вселення відповідача ОСОБА_2 до спірної квартири шляхом проголошення відповідного рішення порушувало б право власності ОСОБА_1 на це нерухоме майно та суперечило б вимогам діючого законодавства України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.328,319,391,392,405 Цивільного кодексу України, ст.ст.70,74 Сімейного Кодексу України, ст.ст.10, 11,27,31,60,212- 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Зняти ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1, усунувши таким чином перешкоди у користуванні квартирою її власнику - ОСОБА_1.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності, вселення - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Жовтневий районний суд м.Луганська в 10-денний строк з дня його проголошення, особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя М.С.Селинний